Ухвала суду № 73240148, 29.03.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 661/3086/15-к Головуючий у 1-й інстанції: Матвєєва Н.В.

Номер провадження: 11-кп/791/37/18 Доповідач: Калініна О.В.

Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого судді: Калініної О.В.

суддів: Гемми Ю.М.

ОСОБА_1

при секретарі: Темнюк Т.А.

за участі прокурора: Коломійця В.С.

обвинуваченого: ОСОБА_2

адвоката: ОСОБА_3

потерпілого: ОСОБА_4

адвоката: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальне провадження за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_3, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_6 в інтересах потерпілого ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна», прокурора з доповненнями на вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 11 липня 2017 року відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 11 липня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки, з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на один рік.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного покарання із іспитовим строком два роки.

На підставі ст. 76 КК України ОСОБА_2 зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи, навчання; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 45 000 грн.

Стягнуто зі страхової компанії ПрАТ СК «Провідна» на користь ОСОБА_4 витрати на лікування в сумі 4743,57 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_7 процесуальні витрати на проїзд в сумі 2895,32 грн., по 1447,66 грн. кожному.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 не обирався.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 27 лютого 2015 року близько 18 год. 45 хв., керуючи належним йому технічно справним автомобілем «Opel Ascona», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Французька (колишня вул. ОСОБА_8) в м. Нова Каховка Херсонської області у напрямку перехрестя з вул. ОСОБА_9, навпроти будинку № 3а, не вживаючи заходів до зменшення швидкості руху керованого ним автомобіля, чи зупинки транспортного засобу, допустив необережність у виді недбалості, тобто не передбачив можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, чим проявив неуважність і безтурботність до дорожньої обстановки, яка склалася, не дотримався вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, а саме : у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди, а у разі дотримання вимог правил дорожнього руху, мав би технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_4

Проте, ОСОБА_2 не надав дорогу пішоходу ОСОБА_4, який перетинав вул. Французьку в м. Нова Каховка Херсонської області по діагоналі зліва направо, та здійснив наїзд на нього зазначеним транспортним засобом, спричинивши останньому відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 40 від 08.06.2017 року, тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, а саме: закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку тяжкого ступеня, посттравматичний субарахноїдальний крововилив, закритий перелом правої скулової кістки, садна обличчя, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя; закриті переломи тазу, садна області таза справа, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, за критерієм тривалості розладу здоров’я.

Дії обвинуваченого суд кваліфікував за ч 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони заподіяли тяжкі тілесні ушкодження.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 просить вирок скасувати, кримінальне провадження закрити.

Вказує, що вирок суду постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, і висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Захисник стверджує, що автомобіль обвинуваченого вилучався під час проведення огляду місця події, який не був санкціонований судом, арешт на нього не накладався, а тому висновок судової автотехнічної експертизи дослідження технічного стану автомобіля від 17.03.2015 року суд мав визнати недопустимим .

Протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 від 27.05.2015 року та висновок судової автотехнічної експертизи від 15.07.2015 року також вважає недопустимим доказами, оскільки протокол слідчого експерименту складався не на місці його проведення, до нього внесені недостовірні відомості про те, що силуетна видимість наступає з позначки № 3, тоді як ОСОБА_2 побачив перешкоду з позначки № 2. Проте слідчим було відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про призначення додаткової експертизи для визначення чи малася технічна можливість уникнути наїзду на пішохода виходячи із вихідних даних, що силуетна видімість наступає з позначки № 2.

Суд не дав належну оцінку показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які були понятими під час проведення слідчого експерименту, які давали суперечливі свідчення щодо обставин його проведення. Показання під час слідчого експерименту отримані від ОСОБА_2 як від свідка, який у подальшому визнаний обвинуваченим, а тому він є недопустимим доказом.

