Рішення № 73235247, 03.04.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 квітня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 408/6283/17-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Борзаниці С.В.,

при секретарі судового засідання: Лященку А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправними та дискримінаційними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі – відповідач, УПФУ в Станично-Луганському районі ), в якому після уточнення позовних вимог просить:

- визнати протиправною та дискримінаційною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо припинення виплати пенсії з грудня 2016 року;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області виплатити заборгованість пенсії за віком з грудня 2016 року по день прийняття рішення з урахуванням компенсації втрати частини доходів позивачу.

Також просить допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення пенсії за один місяць та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач є тимчасово переміщеною особою та знаходиться на обліку відповідача як пенсіонер за віком з квітня 2015 року. З грудня 2016 року відповідач безпідставно припинив виплату пенсії.

Наявність статусу внутрішньо переміщеної особи створює для позивача на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від нього здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення. Зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення тощо.

Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та дискримінаційною, а тому звернувся з цим позовом до суду. Відповідач позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з таких підстав (арк. спр. 61-64).

Нормативно-правові джерела правового регулювання пенсійного забезпечення в Україні встановлені ст. 4 Закону України . «Про .загальнообов’язкове- державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № Ю58-ІV (далі - ОСОБА_2 №1058), відповідно до якої відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні регулюються законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів про пенсійне забезпечення.

До кола зазначеного законодавства належить ОСОБА_2 України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706- VII (далі - ОСОБА_2 № 1706).

Згідно ч. 1. ст. 7 даного Закону № 1706 відмінністю умов пенсійного забезпечення внутрішньо перемішених осіб є те, що реалізація прав такої особи на пенсійне забезпечення відповідно до законодавства України відбувається після взяття її на облік як такої у порядку, встановленому тим же Законом.

Статтею 12 Закону №1706 визначені підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо перемішених осіб.

Підставою для виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі є документ, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи - довідка, видана такій особі відповідно до Порядку № 509.

Скасування зазначеної довідки є підставою для відмови у виплаті пенсії.

08 квітня 2015 року ОСОБА_1 була видана довідка № 905000489 про взяття на облік як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Згідно рішення №63 від 30.03.2017 року Управлінням соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації з питань призначення (відновлення, відмовлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, довідка № 905000489 була скасована.

Статтею 14 Закону України від 20 березня 2003 року № 6384-ІV «Про боротьбу з тероризмом» передбачено, що у районі проведення АТО можуть вводитися тимчасові обмеження прав і свобод громадян.

Просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року відкрито провадження у справі, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (арк. спр. 19-21).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року вирішено питання щодо строків звернення до суду та визнано не пропущеним строк звернення до суду ОСОБА_1 з вимогами до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправними та дискримінаційними дій, зобов'язання вчинити певні дії (акр. спр. 93).

У судове засідання позивач не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 80).

У судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача (арк. спр. 85).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком довічно, про що свідчить пенсійне посвідчення від 05.08.2003, видане Пенсійним фондом України (арк. спр. 4).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.04.2015, виданої управлінням соціального захисту населення Станично-Луганської районної ради Луганської області, зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_1, фактичним місцем проживання/перебування позивача є - Луганська область, смт. Станиця Луганська, вулиця Чехова, будинок 13 (арк. спр. 30).

З інформації Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації від 28.02.2018 № 734 вбачається, що 08.04.2015 ОСОБА_1 отримав довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. 18.11.2015 ОСОБА_1 звернувся до Управління з заявою щодо призначення щомісячної адресної допомоги. З 19.11.2015 по 18.05.2016 йому була призначена та виплачена допомога переміщеним особам на проживання. Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України №13408/01/14/16/5 від 13.09.2016 року була проведена перевірка внутрішньо переміщених осіб та з’ясовано, що ОСОБА_1 має на депозитному банківському рахунку кошти у розмірі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Соціальними інспекторами Управління 31.01.2017 року було проведено перевірку фактичного місця проживання/перебування ОСОБА_1 На час обстеження його не було вдома, про що був складений акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї. Було залишено повідомлення про необхідність з’явитися до Управління протягом трьох робочих днів для проходження фізичної ідентифікації. ОСОБА_2 до Управління не з’явився, після чого начальником Управління було винесено рішення №63 від 30.03.2017 про скасування дії довідки. Більше звернень ОСОБА_1Х до Управління не надходило (арк. спр. 28-37, 65).

Згідно наданих відповідачем документів судом встановлено таке:

24 квітня 2015 року позивач звернуся до УПФУ в Станично-Луганському районі із заявою про запит його пенсійної справи та прийняття його на обік (акр. спр. 45).

Позивачем до УПФУ в Станично-Луганському районі надані: копія паспорту (арк. спр. 47-48), довідка про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 48), пенсійне посвідчення (арк. спр. 49), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.04.2015 (арк. спр. 30), заява позивача про перерахування належних сум пенсії на поточний рахунок, відкритий у ТВБВ № 10012/01 філії Луганського обласного управління АТ “Ощадбанк” (арк. спр. 50).

05 листопада 2015 року позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії (арк. спр. 52), також надав трудову книжку (арк. спр. 53).

25 січня 2017 року позивач звернувся до УПФУ в Станично-Луганському районі про поновлення виплати пенсії (арк. спр. 58).

