Ухвала суду № 73237837, 06.04.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/1543/17

Провадження № 1-кп/638/258/18

06.04.2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Хайкіна В.М.

за участю секретаря – Шульги К. І.

з участю прокурора – Арсені О. В.

з участю обвинуваченого – ОСОБА_1

з участю потерпілого – ОСОБА_2

з участю захисника обвинуваченого – ОСОБА_3

з участю обвинуваченої – ОСОБА_4

з участю захисника – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо можливості продовження строку дії міри запобіжного заходу відносно ОСОБА_1,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова знаходиться об’єднане кримінальне провадження №12016220480006583 від 31.12.2016 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 1 статті 185, частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, ОСОБА_1, у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України та кримінальне провадження №12016220480005791 від 18.11.2016 року за підозрою ОСОБА_1, у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України, кримінальне провадження №12016220480003069 від 24.06.2016 року за підозрою ОСОБА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбаченого частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, кримінальне провадження №12018220480000094 від 06.01.2018 року за підозрою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1.

Потерпілий ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1, та його захисник ОСОБА_3 заперечували щодо задоволення клопотання прокурора та просили про зміну запобіжного заходу на більш м’який.

Обвинувачена ОСОБА_4, та її захисник ОСОБА_5 також заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вважали за можливим призначити більш м’який запобіжний захід.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступного.

Згідно частини 1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до частини 1 статті 177 КПК України, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні.

Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Як встановлено судом, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.09.2017 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В даному судовому засіданні прокурор у своєму клопотанні про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 посилається на наявність ризиків, які продовжують існувати, а саме: незаконно переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших обвинувачених.

Обґрунтовуючи у клопотанні наявність ризиків, що визначають доцільність продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою, прокурор, обмежився лише переліком законодавчих підстав для його застосування, водночас не довів їх достовірність та неможливість застосування інших, більш м'яких видів запобіжних заходів для їх запобігання. Окрім цього, останнім не доведено тих обставин, що запобігти таким ризикам, як: переховування від суду знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших обвинувачених, зможе лише найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен має право на доступ до правосуддя та на справедливий і відкритий розгляд його справи впродовж розумного строку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини в кримінальних справах розумний строк, про який йдеться у пункті 1 статті 6 Конвенції, починається з моменту обвинувачення особи, тобто з часу, коли компетентні органи офіційно її повідомили, що вона вчинила злочин. Стосовно закінчення цього строку у кримінальних справах період, про який йдеться у пункті 1 статті 6 Конвенції, охоплює все провадження, включаючи оскарження (Рішення Європейського суду з прав людини «Меріт проти України»).

Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою (Рішення Європейського суду з прав людини «Яблонський проти Польщі»).

Суд вважає, що подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою буде суперечити п.п. «c» пункту 1 статті 5 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини та принципу правової держави, оскільки час, який особа знаходиться під вартою, хоча і є співмірним з тяжкістю обвинувачення, однак останнє на даний час не є доведеним.

Такий висновок суду сприятиме гуманізації та підвищенню гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом.

У відповідності до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Положеннями статті 29 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Таким чином, вирішуючи питання щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на домашній арешт, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Незважаючи на тяжкість санкції статті кримінального закону відповідно до якого обвинувачується ОСОБА_1, суд безпосередньо керується нормою прямої дії - статтею 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості обвинуваченого, тому під час розгляду клопотання судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, які продовжують існувати, оскільки подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою буде суперечити Конвенції, адже час, який останній перебуває під вартою, не є співмірним з тяжкістю обвинувачення, яке на даний час ще не є доведеним.

Відтак, оцінюючи сукупність обставин, а саме: не доведення стороною обвинувачення обставин, що ризики, які залишились виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 та можуть бути підставами для подальшого втручання у права особи на свободу, тривале тримання ОСОБА_1 під вартою, суд вважає за необхідне застосувати запобіжний захід, який є співмірним з існуючими ризиками, доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження і може забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов'язків. Таким запобіжним заходом на думку суду є домашній арешт з покладенням на обвинуваченого ряду обов’язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України.

Таким чином, враховуючи стадію розгляду кримінального провадження, тривалість знаходження обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, особи обвинуваченого, суд вважає недоцільним збереження застосованого запобіжного заходу та вважає за необхідне змінити міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в певний період доби, з покладанням обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.62 Конституції України, ст.5, 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.331 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 – відмовити.

Змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, - з-під варти в залі суду негайно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, наступні обов'язки:

- заборонити у період часу з 18 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин залишати місце фактичного мешкання, а саме: АДРЕСА_1.

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- заборонити відвідування місць масового скупчення людей, окрім тих місць, які пов’язані з трудовою діяльністю останнього.

Строк дії ухвали до 06 червня 2018 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за вказаним запобіжним заходом та постановкою вказаної особи на облік покласти на начальника Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: