Ухвала суду № 73240705, 06.04.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/7405/17

Провадження №1-кп/635/541/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року Харківський районний суд Харківської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Бобко Т.В.,

суддів – Назаренка О.В., Шинкарчука Я.А.,

за участю прокурора Харченка Є.Г.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

секретар судових засідань – ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 240, ч. 5 ст. 191 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Обвинувальний акт по вказаному кримінальному провадженню надійшов в провадження Харківського районного суду Харківської області 13 грудня 2017 року від керівника Харківської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_4

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області від 04 січня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 про направлення даного кримінального провадження до іншого суду та зазначено, що кримінальне провадження повинен здійснювати Харківський районний суд Харківської області, в межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Під час підготовчого судового засідання захисник ОСОБА_1 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, як такого, що не відповідає вимогам КПК України.

В обґрунтування клопотання, посилаючись на норми КПК України та практику Європейського суду з прав людини, захисник зазначає про неконкретність обвинувачення, а саме в обвинувальному акті не зазначено, з якого саме моменту в період з 28 липня 2017 року по 10 серпня 2017 року обвинувачений «достовірно знав» про існування наказу, яким зупинена дія спеціального дозволу, яким чином його було повідомлено про існування індивідуальної вимоги про зупинення дозволу. Відсутність зазначення часу та способу повідомлення обвинуваченого про пред’явлення до нього вимоги свідчить про некоректність обвинувачення, а застосування прокурором оберту «достовірно знав» не має інформаційного навантаження. Також, в порушення вимог п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт містить посилання на те, що на даний час жодна особа не подала заяву про залучення її в якості потерпілого, в той час, в документі неодноразово зазначається, що шкода завдана державі, в той же час, ст. 191 КК України входить до розділу «злочини проти власності», а тому встановлення особи власника, з володіння якого протиправно вибув об’єкт злочину, є невід’ємним предметом доказування по справі. Невизначеність особи потерпілого позбавляє обвинуваченого можливості для підготовки свого захисту. Також, в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті відсутня чітка територіальна прив’язка місця події та не вказаний конкретний час скоєння кримінального правопорушення. В обвинувальному акті при формулюванні обвинувачення за ст. 240 КК України не зазначений момент вчинення злочину, форма вини обґрунтована припущенням без посилання на конкретні обставини, при формулюванні обвинувачення за ст. 191 КК України не зазначений власник – потерпілий від злочину, не наведено правового статусу майна, яким «заволодів» обвинувачений. В порушення вимог ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт містить посилання на конкретні докази, якими сторона обвинувачення доводить свою позицію по справі, зокрема: посилання на висновок комплексної інженерно-екологічної та економічної експертизи №17129/18071 від 27 вересня 2017 року із фактичним наведенням висновків вказаної експертизи. Зазначене свідчить про порушення принципу презумпції невинуватості та права на захист особи, проти якої висунуте обвинувачення, та порушує вимоги ст.ст. 7, 22, 23, ч. 2 ст. 94 КПК України. В обвинувальному акті також відсутнє посилання та обґрунтування суспільної небезпеки наведених подій, що є обов’язковою ознакою будь-якого злочину та відрізняє його від інших правопорушень. Таким чином, захисник вважає, що обвинувальний акт є неконкретним, а відсутність чіткого та конкретного формулювання обвинувачення із зазначенням необхідних відомостей, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 291 КПК України, порушує право обвинуваченого на захист та унеможливлює призначення судового розгляду і є підставою для повернення його прокурору.

Крім того, в підготовчому судовому засіданні захисник зазначив, що прокурор Харченко Є.Г. не мав повноважень на підписання обвинувального акту, не був включений до групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво в даному провадженні, а постанова про включення його до групи прокурорів від 12.12.2017 є недопустимим доказом по справі, оскілки в порушення вимог ст.290 КПК України не була відкрита стороні захисту.

Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні підтримав клопотання захисника в повному обсязі та просив його задовольнити.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні заперечував проти повернення обвинувального акту, вважав відсутніми підстави для повернення обвинувального акту прокурору, просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

При вирішенні клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту, суд виходить з наступного.

Згідно п.3 ч.3ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Зазначеною статтею визначений вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт.

Відповідно до ч.4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

В своєму клопотанні захисник, як на підставу для повернення обвинувального акту прокурору, посилається на невідповідність обвинувального акту ст. 291 КПК України, а саме відсутність форми вини, мотиву, мети та часу вчинення злочину, предмету злочину, відсутність власника майна – потерпілого від злочину, правового статусу майна, яким нібито заволодів обвинувачений.

