Ухвала суду № 73235922, 05.04.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/1899/18 Номер провадження 11-сс/786/216/18Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л.І. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

Категорія ч.2 ст. 190 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - судді Корсун О.М.

суддів: Захожая О.І., Гонтар А.А.

за участю секретаря Іщенко Є.М.

прокурора Орел О.І.

підозрюваного ОСОБА_2

захисника Акрітова К.К.

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали клопотання по кримінальному провадженню № 12018170260000205 за апеляційною скаргою адвоката Акрітова К.К., поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 23 березня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого 1-го відділення слідчого відділу Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області Тарадіна А.В. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 13 год. 30 хв. 23 березня 2018 року по 13 год. 30 хв. 22 травня 2018 року включно щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимий,

який підозрюється за ч. 2 ст. 190 КК України.

Одночасно визначено ОСОБА_5 заставу в межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 35 240 грн.

Покладено на ОСОБА_5 у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування із потерпілими та свідками по справі.

Роз'яснено підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Полтавського слідчого ізолятора Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області.

Приймаючи таке рішення слідчий суддя врахував наявність: обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, який є злочином середньої тяжкості і за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 3 років; ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що, перебуваючи на волі ОСОБА_2 може переховуватися від органу досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого та свідків кримінального правопорушення і вчиняти інше кримінальне правопорушення.

Крім того, слідчий суддя врахував особу підозрюваного, відсутність роботи, те, що ОСОБА_2 не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків, раніше вчиняв злочин, та після оголошення йому підозри переховувався від органу досудового розслідування, а на даний час справа щодо нього за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України направлена до Шевченківського районного суду м. Києва для розгляду та дійшов висновку, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вказаним вище ризикам. При цьому зазначив, що розмір застави необхідно визначити в межах розмірів, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник Акрітов К.К. в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 просить ухвалу слідчого судді - скасувати і постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, а саме домашній арешт з використанням електронного засобу контролю. При цьому апелянт зазначає, що запобіжний захід, обраний слідчим суддею, є занадто суворим, таким, що не відповідає обставинам справи, суддею не враховано тяжкість інкримінованого особі злочину, вчинення злочину вперше, належним чином не розглянута можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Просив поновити строк на подачу апеляційної скарги, оскільки повний текст рішення був проголошений 26.03.2018, копію рішення отримав 27.03.2018, а 28.03.2018 перебував в робочому відрядженні, в зв'язку з чим не мав можливість підготувати апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді; пояснення підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника Акрітова К.К, які просили апеляційну скаргу задовольнити та обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за зареєстрованим місцем проживання - АДРЕСА_1; позицію прокурора про законність ухвали слідчого судді та необхідність залишення її без зміни, оскільки більш м`який запобіжний захід до підозрюваного застосувати не можна з підстав зазначених в ухвалі слідчого судді, враховуючи, що 30.03.2018 обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_6 направлено до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області для розгляду, а підготовче судове засідання призначено на 17.04.2018; вивчивши матеріали клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з апеляційної скарги, клопотання слідчого про накладення арешту на майно було розглянуто у відсутність адвоката Акрітова К.К., в матеріалах клопотання є заява ОСОБА_2 про відмову від отримання безоплатної правової допомоги відносно нього, 29 березня 2018 року адвокат Акрітов К.К. подав до Апеляційного суду Полтавської області апеляційну скаргу. Так як, адвокат Акрітов К.І. не приймав участіть у судовому розгляді у суді першої інстанції, а копію рішення отримав 27.03.2018, то строк на апеляційне оскарження в даному провадженні не пропущено.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України, у відповідності до яких воно постановлюється. В протилежному випадку рішення слідчого судді є незаконним.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що у провадженні слідчого відділу Миргородського ВП ГУНП України в Полтавській області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170260000205 від 22.03.2018 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України (а.к. 5).

Органами досудового розслідування встановлено, що 20 березня 2018 року ОСОБА_2 попередньо змовився з ОСОБА_6 та невстановленим в ході розслідування чоловіком на ім'я ОСОБА_17, щодо вчинення шахрайств на території м. Миргород Полтавської області.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 21 березня 2018 року прибули з м. Києва до м. Миргород Полтавської області для вчинення ряду кримінальних правопорушень на території міста Миргород, про що телефоном за телефонним номером - мобільного оператору «МТС» - НОМЕР_1 повідомили невстановленого в ході розслідування чоловіка на ім'я ОСОБА_17.

Так, 21.03.2018 приблизно о 14 год. 30 хв. невстановлений чоловік на ім'я ОСОБА_17 з невстановленого під час досудового розслідування місця здійснив телефонний дзвінок на випадковий міський стаціонарний абонентський номер Національного оператору електронного зв'язку ПАТ «Укртелеком» - НОМЕР_2, котрий постійно перебуває у користуванні ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, та рахується за адресою: АДРЕСА_2.

