Постанова № 73237215, 27.03.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 року

м. Рівне

Справа № 570/4762/16-ц

Провадження № 22-ц/787/375/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Ковальчук Н. М.

суддів: Хилевича С.В., Шимківа С. С.,

секретар судового засідання – Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

відповідач – ОСОБА_3 підприємство «Рівненський науково-дослідний та проектний

інститут землеустрою»

відповідач – Рівненська районна державна адміністрація

третя особа – Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану її представником – адвокатом ОСОБА_4 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 грудня 2017 року в складі судді Кушнір Н. В., ухваленого в м. Рівне о 15 годині 27 хв., повний текст рішення складено 29 грудня 2017 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2, Державного підприємства «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», Рівненської районної державної адміністрації, третя особі – Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, про визнання недійсним розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акту на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності. Свої вимоги обґрунтовував відсутністю згоди ОСОБА_2 на перенесення в натурі меж її земельної ділянки згідно рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 травня 2014 року у справі №569/7226/14-ц, у зв’язку з чим просив суд визнати недійсним розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації № 799 від 15 грудня 2004 року відносно передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 3.10 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області, кадастровий номер 56:246:867:00:11:066:000; визнати недійсним та скасувати ОСОБА_3 акт про право на земельну ділянку ЯБ №060663, виданий 17 лютого 2005 року на її ім’я щодо вказаної земельної ділянки, виключити відомості про неї з Державного земельного кадастру та скасувати державну реєстрацію права власності.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 20 грудня 2017 року вказаний позов задоволено. Визнано недійсним розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації № 799 від 15 грудня 2004 року відносно передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 3,10 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області. Визнано недійсним та скасовано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 060663, виданій на ім'я ОСОБА_2 17 лютого 2005 року щодо земельної ділянки площею 3, 10 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області, кадастровий номер 56:246:867:00:11:066:0002, виключено відомості про дану земельну ділянку з Державного земельного кадастру, скасовано державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано конституційно гарантованим правом власності на землю та передбаченим законом правом власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження належними та достовірними доказами, взяв до уваги, що спірний ОСОБА_3 акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_2 з порушенням вимог ст.116, 118 ЗК України, оскільки, при виготовленні кадастрового плану для видачі Державного акта на право приватної власності на землю для відповідачів на нього не були занесені межі вкрапленої земельної ділянки стороннього землекористувача і це потягнуло за собою виготовлення державного акту з неправильними межами. Суд також врахував, що позивачем дотримано строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, оскільки про таке порушення він дізнався після повідомлення про те, що ОСОБА_2 не виконує рішення суду з вересня 2014 року, а тому з цього часу слід рахувати початок перебігу строку позовної давності. Доводи відповідача про те, що суперечки між сторонами мали місце з 2008 року і позивач з того часу знав про порушення його прав, не підтверджені жодними доказами.

Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, невірним встановленням обставин, що мають значення для справи, представник ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_4 оскаржив його в апеляційному порядку.

В поданій апеляційній скарзі доводить, що місцевий суд, ухвалюючи оскаржуване рішення щодо визнання недійсним розпорядження голови Рівненської РДА відносно передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 3,10 га та визнаючи недійсним і скасовуючи державний акт про право власності на таку земельну ділянку, не з’ясував, що відповідно до цих документів по суті були оформлені права ОСОБА_2 відразу на три окремі земельні ділянки з окремими кадастровими номерами площею 2,8 га, 0,14 га, 0,16 га. Додає, що на накладення координат ділянки ОСОБА_1 на ділянку ОСОБА_2 відбулося через помилку, яку допустило ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» під час виготовлення координат земельної ділянки, складанні її кадастрового плану та підготовки обмінного файлу, а оскільки цих обставин суд не з’ясував, то безпідставно визнав недійсним розпорядження голови Рівненської РДА, визнав недійсним і скасував в цілому державний акт про право власності, який підтверджував у ОСОБА_2 права власності не на одну, а на три різні земельні ділянки, які між собою пов’язані єдиним власником та цільовим призначенням.