Зі змісту обвинувального акту вбачається, що стороною обвинувачення дотримано вимоги щодо викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Формулювання обвинувачення відповідає змісту диспозиції ч. 2 ст.240 та ч. 5 ст. 191 КК України. Дані про час вчинення злочину, предмету злочину та форми вини викладено в обсязі, який прокурор вважав встановленим, що відповідає вимогам ч.2 ст.291 КПК України, відсутність потерпілого у кримінальному провадженні як процесуальної особи не може бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Обставини, на які посилається захисник, як на підставу для повернення обвинувального акту прокурору, є обставинами які підлягають перевірці в ході судового розгляду справи шляхом всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та оцінювання наданих сторонами кримінального провадження доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Відповідно до вимог ст.91 КПК України, обставини, на які посилається захисник, зокрема час, місце, форма вини, вид і розмір шкоди, є обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, що виходячи з принципів змагальності та диспозитивності кримінального провадження, має бути предметом судового розгляду, та від доказування яких прокурором залежить встановлення відсутності чи наявності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Зважаючи на наведене, немає підстав стверджувати, що зміст обвинувачення є неконкретним, а тому належить визнати необґрунтованими доводи заяви захисника про те, що формальне недотримання вимог пункту 5 частини другої статті 291 КПК України вплинуло на право на захист і є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке обумовлювало б повернення обвинувального акту прокурору та унеможливлювало в розумінні статті 314 КПК України призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Крім того, якщо під час судового розгляду будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, прокурор у відповідності до вимог ч.1 ст.338 КПК України, з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення має право змінити обвинувачення.

Доводи захисника про відсутність у прокурора повноважень на затвердження обвинувального акту суд вважає безпідставними, що вбачається зі змісту оглянутої в судовому засіданні постанови першого заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_5 про зміну групи прокурорів від 12.12.2017. Зазначена постанова не є доказом в розумінні ст.ст.84, 85, 86 КПК України та до неї не можуть бути застосовані вимоги належності та допустимості доказів.

Підстав для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України судом не встановлено.

Отже, суд вважає можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 240, ч. 5 ст. 191 КК України.

Також стороною захисту в особі захисника ОСОБА_1, який діє на підставі угоди в інтересах приватного акціонерного товариства «Смарт Холдинг», заявлено клопотання про повернення застави, в якому він просить повернути заставу у розмірі 5000000 гривень, внесену ПрАТ «Смарт Холдинг» згідно ухвали Харківського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2017 року за матеріалами досудового розслідування №12016220430004547 від 15 грудня 2016 року у відношенні ОСОБА_2. В обґрунтування клопотання ОСОБА_1 посилався на те, що ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2017 року відносно ОСОБА_2 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань №27» на 60 днів, до 04 грудня 2017 року включно та визначено заставу у розмірі 5000000 гривень. 09 жовтня 2017 року ПрАТ «Смарт Холдинг» внесло заставу у зазначеному розмірі на депозитний рахунок територіального управління ДСА України в Харківській області. Оскільки строк тримання під вартою не продовжувався, сторона захисту вважає, що дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 закінчилась 04 грудня 2017 року.

При вирішенні вищезазначеного клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2017 року до ОСОБА_2 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Харківська установа виконання покарань (№27)" на 60 днів - до 04 грудня 2017 року, включно, визначена сума застави у розмірі 5000000 (п"ять мільйонів) гривень.

09 жовтня 2017 року ПрАТ «Смарт Холдинг» на депозитний рахунок ТУДСА України у Харківській області внесена застава у розмірі 5000 000 гривень в якості застави, визначеної ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2017 року. Отже, виходячи з положень ст.182 КПК України, яка дає визначення запобіжного заходу у вигляді застави, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою припинив дію, а тому були відсутні підстави для його продовження.

Нормами Кримінального процесуального кодексу України, зокрема ст.182 КПК України, не передбачено обмеження строку дії у часі ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, даних про скасування або зміну запобіжного заходу судом не встановлено, а тому доводи захисника про припинення дії застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у сумі 5000000 гривень суд вважає безпідставними. Вимоги про скасування запобіжного заходу у вигляді застави відносно обвинуваченого захисником не заявлено.

Відповідно до ч.7 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

В зв'язку з вищевикладеним відсутні підстави для повернення суми застави, передбачені ч.7 ст.182 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314, 315 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 240, ч. 5 ст. 191 КК України у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду на 12 квітня 2018 року на 10 годину 45 хвилин.

В задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 240, ч. 5 ст. 191 КК України прокурору – відмовити.

В задоволенні клопотання захисника, який діє в інтересах ПрАТ «Смарт Холдинг», про повернення обвинуваченому ОСОБА_2 суми застави в розмірі 5 000 000 (п’яти мільйонів) гривень – відмовити.

В судове засідання викликати сторони кримінального провадження.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали складений 6 квітня 2018 року.

Головуючий суддя Т.В. Бобко

Судді О.В.Назаренко

ОСОБА_6