В ході розмови, вказаний невстановлений чоловік, з метою заволодіння чужим майном, а саме коштами, ввів в оману ОСОБА_8, представившись лікарем травматологічного відділення Миргородської ЦРЛ ОСОБА_9, повідомив неправдиві відомості про те, що її син начебто потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому обох колінних суглобів, та якому необхідно кошти та постільну білизну для термінового оперативного втручання, за якими повинен приїхати санітар травматологічного відділення.

В свою чергу ОСОБА_2 повторно, спільно із ОСОБА_6, які в той час перебували в м. Миргороді та були заздалегідь обізнані про вчинення шахрайських дій, приблизно о 14 год. 30 хв., продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, з метою заволодіння коштами, прибули на автомобілі таксі до території домогосподарства за вказаною їм спільником адресою: АДРЕСА_2, для отримання від потерпілої коштів.

Будучи введеною в оману, із помилкових переконань про реальність виниклої ситуації та необхідність надання коштів для проведення термінової операції сину, потерпіла ОСОБА_8 добровільно передала ОСОБА_2 5000 гривень та пакет з постільною білизною.

Після цього, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 місце вчинення злочину покинули, кошти в сумі 4 тис. грн. перерахували на рахунок, вказаний ОСОБА_17, 1 тис. грн. ОСОБА_2 та ОСОБА_6 залишили для власних потреб.

В результаті протиправних спільних дій ОСОБА_2, ОСОБА_6 та невстановленої особи на ім'я ОСОБА_17, потерпілій ОСОБА_8 завдано матеріальної шкоди на загальну суму - 5000 гривень.

Крім того, повторно, 21.03.2018 приблизно о 16 год. 30 хв, невстановлений чоловік на ім'я ОСОБА_17 з невстановленого під час досудового розслідування місця, здійснив телефонний дзвінок на випадковий міський стаціонарний абонентський номер Національного оператору електронного зв'язку ПАТ «Укртелеком» - НОМЕР_3, який постійно перебуває у користуванні ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, та рахується за адресою: АДРЕСА_3.

В ході розмови, вказаний невстановлений чоловік на ім'я ОСОБА_17, з метою заволодіння коштами потерпілої, ввів в оману ОСОБА_10 представившись лікарем травматологічного відділення Миргородської ЦРЛ ОСОБА_9 та повідомив неправдиві відомості про те, що її син потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому обох нижніх кінцівок, перелому двох ребер та перелому руки. Для термінового оперативного втручання в травматологічному відділенні лікарні №-11 м. Полтава сину необхідно надати кошти санітару травматологічного відділення, що мав особисто приїхати до ОСОБА_10

В свою чергу, ОСОБА_2, повторно, спільно із ОСОБА_6, які в той час перебували в м. Миргород та були заздалегідь обізнані про вчинення шахрайських дій, приблизно о 17 год., продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, з метою заволодіння коштами прибули на автомобілі таксі за адресою АДРЕСА_3, вказаною не встановленим чоловіком на ім'я ОСОБА_17, до території загально - освітньої школи.

Будучи введеною в оману, із помилкових переконань про реальність виниклої ситуації та необхідність надання коштів для проведення термінової операції сину, потерпіла ОСОБА_10 добровільно передала ОСОБА_6 1000 гривень та 800 доларів США, що відповідно курсу НБУ станом на 21.03.2018 становить - 21 040 гривень.

Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_6 місце вчинення злочину покинули, коштами в подальшому розпорядився на заздалегідь обумовлений із ОСОБА_17 спільний розсуд.

В результаті протиправних спільних дій ОСОБА_2, ОСОБА_6 та невстановленої особи на ім'я ОСОБА_17 потерпілій ОСОБА_10 завдано матеріальної шкоди на загальну суму - 22 040 гривень.

Крім того, повторно, 21.03.2018 приблизно о 18.00 год., перебуваючи в м. Миргород Полтавської області за попередньою домовленістю між собою та невстановленим чоловіком на ім'я ОСОБА_17, який в свою чергу з невстановленого під час досудового розслідування місця, здійснив телефонний дзвінок на випадковий міський стаціонарний абонентський номер Національного оператору електронного зв'язку ПАТ «Укртелеком» - НОМЕР_4, який постійно перебуває у користуванні ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, та рахується за адресою: АДРЕСА_4.

В ході розмови, вказаний невстановлений чоловік, з метою заволодіння чужим майном, а саме коштами, ввів в оману ОСОБА_11, представившись лікарем травматологічного відділення Миргородської ЦРЛ ОСОБА_9, повідомив неправдиві відомості про те, що її знайомий ОСОБА_12, начебто потрапив в дорожньо - транспортну пригоду в результаті якої отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому обох нижніх кінцівок , перелому двох ребер та перелому руки та якому необхідно кошти для термінового оперативного втручання в травматологічному відділенні лікарні, за якими повинен приїхати санітар травматологічного відділення.