Зазначає, що слідчий експеримент 16.06.2017 року було проведено з істотним порушенням вимог КПК, оскільки він у повному обсязі не фіксувався технічними засобами, зустрічні транспортні засоби переміщувалися без понятих, виявлені суперечності у відстані, з якої виникала видимість перешкоди у понятих та водія, який керував експериментальним автомобілем. Висновок судової автотехнічної експертизи № 4289 від 10.08.2016 року вважає недопустими доказом, як такий, що є похідним від зазначеного вище слідчого експерименту.

Вказує, що вирок суду грунтується на недопустимих доказах, а тому він має бути скасований, а кримінальне провадження закрито на підставі ч 1 п. 2 ст. 284 КПК України.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6, в інтересах потерпілого ОСОБА_4 просить вирок в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди скасувати, ухвалити в цій частині новий вирок, яким стягнути із страхової компанії ПрАТ СК «Провідна» на користь ОСОБА_4 витрати на лікування в сумі 9 528,71 грн., моральну шкоду, завдану внаслідок ушкодження здоров'я під час ДТП в сумі 5000 грн., стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 195 000 грн. В решті вирок залишити без змін.

Вказує, що цивільний позов потерпілого в частині відшкодування матеріальних збитків (витрати на придбання лікарських засобів) має бути задоволений у повному обсязі. Задовольняючи вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн, суд не навів жодних підстав, якими він керувався при визначенні саме такої суми. Вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди є неспівмірний завданим йому моральним стражданням.

В апеляційній скарзі ПрАТ «СК «Провідна» просить вирок змінити в частині вирішення цивільного позову, зменшити розмір стягненої з ПрАТ «СК «Провідна» моральної шкоди з 5000 грн. до 237,18 грн.

Апелянт ззаначає, що суд неправильно розрахував розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню зі страхової компанії ПрАТ СК «Провідна» на користь ОСОБА_4, оскільки відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

В апеляційній скарзі з доповненнями прокурор просить вирок скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років, з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на три роки. В решті вирок суду залишити без змін.

Прокурор посилається на те, що суд не в повній мірі врахував тяжкість вчиненого злочину, наслідки які настали, а саме завдання потерпілому тяжмих тілесних ушкоджень, що призвело до його інвалідності. Обвинувачений лише відшкодував частину спричиненої матеріальної шкоди на загальну суму 8500 грн,

Апелянт вказує, що суд не мав правових підстав звільняти обвинуваченого від відбування покарання , внаслідок чого призначив йому покарання , яке за його мякістю не відповідає особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги прокурора, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційні вимоги сторони захисту, думку потерпілого та представника потерпілого, які просили задовольнити апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 та підтримали апеляційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Як видно із вироку, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, грунтується на доказах, які безпосередньо досліджені судом та оцінені з точки зору належності, допустимості та достатності.

Фактичні обставини події були встановлені судом шляхом оцінки показань потерпілого, свідків, письмових доказів.

Зокрема потерпілий ОСОБА_4 в суді показав, що 27 .02.2015 року в той час колив він переходив дорогу, пересвідчившись у тому, що автомобіль обвинуваченого рухався на далекій відстані, на нього було скоєно наїзд. В результаті ДТП він отримав тяжкі тілесні ушкодження , проходив тривале лікування.

Свідок ОСОБА_12 підтвердив факт наїзду автомобіля на пішохода по вул. П.Комуни у м. Нова Каховка у лютому 2015 року.

Висновком комісійної судово-медичної експертизи від 08.06.2017 року № 40, підтверджується завдання потерпілому тілесних ушкоджень : закритої черепно мозкова травми у вигляді забою головного мозку тяжкого ступеня, посттравматичного субарахноїдального крововиливу, закритого перелому правої скулової кістки, садна обличчя, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя; закритого перелому тазу, садна області таза справа, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, за критерієм тривалості розладу здоровя.

