Постанова № 73236841, 03.04.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/6039/17

Провадження № 22-ц/787/482/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Ковальчук Н. М.

суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2,

секретар судового засідання – Вихотень Я. В.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_3

відповідач – Публічне акціонерне товариство «Комерційне банк «ПриватБанк»

третя особа на стороні позивача – Управління праці та соціального захисту населення

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 05 грудня 2017 року в складі судді Кучиної Н.Г., постановлену у м.Рівне о 14 год. 50 хв.,

в с т а н о в и в :

Відповідно до п.9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» к справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_3 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ПАТ «КБ «ПриватБанк», третя особа на стороні позивача – Управління праці та соціального захисту населення, про стягнення грошової компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 05 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції вмотивована тим, що неявка позивача та її представника в судові засідання, призначені на 07 листопада 2017 року, 05 грудня 2017 року є повторною неявкою та причину, на яку покликаються в заяві про відкладення розгляду справи, суд визнає неповажною та розцінює такі дії позивача та представника позивача як зловживання своїм правом, що в силу ч. 3 ст. 169 ЦПК України (чинної на момент постановлення оскаржуваної ухвали) є підставою для залишення позову без розгляду.

Вважаючи ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, постановленою внаслідок невірного встановлення обставин, ОСОБА_3 оскаржила її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що після відкриття провадження у даній справі в квітні 2017 року вона неодноразово призначалась до розгляду в судовому засіданні. Додає, що на вимогу суду відповідачем було надано ряд документів, зокрема: особову картку ОСОБА_3, відомості про виплату належних при звільненні сум, копії наказів про переведення та звільнення, а також дані з цього приводу відповідні пояснення представником відповідача. Стверджує, що її представником ОСОБА_4 було надано суду докази звернення ОСОБА_3 до Державної служби України з питань праці з проханням перевірити правомірність ненадання відповідачем позивачці відпустки як особі, що має дитину-інваліда і невиплати компенсації за невикористані дні соціальної відпустки при звільненні. Саме у зв’язку з відсутністю результатів такого звернення, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, стороною позивача заявлялося клопотання про відкладення справи. Наполягає, що місцевий суд прийшов до помилкового висновку про те, що неявка позивача та її представника в судові засідання 07.11.2017р., 05.12.2017р. є повторною неявкою, а причину такої неявки вважає неповажною та розцінює дії як зловживання своїм правом. Вважає, що суд фактично ухилився від вирішення спору по суті, адже в матеріалах справи достатньо доказів, як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, які давали можливість прийняти рішення по суті. З наведених міркувань просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

Перевіривши подані докази та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ухвалою Рівненського міського суду Ріненської області від 20 квітня 2017 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні, про що сторони повідомлені належним чином шляхом направлення судових повісток.

Матеріали справи свідчать, що в судові засідання, призначені на 10 жовтня 2017 року, 07 листопада 2017 року, 05 грудня 2017 року позивач та представник позивача не з’явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, на підтвердження чого наявні у справі поштові повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень із викликами до суду.

10 жовтня 2017 року судове засідання було відкладено через неявку позивачки та її представника, які подали клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з перебуванням на лікарняному.

07 листопада 2017 року судове засідання було вдруге відкладено через неявку позивачки та її представника, котрі знову звернулися із клопотанням про відкладення розгляду справи,у зв’язку з тим, що станом на 07 листопада 2017 року не надано інформації на запит представника позивача до Державної служби України з питань праці, що має вирішальне значення для справи.

05 грудня 2017 року судове засідання було відкладено втретє за клопотанням позивачки і її представника, котре обґрунтовано тим, що станом на 05 грудня 2017 року не надано інформації на запит представника позивача до Державної служби України з питань праці, що має вирішальне значення для справи.

Апеляційний суд не погоджується із висновком місцевого суду про неповажність причин неявки позивача та її представника в судові засідання, які передували оскаржуваній ухвалі та приходить до переконання, що у суду були всі підстави для завершення розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Позивачка та її представник повторно не з’явилися в судове засідання.

Проте позивачка і її представник подавали суду клопотання про відкладення розгляду справи, належним чином обґрунтовуючи та підтверджуючи його належними доказами ( а.с. 198-199, 202-205).

Процесуальна поведінка позивача та його добросовісне виконання своїх процесуальних обов’язків свідчить про те, що він не втратив інтересу до справи.

Окрім цього, апеляційний суд враховує, що по даній справі витребовувалися докази , а також надавалися сторонами, що на думку апеляційного суду, давало можливість для розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду даної справи, постановив оскаржувану ухвалу у порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позбавивши позивача права на справедливий судовий розгляд.

За наведених обставин, апеляційний суду приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з порушенням норм процесуального права, які діяли на момент її винесення, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала – до скасування із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1. ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст. ст. 367, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 05 грудня 2017 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа на стороні позивача – Управління праці та соціального захисту населення, про стягнення грошової компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки направити до Рівненського міського суду Рівненської області для продовження розгляду.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

ОСОБА_2