Ухвала суду № 73237193, 29.03.2018, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

_____________

У Х В А Л А

Іменем України

29 березня 2018 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

з участю секретаря судового засідання Мельник С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу прокурора Сарненської місцевої прокуратури ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області від 13 березня 2018 року про застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42017181200000008,

з участю прокурора Мички В.С.

підозрюваного ОСОБА_5,

захисника-адвоката ОСОБА_6,

в с т а н о в и л а :

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 та застосовано захід забезпечення кримінального провадження щодо підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Російська Федерація, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, запобіжний захід у виді особистого зобов’язання з покладенням на нього обов’язків: не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває (м. Рівне та Рівненська область), без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; з’являтись на виклики до слідчого, прокурора, суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Строк дії ухвали та визначені в ній обов'язки встановлено до 11 травня 2018 року.

Підозрюваному ОСОБА_5 повідомлено про покладені на нього обов'язки та роз'яснено, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований

__________________

№11сс/787/112/2018 Головуючий в суді 1-ї інстанції – ОСОБА_7

Категорія: запобіжний захід Доповідач – Гладкий С.В.

більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування свого рішення слідчий суддя зазначив, що слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, а прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366, ч.5 ст.191 КК України, однак достатніх доказів про існування ризиків, про які зазначено у клопотанні слідчим не надано та не доведено, а ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце проживання, на утриманні має трьох малолітніх дітей.

В апеляційній скарзі прокурор Крупенко Ю.А. просив вказану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді взяття під варту та застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 діб та утримувати його в Рівненському слідчому ізоляторі.

На обґрунтування цих вимог прокурор зазначив, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням вимог ст.ст.177, 178, 183, 193, 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню, у зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Також зазначив, що в порушення ст.ст. 23, 178 КПК судом не досліджено та не надано оцінки всім матеріалам та обставинам, що мають суттєве значення та враховуються при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу. Прокурором при розгляді клопотання про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді взяття під варту, доведено обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366, ч.5 ст.191 КК України, та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК, і недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам.

Крім того вказав, що слідчим суддею усупереч вимогам п.2 ч.1 ст.178, п. 4 ч.2 ст.183 КПК при постановленні ухвали про відмову в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, не враховано характер, обставини та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину. Зокрема, судом не прийнято до уваги матеріали досудового розслідування, які свідчать про те, що факт розтрати майна, вчиненого в особливо великих розмірах набув широкого резонансу в суспільстві.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Мичку В.С., який підтримав апеляційну скаргу, підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 про безпідставність апеляційних доводів, перевіривши матеріали клопотання та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 5 Європейської Конвенції з прав людини (1995 р.) законним та обгрунтованим вважається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.

Згідно ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до положень ст.177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За вимогами ст.178 КПК, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його

постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Слідчий суддя відмовляючи в задоволенні цього клопотання слідчого врахував обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366 ч.5 ст.191 КК України, однак визнав, що слідчим достатніх доказів щодо існування ризиків, про які зазначено у клопотанні, не надано і не доведено.

Під час апеляційного розгляду прокурором також не надано та не доведено суду наявності існування вказаних у клопотанні ризиків.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що «факт розтрати майна, вчиненого в особливо великих розмірах набув широкого резонансу в суспільстві» діючим кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Попри те, що за даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження № 42017181200000008 внесене до нього 03.02.2017 р., клопотання слідчого не містить даних щодо продовження прокурором строку досудового розслідування і процесуального документу відповідного змісту до клопотання не долучено. У ході апеляційного розгляду прокурор не зміг надати пояснень суду з цього приводу.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку, що апеляційні доводи прокурора позбавлені підстав, а тому апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 407, 422 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Ухвалу слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області від 13 березня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді особистого зобов’язання залишити без зміни, апеляційну скаргу прокурора – без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д і:

С.В.ОСОБА_8 ОСОБА_9ОСОБА_3