Протоколом огляду місця події від 27.02.2015 року зафіксовано хід проведення огляду місця ДТП , яка сталася 27.02.2015 року на вул. П. Комуни у м. Н. Каховка зроблено опис місця події та слідової інформації, а саме слідів гальмування, розташування автомобіля після ДТП. Як видно із протоколу, складеного за результатами цієї слідчої дії огляд місця події здійснено уповноваженою особою у присутності понятих, слідчим відповідно до положень ч.7 ст. 237 КПК України здійснювалися вимірювання , які занесені до протоколу. Поняті та всі учасники слідчої дії підписали протокол без будь-яких зауважень. До протоколу ОМП додано фототаблицю та схему , в яких зафіксовано розташування автомобіля, слідова інформація, що відповідає занесеним до протоколу відомостям.

Посилання захисника обвинуваченого на те, що огляд місця події у подальшому мав бути санкціонованим судом, є неприйнятними , оскільки вилучення автомобіля здійснено у відповідності до положень ч 1, 6 ст. 237 КПК України , і не передбачає необхідності отримання ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення огляду місця дорожно- транспортної події.

Доводів про те, що автомобіль на час ДТП перебував у технічно несправному стані обвинувачений під час судового розгляду не наводив. Та обставина, що на автомобіль, вилучений з місця події не накладався арешт, не тягне за собою недопустимість висновку судової авто-технічної експертизи дослідження технічного стану системи управління автомобіля від 17.03.2015 року, відповідно до якої до моменту дорожньо-транспортної пригоди, гальмівна система та рульове управління досліджуваного автомобіля , яким керував ОСОБА_2 знаходилися в працездатному стані, дозволяли водію утримувати автомобіль в вибраному напрямку руху, знижувати швидкість з необхідною ефективністю до повної зупинки і не мали несправностей, які могли створити раптовий для водія відвід автомобіля в сторону від заданого напрямку руху чи раптову втрату керованості автомобілем.

Висновками судової автотехнічної експертизи № 2380 від 15.07.2015 року встановлено, що гранично допустима швидкість руху автомобіля ОСОБА_13» р.н С 6835 ХО у даній дорожній ситуації за умовами видимості дороги складала 80,1..83 км/год. Швидкість руху автомобіля «Опель Аксона» р.н С 6835 ХО в момент наїзду на пішохода складала 58..60 км/год. У дорожній ситуації, що склалася водій автомобіля «ОСОБА_13 Аскона» р.н С 6835 ХО ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.12.3, 12.4 ПДР України. У дорожній ситуації, що склалася водій автомобіля мав технічну можливість попередити настання даної дорожньо-транспортної події шляхом виконання вимог ПДР.

Під час експертного дослідження експертом ретельно були перевірені показання ОСОБА_2 щодо швидкості руху, дорожньої обстановки та визнано технічно неспроможними його свідчення про рух зі шивідкістю 60 км.год.

При цьому, як видно із висновку , експерт повно врахував всі вихідні дані , які зафіксовані у протоколі огляду місця події, та дані зафіксовані у протоколі слідчого експерименту від від 27.05.2015 року, під час якого було встановлено, що об’єктивно на відмітці № 3 розмітки наступає силуетна видимість пішохода.

Допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11В підтвердили, що були присутні в автомобілі під час слідчого експерименту, за кермом був ОСОБА_2 , вони побачили пішохода з позиції № 3. Вже після закінчення слідчого експерименту ОСОБА_2 змінив свою позицію і заявив, що він бачив пішохода з позиції № 2. Твердження захисника про те, що вказані свідки давали суперечливі показання є голослівними.

Суд вірно критично оцінив таку позицію ОСОБА_2, оскільки вона суперечить встановленим судом обставинам події.

Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого про недопустимість протоколу слідочого експерименту від 27.05.2015 року як доказу, колегія суддів вважає безпідставними.

