Ухвала суду № 73238194, 02.04.2018, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Провадження № 4-с/641/14/2018 Справа № 641/832/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2018 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді - Фанда О.А.,

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1

представника заявника – ОСОБА_2

державного виконавця – Щедріної В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області,-

в с т а н о в и в:

14 лютого 2018 року Державне підприємство (далі ДП) «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку, визначеному Розділом VІІ ЦПК України.

В остаточно уточнених вимогах скарги, заявник просив: скасувати постанови про стягнення виконавчого збору від 27 листопада 2017 року ВП № 51466357 та від 27 листопада 2017 року № 55259335 про відкриття виконавчого провадження, прийняті Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі відділ ДВС).

В обґрунтування заявлених вимог ДП «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» посилалося на те, що на виконанні у відділі ДВС перебував судовий наказ, виданий 22 квітня 2016 року Комінтернівським районним судом м. Харкова (провадження № 2-н/641/251/2016, справа № 641/2926/16-ц) про стягнення з підприємства на користь ОСОБА_3 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період травень-грудень 2015 року в сумі 40915 грн (виконавче провадження № 51466357).

Постановою державного виконавця Мошенської К.С. від 27 листопада 2017 року вказаний виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою державного виконавця Мошенської К.С. від 27 листопада 2017 року відкрито виконавче провадження про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 4091,50 грн.

Посилаючись на те, що виконавчий документ було повернуто за заявою стягувача, стягнення на підставі судового наказу в межах виконавчого провадження не відбулося, ДП «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» просило скасувати вищезазначені постанови державного виконавця.

В судовому засіданні представник боржника – ОСОБА_2, який діяв на підставі та в межах виданої йому довіреності, заявлені вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області – ОСОБА_4 проти задоволення скарги заперечувала в повному обсязі, подала письмовий відзив на скаргу. При цьому посилалася на те, що відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Оскільки державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону, державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 4091,50 грн за виконавчим провадженням № 51466357.

Стягувач ОСОБА_3 до суду не з’явився, про час ті місце розгляду скарги повідомлений своєчасно та належним чином, письмових пояснень щодо скарги не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, заслухавши пояснення учасників розгляду справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, а також матеріали виконавчого провадження (належним чином завірені копії) приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Цивільним процесуальним кодексом України, а саме розділом VІІ врегульовано судовий контроль за виконанням судового рішень.

За нормами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 448 ЦПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Постановою старшого державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 16 червня 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу № 641/2926/16-ц виданого 22 квітня 2016 року Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення з ДП «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» на користь ОСОБА_3 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 40 915 грн.

Постановою державного виконавця від 27 листопада 2017 року виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” (за письмовою заявою стягувача).

Постановою державного виконавця від 27 листопада 2017 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ДП «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» виконавчого збору в сумі 4091,5 грн.

Постановою державного виконавця від 27 листопада 2017 року вирішено питання про стягнення з ДП «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» виконавчого збору в сумі 4091,5 грн.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно статті 27 Закону від 02.06.2016 №1404-VІІІ, розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, виконавчий збір стягується на підставі постанови, яка виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника сум або закінчення виконавчого провадження згідно статті 39 Закону в розмірі 10 % від суми, що фактично стягнута, повернута стягувачу.

Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Проте, як встановлено судом з матеріалів виконавчого провадження № 51466357, державним виконавцем не було стягнуто з боржника на користь стягувача присуджених сум за судовим наказом.

Зазначене обставини не заперечуються й представником державної виконавчої служби.

При цьому, приписами Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (статті 40, 42 Закону) передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною 3 статті 40 Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 42 Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина 1 статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Натомість, як встановлено судовим розглядом державним виконавцем з боржника не було стягнуто в примусовому порядку сум згідно наказу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2016 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Аналіз наведених норм Закону № 1404-VIII дає можливість зробити висновок про те, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідно до пункту 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Тобто, відповідно до вказаного пункту у постанові про повернення виконавчого документу стягувача, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.

При стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 № 14 роз'яснено, що відповідно до статей 45, 46 Закону № 606-XIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Таким чином, доводи представника державної виконавчої служби про те, що виконавчий збір стягується незалежно від того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом органами державної виконавчої служби, суд визнає помилковими.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов‘язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З врахуванням вищезазначеного, постанови державної виконавчої служби не можна визнати законними, вони підлягають скасуванню.

Враховуючи, що копії оскаржуваних постанов скаржник отримав лише 6 лютого 2018 року, скарга подана з дотриманням строку, встановленого ст. 449 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 259, 260, 263, 447, 448, 451 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Скаргу Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» (код ЄДРПОУ 14313582, місцезнаходження м. Харків, вул. Морозова, 13) – задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_5 (код ЄДРПОУ 34859512, місцезнаходження м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 26) від 27 листопада 2017 року виконавче провадження №51466357 про стягнення виконавчого збору.

Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_5 (код ЄДРПОУ 34859512, місцезнаходження м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 26) від 27 листопада 2017 року виконавче провадження №55259335 про відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги в п»ятнадцятиденний строк з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 6 квітня 2018 року.

Суддя -ОСОБА_6