В свою чергу ОСОБА_2 повторно, спільно із ОСОБА_6, які в той час перебували в м. Миргороді та були заздалегідь обізнані про вчинення шахрайських дій, приблизно о 18 год., продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, з метою заволодіння коштами прибули на автомобілі таксі до домогосподарства за адресою: АДРЕСА_4, для отримання від потерпілої грошових коштів та пакету з речами.

Будучи введеною в оману, із помилкових переконань про реальність виниклої ситуації та необхідність надання коштів для проведення термінової операції знайомому, потерпіла ОСОБА_11 добровільно передала ОСОБА_2 11 000 гривень.

Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_6 місце вчинення злочину покинули, коштами в подальшому розпорядився на заздалегідь обумовлений із ОСОБА_17 спільний розсуд.

В результаті протиправних спільних дій ОСОБА_2, ОСОБА_6 та невстановленої особи на ім'я ОСОБА_17, потерпілій ОСОБА_11 завдано матеріальної шкоди на суму - 11000 гривень.

22.03.2018 о 19 год. 00 хв. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а саме: у заволодінні чужим майном шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб вчиненому повторно (а.к. 48-50).

23.03.2018 старший слідчий слідчого відділу Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області Тарадіним А.В., за погодженням з прокурором Миргородської місцевої прокуратури Орел О.І. звернувся до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 мотивуючи це тим, що останній може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або

суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності оскільки за вчинений злочин, який йому інкримінується, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 3 років, ОСОБА_2 вже переховувався від органів досудового розслідування, а саме від СВ ПУ в метрополітені ГУНП в м. Київ та був оголошений у державний розшук з 11.04.2017 по 20.09.2017. Наразі в Шевченківському районному суді м. Київ триває розгляд провадження, щодо вчинення ОСОБА_2 злочинів, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 190 КК України. Також ОСОБА_2 ніде не працює та не має постійного джерела заробітку, обвинувачується у вчиненні ряду корисливих злочинів в м. Києві, що вказує на те, що підозрюваний в будь-який час може змінити місце проживання, виїхавши за межі міста та району, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому покарання за вчиненні кримінальні правопорушення;

- знищити, сховати, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки підозрюваному відомі всі адреси потерпілих, які є людьми похилого віку;

- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_2 на шлях виправлення не став, знаючи, що кримінальна справа, за його обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України вже передана до суду, знову вчинив злочин з корисливих мотивів (а.к. 3).

Слідчий суддя клопотання слідчого задовольнив та застосував до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 35 240 грн. із покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.

Розглядаючи клопотання про застосування виняткового запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 у виді тримання під вартою, слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, яка підтверджується: даними протоколу допиту потерпілої ОСОБА_10, відповідно до яких, 21.03.2018 на її домашній номер телефону зателефонував незнайомий їй чоловік, який представившись лікарем повідомив, що її старший син потрапив у ДТП та знаходиться у травматології. Також повідомив, що йому потрібно провести операції, для якої потрібні грошові кошти в сумі 2000 доларів США, а оскільки, у потерпілої було тільки 800 доларів США, то домовились на цю суму. А через деякий час, невідомий їй чоловік приїхав на таксі і забрав у неї вказані вище грошові кошти та речі, які вона збирала сину в лікарню. Потім їй подзвонив син, і повідомив, що з ним все гаразд і він перебуває на роботі, після чого потерпіла звернулась до працівників поліції (а.к. 19-21); даними протоколу пред'явлення особи для впізнання, відповідно до яких, ОСОБА_10 на фотознімках впізнала ОСОБА_2, як особу, яка 21.03.2018 забирала у неї грошові кошти (а.к. 22); даними протоколу допиту потерпілої ОСОБА_11, відповідно до яких, 21.03.2018 на її домашній номер телефону зателефонував незнайомий їй чоловік, який представившись лікарем повідомив, що її знайомий потрапив у ДТП та знаходиться у травматології. Також повідомив, що йому потрібно провести операції, для якої потрібні грошові кошти в сумі 11 000 грн., які вона погодилась віддати. А через деякий час, невідомий їй чоловік приїхав на транспортному засобі і забрав у неї вказані вище грошові кошти та речі, які вона збирала знайомому в лікарню (а.к. 26-27); даними протоколу пред'явлення особи для впізнання, відповідно до яких, ОСОБА_11 на фотознімках впізнала ОСОБА_2, як особу, яка 21.03.2018 забирала у неї грошові кошти (а.к. 28); даними протоколу огляду місця події з ксерокопіями фотознімків від 22.03.2018, відповідно до яких про огляді кімнати будинку за адресою: АДРЕСА_5, де проживали ОСОБА_2 та ОСОБА_6 та де було вилучено пакунок з речами потерпілої ОСОБА_11, а також чеки на переводи грошових коштів від 21.03.2018 (а.к. 32-38); даними протоколу огляду місця події з ксерокопіями фотознімків від 22.03.2018, відповідно до яких про огляді території поблизу підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_6, де було вилучено пакунки з речами потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_10 (а.к. 39-42); даними протоколу огляду місця події з ксерокопіями фотознімків від 22.03.2018, відповідно до яких при огляді ділянки місцевості за адресою: АДРЕСА_7, біля другого під'їзду дев'ятиповерхового житлового будинку, де було вилучено один полімерний пакет із речами потерпілої ОСОБА_10 (а.к. 29-31); ); даними протоколу огляду речей та документів від 22.03.2018, відповідно до яких при огляді було вилучено мобільний телефон марки «BRAVIS»яким користувався ОСОБА_2 та ОСОБА_6 при спілкуванні з ОСОБА_17, та на якому мається смс-повідомлення від контакту під назвою «ОСОБА_17», із вказаним номером банківської карти.