Суд першої інстанції ретельно перевірив відповідні доводи сторони захисту про недопустимість доказу і підставно їх відхилив , навівши переконливі мотиви такого рішення. Суд вірно встановив, що на час отримання показань від ОСОБА_2 в ході слідчого експерименту не існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим . Як видно із протоколу слідчий експеримент проводився із ОСОБА_2 у присутності його захисника , в ході слідчого експерименту визначалися вихідні дані, необхідні для проведення експертизи, а не проводився його допит.

Отримав належну оцінку суду і висновок судової автотехнічої експертизи від 10.08.2016 року № 4289, яким встановлено порушення ОСОБА_2 п. 12.3 ПДР та наявність у нього технічної можливості уникнути наїзду на пішохода.

Вихідні дані , які встановлювалися в ході слідчого експерименту 16.06.2017 року також спростовують твердження обвинуваченого щодо неможливості уникнути наїзду на пішохода.

Суд дав оцінку цим доказам з точки зору його допустимості , з якою погоджується і колегія суддів. Доводи апеляційної скарги захисника про недопустимість протоколу слідчого експерименту як доказу через те, що його проведення було призначено судом із порушенням вимог КПК та через те, що він у повному обсязі не фіксувався відеокамерою колегія суддів визнає безпідставими.

Призначення судом слідчого експерименту відповідало вимогам ст. 333, ст. 240 КПК України.

Судом першої інстанції встановлено , що відеофіксація слідчого експерименту не здійснювалася в повному обсязі з поважних причин, всі необхідні вимірювання здійснювалися експертом автотехніком, хід слідчого експерименту зафіксований в протоколі, вказана слідча дія проводилася за участю понятих та всіх учасників кримінального провадження, тому суд підставно дійшов висновку, про відсутність підстав визнавати цей доказ недопустими.

Учасники цієї слідчої дії були допитані в суді, де підтвердили правильність відображення ходу експерименту та отриманих в результаті експерименту даних у протоколі, як і підтвердили наявність об’єктивної видимості пішоходу на відстані, яка дозволяла ОСОБА_2 уникнути наїзду на пішохода.

Твердження апелянта про те, що висновки експертів грунтуються на недостовірних вихідних даних є голослівними.

Отримали належну оцінку суду і інші , покладені в основу вироку докази.

Суд також ретельно перевірив і показання обвинуваченого ОСОБА_2М, який наводив доводи на свій захист , вказуючи на свою невинуватість у вчиненні ДТП, та підставно не прийняв їх до уваги, як такі, що суперечать встановленим судом обставинам події, та наведеним вище доказам та навів переконливі мотиви, чому він не приймає їх до уваги.

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_2 носить окуляри та водить автомобіль в окулярах, а тому має гіршу видимість ніж, особи, які були залучені до слідчого експерименту, внаслідок чого не мав об’єктивної можливості уникнути наїзду на пішохода, колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки надання дозволу на керування транспортними засобами в окулярах не звільняє водія від обов’язку дотримуватися вимог ПДР, а навпаки вимагає більшої уваги та врахування дорожньої обстановки.

Твердження апеляційної скарги захисника обвинуваченого про неналежність, недопустимість покладених в основу вироку доказів, є безпідставними, так само як і твердження про неповноту судового розгляду .

Суд дослідив всі надані сторонами провадження докази, наявність будь-яких перешкод у поданні сторонами доказів не встановлено.

На підставі досліджених доказів суд дійшов вірного висновку, що дії ОСОБА_2, який не дотримався п 12.3 ПДР знаходиться у безпосередньому причинному зв’язку із ДТП , наслідком якої стало заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень та дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зазначене в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_3 клопотання про повторне дослідження доказів в ході апеляційного перегляду залишено без задоволення через недоведеність апелянтом визначених ст.404 КПК України підстав для повторного встановлення судом апеляційної інстанції обставин провадження . Фактично таке клопотання мотивовано незгодою апелянта із оцінкою сукупності покладених в основу вироку доказів і не містить належного обґрунтування порушення судом першої інстанції вимог КПК при дослідженні доказів .

