Постанова № 73241903, 28.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2018 р. справа №820/802/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61129, код НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (просп. Тракторобудівників, буд.144, м.Харків, 61121, код ЄДРПОУ 25864181) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Управління праці і соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 адресної допомоги у якості внутрішньо переміщеної особи для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;

- зобов'язати Управління праці і соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради призначити адресну допомогу у якості внутрішньо переміщеної особи для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, ОСОБА_1 та здійснити виплату такої допомоги з дня звернення за її призначенням 28 серпня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що всі населені пункти Антрацитівського району, в тому числі смт. Кріпенський, де зареєстрована позивач, є тимчасово окупованими територіями, що згідно з Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2004 року є підставою для надання позивачу щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Однак 18 грудня 2017 року ОСОБА_1 отримала повідомлення на її звернення від 28.08.2017 від Управління праці та соціального захисту Московського району Харківської міської ради, яким їй було відмовлено у призначенні адресної допомоги, що обґрунтовано тим, що селище Кріпенське Луганської області, де позивач зареєстрована, відсутнє у Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року.

Позивач вважає, що діями, що полягають у відмові призначити ОСОБА_1 адресну допомогу. відповідач істотно порушив її права та законні інтереси.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що ОСОБА_1 звернулась з заявою від 28.08.2017 про подовження виплати допомоги. Згідно з розпорядженням від 18.12.2017 в призначенні допомоги відмовлено у зв’язку з відсутністю селища Кріпенське Луганської обл. в переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, про що заявницю було повідомлено 18.12.2017.

07.02.2018 вступило в дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 79-р “Про внесення змін у додатки 1 і 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України” від 7 листопада 2014 р. N 1085, відповідно до якого внесені зміни у додатки 1 і 2 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення”, у зв’язку з чим ОСОБА_1 у телефонному режимі була повідомлена, що вона має право звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Враховуючи вищевикладене, та той факт, що спеціалісти управління діяли в межах вимог чинного законодавства, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Правом надати відповідь на відзив та заперечення учасники справи не скористалися.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено із наявних в матеріалах справи доказів, що також не заперечувалось позивачем та представником відповідача, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради з 02.07.2015 як внутрішньо переміщена особа (довідка № НОМЕР_2 від 02.07.2015).

Відповідно до заяв ОСОБА_1 від 03.09.2015, 25.01.2016, 02.06.2016, 11.01.2017 рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання призначена виплата допомоги (категорія пенсіонер) на період: з 03.09.2015 по 02.03.2016 в розмірі 884,00 грн.; з 25.01.2016 по 01.07.2016 в розмірі 884,00 грн.; з 02.07.2016 по 01.01.2017 в розмірі 884,00 грн.; з 11.01.2017 по 10.07.2017 в розмірі 884,00 грн.

ОСОБА_1 звернулась з заявою від 28.08.2017 про подовження виплати допомоги.

18.12.2017 відповідачем у призначенні допомоги відмовлено у зв’язку з відсутністю селища Кріпенське Луганської обл. в переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, про що заявницю було повідомлено 18.12.2017.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірний дій щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 адресної допомоги у якості внутрішньо переміщеної особи для покриття витрат на проживання на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд керується наступними приписами норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, визначає Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №505 (зі змінами, далі - Порядок).

Відповідно до п.2 Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців (Абзац перший пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 34 від 28.01.2015, № 257 від 08.04.2015; в редакції Постанов КМ № 636 від 26.08.2015, № 370 від 31.05.2017).

Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року №1085 (далі - Перелік).

Судом встановлено, що у додатках 1, 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року №1085 в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1276-р відсутній такий населений пункт як смт Кріпенський.

У той же час додатку 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року №1085 в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 року № 79-р зазначено міста обласного значення (у тому числі всі населені пункти, які адміністративно підпорядковані міським радам цих міст): м. Антрацит (у тому числі смт Боково-Платове, с-ще Лісне, с-ще Мельникове, с-ще Садовий, с-ще Христофорівка, смт Верхній Нагольчик, смт Дубівський, с. Оріхове, смт Кам’яне, смт Кріпенський, смт Щотове, с. Зелений Курган, с-ще Степове).

Тобто, смт Кріпенський не вказане у Переліку в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1276-р, а внесений до Переліку розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 року № 79-р.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність порушень законодавства в діях відповідача щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 адресної допомоги у якості внутрішньо переміщеної особи для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки на момент звернення позивача із заявою про призначення такої допомоги та на момент надання відповідачем відмови у її призначенні населений пункт, де позивач зареєстрована, не був внесений до Переліку в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.5 КАС України регламентовано, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Зокрема, стаття 24 Конституції визначає, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Судом встановлено, що смт Кріпенський, де зареєстрована позивач, є населеним пунктом, який адміністративно підпорядкований Антрацитівській міській раді.

При цьому Переліком в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1276-р визначено, що до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, включено місто обласного значення - Антрацит, а також населені пункти Антрацитівського району.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Законний інтерес - це юридичний інтерес, що заснований на законі і випливає з нього, схвалюється ним, хоча і не закріплений у конкретних правових нормах. Так можна говорити про загальні законні інтереси осіб - учасників адміністративного процесу (досягнення юридично значущого результату, прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі) і персоніфіковані законні інтереси (інтерес особи у встановленні конкретних фактів, що доводять його невинність у вчиненні адміністративного правопорушення або обґрунтовують його позицію у зв'язку зі зверненням у компетентний державний орган).

Сторонами не заперечувалось, що смт Кріпенський знаходиться у межах території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, однак незазначення цього населеного пункту у Переліку в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1276-р та посилання відповідача у зв'язку з цим на відсутність у позивача права на отримання адресної допомоги свідчить про порушення прав ОСОБА_1 як внутрішньопереміщеної особи.

Окрім того, судом встановлено, що у Перелік внесено зміни розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 року № 79-р, чим підтверджено перебування смт Кріпенський у межах території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до приписів ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, “ефективний засіб правового захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З урахуванням встановлених у справі обставин, ст.ст.3, 24 Конституції України, ст. КАС України, суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання Управління праці і соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради призначити адресну допомогу у якості внутрішньо переміщеної особи для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, ОСОБА_1 та здійснити виплату такої допомоги з дня звернення за її призначенням 28 серпня 2017 року.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням принципу верховенства права, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.2, 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61129, код НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (просп. Тракторобудівників, буд.144, м.Харків, 61121, код ЄДРПОУ 25864181) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління праці і соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради призначити адресну допомогу у якості внутрішньо переміщеної особи для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, ОСОБА_1 та здійснити виплату такої допомоги з дня звернення за її призначенням 28 серпня 2017 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (просп. Тракторобудівників, буд.144, м.Харків, 61121, код ЄДРПОУ 25864181) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61129, код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено 06 квітня 2018 року.

Суддя Котеньов О.Г.