Постанова № 73241121, 06.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/1323/18 Головуючий 1 інст. – Сорока О.П.

Справа № 646/6974/17 Суддя-доповідач – ОСОБА_1

Категорія: спори, що виникають із договорів

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2018 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Кружиліної О.А.

суддів: Кіся П.В., Хорошевського О.М.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3

на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року

у цивільній справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

05 жовтня 2017 року ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» (далі по тексту ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося у суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 23 серпня 2011 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 8 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

У зв’язку з порушенням зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 31 серпня 2017 року має заборгованість 62 417,79 грн, яка складається з наступного: 7 391,42 грн – заборгованість за кредитом; 48 586,23 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 991,67 – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи 500 грн – штраф (фіксована частина та 2948,47 грн штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 серпня 2011 року у розмірі 57 077,65 грн, яка складається з наступного: 7 391,42 грн – заборгованість за кредитом; 48 586,23 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 100 грн – заборгованість за пенею та комісією.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» судові витрати у розмірі 1 472 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення порушує законні права та інтереси відповідача, а також норми процесуального та матеріального права.

Зокрема, зазначала, що судом першої інстанції винесено рішення на підставі копії анкети позичальника, яка не може підтверджувати існування боргу, оскільки вона є лише пропозицією укласти договір (офертою) в розумінні ЦК України і для укладення договору обов’язковим елементом процедури такого укладення є прийняття цієї пропозиції (акцепт), відсутність якого підтверджується матеріалами справи, що свідчить про не існування договору між сторонами. Крім того, суд прийняв до уваги копію Умов та правил надання банківських послуг, а також Правила користування платіжною карткою, які також не можуть підтверджувати факт існування боргу, оскільки в цих документах немає жодного посилання на особу відповідача, а також вони не підписані відповідачем, а тому не неї не розповсюджуються.

Розрахунок заборгованості також не може підтверджувати існування боргу, оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідне може підтверджувати існування тих чи інших фінансових операцій.

Крім того, вважала, що нарахована позивачем заборгованість про процентам за користування кредитом, є надуманою, неправомірною та такою, що вводить суд в оману, оскільки, виходячи зі змісту позовної заяви вбачається, що процентна ставка на рік на суму залишку заборгованості становить 30%, але виходячи з розрахунку заборгованості з незрозумілих причин процентна ставка 01 вересня 2014 року змінилась на 34,80%, а з 01 квітня 2015 року – на 43,20%.

Крім того, судом першої інстанції не було встановлено строк дії картки, а в клопотанні про витребування копії даної картки відповідачу було відмовлено.

Вважала, що саме з дати (строку дії картки) розпочав перебіг строку позовної давності щодо вимог позивача, а прохання відповідача про застосування позовної давності судом було проігноровано та не взято до уваги.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заперечувало проти доводів апеляційної скарги та вважало, що рішення суду першої інстанції є законним, винесеним у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначало, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява від 23 серпня 2011 року разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та банком договір.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач активно користувалася кредитною карткою № 5577212300442293 (інформацію про карту, а також докази її отримання додані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу).

Згідно інформації про картку – строк дії картки відповідача встановлено до липня 2015 року, таким чином картка діяла до 31 липня 2015 року.

Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що до 30 вересня 2014 року нарахування відсотків проводилося за ставкою 32,4 % як на поточну заборгованість за кредитом. Сума нарахованих відсотків за період з 13 грудня 2011 року по 30 вересня 2014 року (з урахуванням проведених оплат за кредитом) становить 470,42 грн.

З 30 вересня 2014 року заборгованість відповідача вийшла на прострочення і відсотки вже нараховано за ставкою 43,2%. При цьому відсотки на прострочену заборгованість були нараховані в подвійному розмірі.

Таким чином, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» проведено перерахунок відсотків за період з 30 вересня 2014 року по 31 серпня 2017 року, відповідно якого загальна заборгованість за відсотками становить 9 934,39 грн, заборгованість за кредитом – 7 391,42 грн, заборгованість за пенею (з урахуванням строку позовної давності) – 1 100 грн.

Що стосується застосування строків позовної давності, то вважало, що такий строк пропущено не було, оскільки строк дії картки встановлено до липня 2015 року, а з позовом до суду банк звернувся у серпні 2017 року. Крім того, відповідачем вносилися останні платежі на погашення заборгованості за кредитом 27 січня 2015 року та 28 квітня 2015 року, що свідчить про визнання боргу відповідачем та про переривання строку позовної давності.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, який набув чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцію Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 367 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» суд першої інстанції виходив із положень статей 258, 525, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 638, 1050, 1054 ЦК України та тих обставин, що відповідач ОСОБА_2 не зверталась до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» із заявою про припинення договору, а тому суд вважав його пролонгованим. Доказів того, що картка видавалась відповідачеві строком на 1 рік суду не надано, а тому є підстави для часткового задоволення позову.

З висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_2 у зв’язку порушенням зобов’язань за кредитним договором колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору № б/н від 23 серпня 2011 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 8 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою відповідача щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до пункту 2.1.1.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг». Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується пунктом 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою.

Власник карти зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно частини 1 статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом відповідно до вимог частини 1 статті 611, частини 1 статті 612 ЦК України.

Відповідно до довідки, наданої ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», за вказаним договором відповідачу було видано кредитну картку № 5577212300442293.

З інформації, яка міститься у ІД додатку програмного забезпечення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вбачається, що саме ОСОБА_2 23 серпня 2011 року була видана кредитна картка, яку відповідач використовувала для проведення розрахунків тривалий час, що свідчить про наявність кредитних правовідносин між сторонами.

Вирішуючи питання щодо суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції вважав, що заборгованість ОСОБА_2 за період з 30 вересня 2014 року по 31 серпня 2017 року складає 62 417, 79 грн, з яких: 7 391,42 грн заборгованості за кредитом; 48 586,23 грн заборгованість за відсотками та 1 100 грн заборгованість за пенею та комісією.

Проте, із розрахунком суми заборгованості за відсотками колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід’ємних частин договору.

Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах та порядку, зазначених в пунктах 1.1.5.2, 1.1.7.16 Умов та правил надання банківських послуг.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_2 у вище визначеному порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг, повідомлялася про підвищення процентної ставки.

За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що розрахунок відсотків повинен проводитися за ставкою 30 % на рік, оскільки доказів про належне повідомлення відповідача, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, про підвищення процентної ставки матеріали справи не містять, та складає (7 391,42 * 30% * 1 067) / 360 = 6 572,22 грн.

У зв’язку з зазначеним порушенням зобов’язань за кредитним договором суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ОСОБА_5 має заборгованість за період з 30 вересня 2014 року по 31 серпня 2017 року, який визначений позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, та яка складається з наступного: 7391,42 грн – заборгованість за кредитом; 6 572,22 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1 100 грн – заборгованість за пенею, а всього - 15 063,64 грн.

Доводи ОСОБА_2 щодо застосування строків позовної давності до заявлених ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вимог, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки із заявою у суд першої інстанції відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України позивач не зверталася.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 згідно з пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України скасовує судове рішення частково і змінює рішення в частині визначення розміру суми заборгованості за кредитним договором, а також розміру судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача, з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 376 ЦПК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат колегія суддів відповідно до статті 141 ЦПК України покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року – змінити в частині розміру суми заборгованості та розміру судових витрат.

Зменшити розмір суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 23 серпня 2011 року з 57 077 грн 65 коп. до 15 063 (п’ятнадцяти тисяч шістдесяти трьох) грн 64 коп., яка складається з наступного:

-7391,42 грн – заборгованість за кредитом;

-6 572,22 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом;

-1 100 грн – заборгованість за пенею.

Зменшити розмір судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи у суді першої інстанції, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) з 1 472 грн до 386 (триста вісімдесяти шести) грн 08 коп.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн 88 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 06 квітня 2018 року.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді П.В. Кісь

ОСОБА_6