Звертає увагу на те, що судом не з’ясовано обставин, коли ОСОБА_1 стало відомо про порушення його прав, зазначивши про те, що це сталося у вересні 2014 року, проте жодних доказів на підтвердження його судому не було встановлено. Доводить, що ОСОБА_1 ще у вересні 2013року скаржився на порушення його прав ОСОБА_2 до Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області, що підтверджує лист відповідь останньої від 22.10.2013р., і свідчить про те, що на той час позивачу було відомо про проблему щодо земельної ділянки. Вважає, що місцевим судом не встановлено, чи належний спосіб захисту використав ОСОБА_1, коли просив суд скасувати документи, якими було оформлено право власності ОСОБА_2 на належні їй три земельні ділянки, адже такий спосіб захисту не дозволяє захистити права ОСОБА_1 без порушення права власності ОСОБА_2І, на земельні ділянки, які вона отримала у власність раніше, ніж спадкодавець ОСОБА_1 отримала у власність будинок, який у 2008 році згідно з даними Державного земельного кадастру, опинився на земельній ділянці ОСОБА_2. Звертає увагу на те, що суд безпідставно вважав встановленою ту обставину, що ОСОБА_2 повинна була виконувати якесь рішення суду, хоча відносно неї суд не приймав жодного рішення, крім оскаржуваного; рішення, яке мав суд на увазі, стосувалося його довірительки як позивачки (стягувача у виконавчому провадженні). Стверджує про безпідставність висновку місцевого суду про те, що оскаржуваний позивачем ОСОБА_3 акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_2 з порушенням вимог ст. 116, 118 ЗК України, так як при виготовлення кадастрового плану для його видачі на нього не були внесені межі вкрапленої земельної ділянки стосовно землекористувача ОСОБА_5, що і потягнуло за собою виготовлення документа із неправильними межами, адже такий висновок спростовується наявними у справі доказами, згідно з якими ОСОБА_5 М,В. не була ні власником, ні землекористувачем земельної ділянки, накладення меж якої відбулося з межами земельної ділянки, наданої у власність ОСОБА_2. Саме остання оформила своє право на земельну ділянку раніше ОСОБА_5, спадкоємцем житла якої є позивач. Вважає, що місцевий суд неправомірно скасував розпорядження голови Рівненської РДА, адже такий документ є документом ненормативного характеру, вичерпав свою дію застосуванням у 2005 році, коли на його підставі було видано ОСОБА_3 акт, а тому і скасування його неможливе, особливо з огляду на те, що станом на дату його видачі таке розпорядження нічиїх прав не порушувало і не порушує на даний час. Покликається на те, що ОСОБА_3 акт, який оскаржений позивачем, сам по собі не порушує його прав; права позивача порушені невірним внесенням координат в ОСОБА_3 земельний кадастр, а не їх нанесенням у ОСОБА_3 акт, а тому тільки з такими вимогами позивач і міг звертатися до суду. Вказує на порушення місцевим судом процесуальних норм, які проявились у застосуванні норм, які позивач не просив застосовувати, тим самим вийшовши за межі позовних вимог, а також у неповному з’ясуванні обставин справи. За наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_6 вважає її необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції – законним та просить залишити його без змін.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, Апеляційний суд Рівненської області прийшов до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому колегія виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями по вул.Зеленій, 95 в с.Дворовичі Рівненського району Рівненської області з 24 лютого 2009 року перебуває у власності позивача ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Будинок 1967 року побудови і відповідно до даних Державного земельного кадастру знаходиться на спірній земельній ділянці відповідача ОСОБА_2.