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги прокурора про мякість призначеного судом покарання , колегія суддів вважає необгрунтованими.

Як видно із вироку при призначенні покарання суд врахува, що обвинувачений вчинив з необережності тяжкий злочин, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не встановив.

Вказані обставини, які підлягають врахуванню при призначені покарання і дали суду підстави для призначення ОСОБА_2 покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі , яке не є мінімальним у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України. Підставно суд призначив обвинуваченому і додаткове покарання у виді позбавленя права керувати транспортним засобом.

Враховуючи, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, надавав у добровільності порядку матеріальну допомогу потерпілому в період лікування, купучи медикаменти, застосовуючи дискреційні повноваження суду, враховуючи , другорядну роль кари як мети покарання, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування призначеного йому основного покарання за умови здійснення контролю за його поведінкою з боку органів пробації.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд при призначенні покарання дотримався вимог ст. 50, 65, 75 КК України .

Апеляційна скарга прокурора не містить переконливих доводів про те, що суд призначив обвинуваченому покарання , яке не відповідає його особі через м’якість.

Тяжкість скоєного кримінального провопорушення не є безумовною підставою для призначення більш суворого покарання з реальним його відбуванням.

Доводи апеляційної скарги представника потерпілого про неправильне вирішення цивільного позову потерпілого частково заслуговують на увагу.

Як видно із матеріалів провадження цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ СК «Провідна».

На підставі ст.24 Закону України « Про обовязкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має відшкодувати обгрунтовані витрати на лікування потерпілого.

Як видно із матеріалів провадження потерпілий належними доказами- фіскальними чеками , призначеннями лікаря довів понесені ним витрати на лікування в сумі 9943, 89 грн, та які , як видно із письмових пояснень, Страховик визнав обгрунтованими.

Отже сума понесених потерпілим на лікування витрат підлягала стягненню із Страховика.

Суд першої інстанції помилково зменшив зазначену суму до 4743, 57 грн, вказуючи що обвинувачений на суму 8501, 25 грн. відшкодував понесені потерпілим витрати.

Як видно із матеріалів провадження обвинувачений надавав матеріальну допомогу потерпілому на лікування шляхом самостійної покупки медикаментів та ліків, і до суду надав відповідні фіскальні чеки на підтвердження цієї обставини, що само по собі не зменшує розмір понесених потерпілим витрат на лікування.

Отже за результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висноку, що вирок суду в частині вирішення позову про стягнення витрат на лікування зі Страховика належить змінити відповідно до положень п 3 ч 1 ст. 408 КПК України в межах апеляційних вимог , і стягнути із ПрАТ СК «Провідна» на користь ОСОБА_4 витрати на лікування у розмірі 9528, 71 грн ( заявлені апеляційні вимоги).

Частково належить задовольнити апеляційні вимоги і ПрАТ СК «Провідна», оскільки суд неправильно застосував положення ст. 26-1 « Про обовязкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , відповідно до яких із Страховика підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, тобто 476, 44 грн.

Доводи апеляційної скарги представника потерпілого про те, що суд неправильно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягала стягненню із обвинуваченого є безпідставними.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходив з принципів розумності та справедливості, тривалості розладу здоровя,глибини моральних страждань , а тому підстав для його збільшення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 376, ч.2 , ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, апеляційну скаргу прокурора з доповненнями залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах потерпілого ОСОБА_4, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» задовольнити частково.

Вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 11 липня 2017 року відносно ОСОБА_2 змінити в частині вирішення цивільного позову.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» на користь ОСОБА_4 витрати понесені на лікування в сумі 9528, 71 грн. та 476, 44 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині цей же вирок щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом 3-х місяців може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду.

Судді: (три підписи)

О.В. ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_1

Копія вірна, ухвала набирає законної сили 29.03.2018 року

Суддя: О.В. Калініна