Крім того, в суді апеляційної інстанції підозрюваний ОСОБА_2 також фактично підтвердив свою винуватість в оголошеній підозрі.

Слідчий суддя вказав, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце, підтверджуються достатніми, на даному етапі розслідування доказами, і у висновках, які зробив орган досудового розслідування, чогось необґрунтованого чи довільного не встановлено. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_2 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.

Разом з тим, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині доведеності наявності у даному кримінальному провадженні всіх зазначених у клопотанні ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Так, наявні в матеріалах кримінального провадження факти та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні та доведені прокурором в судовому засіданні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, знищити, сховати, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення а також вчинити інше кримінальне правопорушення, що у свою чергу дає підстави для застосування до нього одного із запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, з метою забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя правильно врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, даних про особу підозрюваного, який не має постійного місця роботи, тобто не має засобів для проживання, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання.

На даний час підозрюваний зареєстрований АДРЕСА_1, що підтверджується ксерокопією паспорту (а.к. 46).

Крім того, апеляційний суд також враховує, що відносно підозрюваного ОСОБА_2 обвинувальний акт за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України направлено до Шевченківського районного суду м. Києва для розгляду, 11.04.2017 був оголошений у розшук, 20.09.2017 був затриманий, однак знову підозрюється у вчиненні злочинів корисливої спрямованості, є особою працездатного віку, не працюючий, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, шкода потерпілим не відшкодована у повному обсязі.

Доводи захисника про необґрунтованість застосування ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з яких захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та спростовуються наведеним вище.

На даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором під час розгляду клопотання, що виключає можливість обрання щодо ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу.

Частина 4 статті 182 КПК України передбачає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

Злочин у якому підозрюється ОСОБА_2 є, відповідно до ст. 12 КК України злочином середньої тяжкості, через це, на думку колегії суддів розмір застави підозрюваному необхідно визначити з урахуванням обставин злочину у якому висунута підозра, майнового та сімейного стану підозрюваного, даних про особу підозрюваного та ризиків, передбачених п. 1,2,3,5 ч. 1 статтею 177 цього Кодексу у максимальних межах - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 35 240 грн.

Відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини та статті 5 параграфу 3 Європейської Конвенції, застава призначена, щоб забезпечити лише належну процесуальну поведінку особи. Таким чином, сума застави повинна визначатися даними про особу, щодо якої обирається застава, її особистістю, добробутом, іншими словами, тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання ухилитися від органів досудового розслідування та суду чи виконання процесуальних рішень.

На думку колегії суддів, слідчий суддя, визначаючи розмір застави, належним чином оцінив ступінь порушення цінностей у кримінальному провадженні, співставив існуючі ризики, характер кримінального правопорушення, його тяжкість з реальною можливістю забезпечити запобіжним заходом у вигляді застави в розмірі 35240 грн. 00 коп. виконання ОСОБА_2 процесуальних обов'язків підозрюваного. Зазначені обставини не ставлять під сумнів дієвість такого запобіжного заходу. Таким чином з урахуванням даних про особу підозрюваного, обставин кримінального провадження, тяжкості злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2 конкретного контексту справи та серйозності злочину, його наслідків та враховуючи міжнародну і національну практику, колегія суддів приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 35240 грн. 00 коп. є достатнім розміром, у співставленні з існуючими ризиками, не порушує ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і відповідає положенням ч.5 ст. 182 КПК України. Отже, підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_2, колегія суддів не вбачає.

Порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді щодо підозрюваного ОСОБА_2, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Полтавської області,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника Акрітова К.К. поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_14 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 23 березня 2018 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І :

Корсун О.М. Захожай О.І. Гонтар А.А.