На підставі Державного акту на право приватної власності на землю ЯБ №060663 від 17 лютого 2005 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,10 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Рішенням Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 03 грудня 2010 року позивачу ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0.25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 травня 2014 року зобов’язано ОСОБА_3 підприємство «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» за власний рахунок усунути допущені ним помилки у Технічній документації із землеустрою щодо відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та складанню державного акту на право власності на землю власниці сертифікату на право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області, а саме під час визначення ним координат земельної ділянки площею 2,80 га, складанні її кадастрового плану та підготовки з приводу цього обмінного файлу.

Зобов'язано ОСОБА_3 підприємство «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» за власний рахунок у Технічній документації із землеустрою щодо відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та складанню державного акту на право власності на землю власниці сертифікату на право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області правильно визначити координати земельної ділянки площею 2,80 га, скласти її кадастровий план та підготувати з приводу цього обмінний файл.

Ст.391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Спірні відносини між сторонами виникли у зв’язку з тим, що станом на 05 жовтня 2016 року зміни в реєстрації земельної ділянки ОСОБА_2 не проведені, накладення меж із земельною ділянкою позивача не виправлене, а роботи із землеустрою позивачу зупинені на стадії реєстрації земельної ділянки в системі Державного земельного кадастру.

Судом встановлено, що про своє порушене право позивач дізнався після повідомлення про те, що ОСОБА_2 не виконує рішення суду у вересні 2014 року. Саме з вересня 2014 року слід обраховувати початок перебігу строку позовної давності. Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують законних висновків місцевого суду щодо дотримання строків позовної давності при зверненні з даним позовом.

Судом також встановлено (і ці обставини визнані сторонами), що вказана земельна ділянка більше п’ятдесяти років існувала у такому ж вигляді, який є на час розгляду справи, і в такому стані використовувалася попередніми власниками будинку, а її розміри відповідають розмірам, вказаним у правовстановлюючих документах, при цьому збудований будинок знаходиться в її межах.

Як вбачається із листа відділу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 07.07.2017р. , при розробці проекту землеустрою щодо організації земельних часток (паїв) на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» не було враховано земельну ділянку ОСОБА_1, що підтверджує факт порушення земельного законодавства при розпаюванні земель.

Покликання апеляційної скарги на те, що оскаржуваним рішенням суду вирішено долю не однієї, а трьох земельних ділянок з окремими кадастровими номерами, які належать ОСОБА_2, то вони апеляційним судом оцінюються критично. Як вбачається із Державного акту про право власності на земельну ділянку ОСОБА_2, у ній не розмежовуються права на три ділянки, а закріплено право на одну земельну ділянку площею 3,10 га. У зв’язку з наведеним, суд першої інстанції правомірно визнав недійсним розпорядження голови Рівненської РДА від 15.12.2004р. відносно передачі у власність земельної ділянки площею 3,10 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного обрання способу захисту та нез’ясування судом можливості звернутися до відповідних органів для внесення змін до Державного земельного кадастру, тобто просити суд про винесення рішення зобов’язального характеру, апеляційним судом відхиляються з наступних міркувань. Докази звернення ОСОБА_2 до державного реєстратора із заявою про внесення змін до її технічної документації в матеріалах справи відсутні. Більш того, представником ДП «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» в суді першої інстанції показано, що ОСОБА_2 не зверталась із відповідною заявою, що унеможливлює розробку нової документації на її земельну ділянку через відсутність згоди землевласника.

Таким чином, обставини справи свідчать про те, що оспорюваний ОСОБА_3 акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_2 з порушенням вимог ст.116, 118 ЗК України. При виготовленні кадастрового плану для видачі Державного акта на право приватної власності на землю для відповідачки на нього не були занесені межі вкрапленої земельної ділянки суміжного землекористувача, що і спричинило виготовлення державного акту з неправильними межами.

У зв’язку з наведеним, апеляційний суд приходить до переконання про підставність та обґрунтованість позовних вимог, відповідність їх фактичним обставинам справи, а тому вважає їх такими, що підлягають до задоволення.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з’ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов’язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв’язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану її представником – адвокатом ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 03 квітня 2018 року.

Головуючий суддя Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

ОСОБА_7