Постанова № 73238315, 27.03.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року

м.Суми

Справа №577/60/17

Номер провадження 22-ц/788/300/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

представника позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» - ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 жовтня 2017 року в складі судді Гетьман В.В., ухваленого у м. Конотопі, повний текст якого складений 20 жовтня 2017 року, -

в с т а н о в и л а:

Статтею 351 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У січні 2017 року ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, 3% річних за прострочення виконання зобов’язань та збитків, який мотивувало тим, що 17 жовтня 2011 року між товариством та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 378255,87 грн., що є еквівалентом 47014,51 доларам США, строком на 48 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW Touareg NF. Крім того, 27 жовтня 2011 року між сторонами був укладений договір застави, предметом якого виступив вказаний транспортний засіб. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 порушив умови кредитного договору щодо своєчасної сплати кредитних коштів, позивач просив суд стягнути заборгованість, яка утворилась за період з 01 травня 2015 року по 21 листопада 2016 року та складається з 213409,78 грн., з яких: тіло кредиту184490,84 грн., що станом на 21 листопада 2016 року еквівалентно 7155,80 доларам США, та - 28918,94 грн. процентів за користування кредитом, а також 8643,27 грн. в якості 3% річних та 96739,38 грн. збитків.

Заочним рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 жовтня 2017 року позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» 222053,05 грн. заборгованості за кредитним договором №50002214 від 17 жовтня 2011 року та - 3330,59 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 січня 2018 року заяву відповідача ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення цього ж суду залишено без задоволення.

Вказане заочне рішення суду ОСОБА_3 оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому, він зазначає, що ухвалюючи заочне рішення, суд першої інстанції не з’ясував думку позивача щодо можливості розгляду справи в заочному порядку, що є порушенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України. До того ж, при розгляді заяви про перегляд заочного рішення, суд не взяв до уваги його доводи про поважність причин неявки в судове засідання та пояснення стосовно виконання кредитних зобов’язань. Також відповідач вважає, що заборгованість по кредитному договору ним повністю сплачена, що підтверджується постановою відділу ДВС від 23 листопада 2016 року про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту із заставного майна, на що суд безпідставно не звернув увагу. Крім того, відповідач посилається на неправомірність вимог ТОВ «Порше Мобіліті» щодо стягнення з нього процентів за користування кредитними кошами та 3 % річних, зазначаючи, що свої зобов’язання за кредитним договором він виконав у повному обсязі. До того ж, відповідно до ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» його, як військовослужбовця, призваного на військову службу у особливий період, звільнено від сплати штрафних санкцій та процентів.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних щодо стягнення збитків та витрат на правову допомогу сторонами не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3 і його представника ОСОБА_4 про задоволення апеляційної скарги та пояснення представника позивача ТОВ «Порше Мобіліті» ОСОБА_2 про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» в частині стягнення з відповідача тіла кредиту, процентів за користування кредитними коштами та 3 % річних за прострочення виконання грошових зобов’язань відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання своїх зобов’язань за кредитним договором, а також не спростував розміру заборгованості, який був заявлений позивачем.

Колегія суддів у повній мірі не може погодитися з такими висновками суду, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 17 жовтня 2011 року ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 50002214, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 378 255,87 грн., що еквівалентно 47017,51 доларам США на дату укладення договору, строком на 48 місяців з процентною ставкою 9,90 %, що є змінною, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW Touareg NF (т. 1 а.с. 9 -15).

Відповідно до п.п. 1.3.1 кредитного договору розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником з метою повернення кредиту, визначено в графіку повернення кредиту в гривні на день укладення кредитного договору. В подальшому, позичальник мав сплачувати платежі для повернення кредиту відповідно до виставлених компанією розрахунків у гривні. При цьому, розмір платежів мав розраховуватись шляхом застосування еквівалентів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинних на момент виставлення рахунку по обмінному курсу банку, зазначеного у кредитному договорі. Якщо в період між датою виставлення рахунку та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний компанією збільшиться більше, ніж на 2%, то різниця, що має виникнути внаслідок такого збільшення, виплачується позичальником.

