Ухвала суду № 73236441, 12.01.2018, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/5587/17

номер провадження 2-а/570/10/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2018 року

Рівненський районний суд Рівненської області (як адміністративний суд)

в особі судді Сидоренка С.М.,

при секретарі Бартош О.Ю.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Рівне (м.Рівне вул.Дубенська 25 б) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Заборольської сільської ради Рівненського району Рівненської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

в с т а н о в и в:

Позивач у справі звернулась до суду з позовом 14 грудня 2017 року . Як було втановленоно в судовому засіданні про порушенння своїх прав позивачка взнала в квітні 2002 року з аналогічним позовом позивачка зверталась до Рівненського районного суду . Ухвалою від 09 квітня 2013 року Рівненського апеляційного суду провадження у справі про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з врахуванням індексаційних та компенсаційних виплат закрито та ухвала позивачкою не оскаржувалася .>

Даний адміністративний позов поданий після закінчення строків, установлених ст.122 КАС України.

Позивач з заявою про поновлення пропущеного строку до адміністративного суду не зверталась .

Згідно ч.2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Судом встановлено, що з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів пройшов шестимісячний строк, однак позивач не просить поновити строк на звернення до суду та не надає суду доказів того, що строк пропущено з поважних причин.

Вирішуючи питання щодо поважності/неповажності причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду суд зазначає наступне.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Отже, враховуючи те, що законодавством України встановлені певні обмеження, зокрема, щодо строку звернення до адміністративного суду і це не може вважатися незаконним обмеженням у праві на доступ до суду, а також те, що у цій справі судом встановлено обізнаність позивача про порушення її прав ще у 2002 році, проте з позовом до суду вона звернулася лише 14 грудня 2017, тобто після спливу встановленого законом строку,

Слід зазначити твердження представника позивача в судовому засіданні про те, що відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, є помилковим оскільки, на спірні правовідносини вказана правова норма не поширюється. Дана норма застосовується лише до правовідносин, коли право особи на отримання такої виплати не оспорюється і спірна виплата була їй нарахована проте, з певних причин не виплачена.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 р. № 13 глава XV КЗпП України не передбачає винятків щодо застосування строків звернення до суду. Тому, вимоги ст. 238 КЗпП України про право органу який розглядає спір постановити рішення про виплату працівникові належних йому сум ( крім передбачених ст. 235 КЗпП України виплат середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи ) без обмеження будь-яким строком застосовується за умови дотримання строків звернення з позовом до суду.

Дана позиція знайшла своє відображення в Постанові Вищого адміністративного суду України від 06.06.2013 р. № к/9991/79888/11

Таким чином на підставі наведеного, суд вважає, що адміністративний позов слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 183 Кодексу адміністративного судочинства України

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Заборольської сільської ради Рівненського району Рівненської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя Сидоренко С.М.