Згідно з Графіком погашення кредиту, який є додатком до кредитного договору, кредитні кошти, які включають суму кредиту та проценти у розмірі 9575,4 грн., що еквівалентно 1190,23 доларам США, повинні були сплачуватись позичальником щомісячно у строк до 15 числа, а кінцевою датою погашення кредиту було визначено 15 жовтня 2015 року (т. 1 а.с. 14 – 15).

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором 17 жовтня 2011 року ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3 уклали договір застави, предметом якого зазначили транспортний засіб VW Touareg NF, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 16 – 21).

У вимозі ТОВ «Порше Мобіліті» від 03 квітня 2013 року, направленої на адресу позичальника ОСОБА_3, йдеться про те, що останній порушує взяті на себе зобов’язання зі сплати кредитних коштів, у зв’язку з чим товариство неодноразово повідомляло про погашення заборгованості, а саме: 03 та 17 січня 2013 року, 03 квітня 2013 року. Також у заяві було зазначено, що станом на 03 квітня 2013 року кредитна заборгованість за черговими платежами (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу) становила 56325,74 грн., штрафні санкції за вимогою щодо сплати - 2290,89 грн., витрати, понесені компанією з метою повернення простроченої заборгованості позичальника – 5091,98 грн., а також штраф за порушення терміну повернення кредиту – 76694,96 грн. З огляду на викладене, позивач вимагав від позичальника достроково повернути суму боргу по кредиту у повному обсязі, що станом на поточну дату (03 квітня 2013 року) становила 257050,61 грн. (т. 1 а.с. 22 - 23).

У зв’язку з порушенням виконання кредитних зобов’язань, відповідно до звернення позивача, 30 квітня 2013 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 вчинила виконавчий напис, за яким було звернуто стягнення на предмет застави, а саме: на автомобіль марки VW Touareg NF, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу ОСОБА_3, в рахунок задоволення вимог ТОВ «Порше Мобіліті» щодо повернення боргу в розмірі 397454,18 грн., у тому числі: 56325,74 грн. – несплачені чергові платежі (прострочені проценти та прострочена сума основного боргу), 2290,89 грн. – штрафні санкції за вимоги щодо сплати, 5091,98 грн. – витрати, понесені з метою повернення простроченої заборгованості, 76694,96 грн. – штраф за порушення терміну повернення кредиту у розмірі 20% від суми кредиту та 257050,61 грн. – сума кредиту.

Виконавчий напис нотаріуса перебував на примусовому виконанні у відділі ДВС Солом’янського РУЮ м. Києва, що вбачається з постанов державного виконавця від 05 червня 2013 року про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, з акту опису й арешту майна від 16 жовтня 2015 року (т. 1 а.с. 24 – 28).

Згідно роздруківок банківських повідомлень від 29 червня, 06 та 07 липня 2016 року на користь позивача в рахунок оплати боргу від ОСОБА_3 було перераховано 140205,63 грн., 199000 грн. та 60000 грн., відповідно, а всього 399205,63 грн. (т. 1 а.с. 29 – 31).

Постановою державного виконавця від 23 листопада 2016 року у зв’язку з фактичним виконанням виконавчого напису нотаріуса виконавче провадження було закінчено (т. 2 а.с. 10).

З додаткових пояснень представника ТОВ «Порше Мобіліті», наданих до суду першої інстанції, вбачається, що відповідач здійснював щомісячні платежі в період з листопада 2011 року по листопад 2012 року з порушенням строку їх сплати, а із сплачених у червні – липні 2016 року коштів у розмірі 399205,63 грн. на виконання виконавчого напису нотаріуса, в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту та процентам було зараховано 370344,07 грн., що в еквіваленті становило 28899,11 доларів США, а 28861,86 грн. були спрямовані на сплату штрафних санкцій.

В той же час, представник позивача уточнив, що сплачені відповідачем кошти повністю не покрили залишку заборгованості основної суми боргу, тому неповернута сума тіла кредиту станом на 21 листопада 2016 року становила 7155,80 доларів США (сума кредиту 47017,51 доларів США – 39861,71 доларів США, які були сплачені позичальником) або 184490,84 грн., з урахуванням курсу долара США, встановленого ПАТ «Креді ОСОБА_7» у розмірі 25,782 грн. за 1 долар США станом на час звернення до суду з даним позовом (т. 1 а.с. 1 -8, 168 – 173, 183 – 185).

При цьому, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді відповідач не заперечував проти вищевказаного порядку зарахування сплачених коштів.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1050 ЦК України йдеться про те, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК. Наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має з'ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Ураховуючи обставини того, що за умовами кредитного договору відповідач отримав кредит у сумі еквівалентній 47017,51 доларам США, з приводу чого мають застосовуватися правовідносини про розмір щомісячних платежів за кредитом в еквіваленті до доларів США, а також дані про те, що всього позичальник сплатив за кредитним договором суму еквівалентну 39861,71 доларам США, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що залишок заборгованості за кредитом становить 7155,80 доларів США, що станом на 21 листопада 2016 року складає 184490 грн., беручи до уваги визначений ПАТ «Креді ОСОБА_7» курс 25,782 грн. за 1 долар США, як вказав позивач у позовній заяві.

Крім того, з довідок військового комісаріату та військової частини вбачається, що 06 серпня 2014 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу у особливий період, а з 08 листопада 2014 року по 07 червня 2015 року він безпосередньо брав участь в антитерористичній операції (т. 2 а.с. 12 – 13).

За наказом Міністра оборони України від 13 листопада 2015 року № 908 молодшого лейтенанта ОСОБА_3, офіцера – психолога механізованого батальйону, було увільнено з займаної посади та прикомандировано із залишенням на військовій службі на строк виконання обов’язків Конотопського міського голови до Конотопської міської ради Сумської області (т. 2 а.с. 9).

Згідно з п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по даний час.

З огляду на викладене, суд першої інстанції не перевірив та не взяв до уваги тих обставин, що з 06 серпня 2014 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу, у період з 08 листопада 2014 року по 07 червня 2015 року він безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, а на даний час відповідача прикомандировано до Конотопської міської ради Сумської області із залишенням на військовій службі на строк виконання обов’язків міського голови.

Отже, на думку колегії суддів, ОСОБА_3 розповсюджуються пільги, встановлені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому місцевий суд дійшов помилкового висновку про стягнення на користь позивача процентів за користування кредитними коштами в сумі 28918,94 грн., нарахованих за період з 01 травня 2015 року по 21 листопада 2016 року.

Разом з тим, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, та не є неустойкою.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача трьох процентів річних, нарахованих за період з 01 травня 2015 року по 21 листопада 2016 року у розмірі 8643,27 грн. у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов’язання за кредитним договором залишались невиконаними належним чином відповідно до вимог ст.ст. 526, 599 ЦК України.

Отже, рішення суду в оскарженій частині підлягає зміні, так як суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, а також порушив норми процесуального законодавства, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України, ч. 2 ст. 4, ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції в розмірі 1931,34 грн. ((184490,84 грн.+8643,3 грн.)х1%). Ураховуючи, що апеляційну скаргу задоволено частково (13%), тому з ТОВ «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір за апеляційний перегляд справи в розмірі 433,79 грн. (222053,05 грн.х1%х150%-1931,34х150%).

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п. 2; 376 ч. 1 п.п. 1, 4; 381; 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 жовтня 2017 року в оскарженій частині змінити.

Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» заборгованість зі сплати суми кредиту за кредитним договором № 50002214 від 17 жовтня 2011 року в розмірі 184490,84 грн. та 3 % річних у розмірі 8643,3 грн., а всього 193134,14 грн.

Відмовити ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» у задоволені позову в частині стягнення процентів у сумі 28918,94 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції в розмірі 1931,34 грн. та за апеляційний перегляд справи в розмірі 2897,01 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 433,79 грн. за апеляційний перегляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: С.Г. Хвостик (суддя – доповідач)

ОСОБА_8

ОСОБА_9