ОСОБА_1 знаходиться на обліку в УПФУ в Станично-Луганському районі та отримує пенсію за віком у розмірі 1461,44 грн., пенсія призначена з 01.06.2015 по 30.11.2016 (арк. спр. 42).

Згідно витягу з протоколу № 39 від 30.03.2017 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 відмовлено у призначенні (відновленні) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам у вигляді пенсії (арк. спр. 57).

Розпорядженням начальника відділу з питань призначення перерахунку та виплати пенсій УПФУ в Станично-Луганському районі від 10.04.2017 припинено виплату пенсії у зв’язку з не підтвердженням місця проживання по о/р № 802481 ОСОБА_1 та заблокування особового рахунку причиною «приховані або надані недостовірні дані» (код 15) з 01.04.2017 (арк. спр. 56).

Згідно з інформацією, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням юридичної особи Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Луганська, ідентифікаційний код 21792318, є - 91005, Луганська область, м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд. 121 (арк. спр. 70-71).

З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 23.03.2018 № 3772/07 вбачається, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р (зі змінами, внесеними згідно з Розпорядженнями Кабінету Міністрів № 79-р від 07.02.2018) “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення”, місто Луганськ відноситься до населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 595 (зі змінами) «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям збуло зобов’язано: до 1 грудня 2014 р. переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.

Переміщення управління Пенсійного фонду України в Жовтненвому районі міста Луганська до інших населених пунктів не проводилось.

Згідно п. 12 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 “Про затвердження положень про територіальні органи Пенсійного фонду України та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов правління Пенсійного фонду України” (із змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 40/26485, управління Фонду є юридичною особою публічного права.

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області не є правонаступником управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська.

Структура територіальних органів Пенсійного фонду України складається:

головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об’єднані управління.

Згідно п.4 пп. 5 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі від 22.12.2014 № 28-2, головне управління здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України '’‘Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Згідно центральної бази даних отримувачів пенсії ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області, яке нараховувало її по 04.11.2016 року (арк. спр. 81).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

З 22.11.2014 набрав чинності ОСОБА_2 України від 20.10.2014 № 1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Статтею 12 Закону № 1706-VII визначені підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення (абзац сьомий частини першої статті 12 цього Закону).

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (абзац частини першої статті 12 цього Закону).

Згідно статті 14 Закону № 1706-VII (Заборона дискримінації) внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – ОСОБА_2 № 1058).

Стаття 4 Закону №1058 визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Частиною третьою статті 4 Закону №1058 регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058 передбачено, що цей ОСОБА_2 регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону №1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії врегульовані у статті 49 Закону №1058.

Частиною першою статті 49 Закону №1058 передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений у частині першій статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” перелік підстав для припинення виплати пенсії підлягає розширеному тлумаченню лише у випадках, передбачених виключно законом.

Скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, зміна місця проживання тощо не визначені законами як підстави для припинення виплати пенсії.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, держава зобов'язана гарантувати громадянам право на соціальний захист, а обмеження цього права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 06 жовтня 2015 року у справі № 608/1189/14-а прийшов до аналогічних висновків та зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право на отримання пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 53026124).

Постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 “Про облік внутрішньо переміщених осіб”, від 05 листопада 2014 року № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” та від 08 червня 2016 року № 365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, не є законами, а тому ці підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Суд зазначає, що положення загального Закону №1058 підлягають застосуванню з врахуванням спеціального законодавства, яке регулює здійснення соціальних виплат щодо осіб, які мешкали на території, яка тимчасово не контролюється українською владою.

Як наслідок, суд аналізує спірні правовідносини з урахуванням положень як Закону №1058, так і Закону України «Про боротьбу з тероризмом», Закону № 1706-VII та інших законів.

Відповідач в запереченнях пояснив, що відсутність внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування сама по собі є порушенням обов'язкової умови для отримання соціальних послуг відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII. Однак при цьому відповідачем не зазначено частини вказаної статті, оскільки вона має десять частин. Аналіз вказаної статті не дає підстав для підтвердження зробленого відповідачем висновку, оскільки жодна частина не має таких умов. Навпаки, частина 1 ст. 7 Закону № 1706-VII визначає умови того, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення та на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Як свідчить зміст цієї частини, законодавець розділив окремо поняття «права на пенсійне забезпечення» та «права на отримання соціальних послуг». У зв’язку з чим така позиція відповідача є помилковою. Судом досліджується дотримання відповідачем законодавчо встановлених гарантій реалізації позивачем саме права на пенсійне забезпечення.

Судом встановлено, що розпорядженням Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації від 30.03.2017 скасовано дію довідки про взяття на облік ВПО ОСОБА_1 № 905000489 від 08.04.2015 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону № 1706-VII через надання завідомо недостовірних відомостей.

Також судом встановлено, що комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам на засіданні 30.03.2017 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні (відновленні) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам у вигляді пенсії, а розпорядженням начальника відділу з питань призначення перерахунку та виплати пенсій УПФУ в Станично-Луганському районі від 10.04.2017 припинена виплата пенсії у зв’язку з не підтвердженням місця проживання по о/р № 802481 ОСОБА_1 та заблокований особовий рахунок за причиною «приховані або надані недостовірні дані» (код 15) з 01.04.2017.

Відповідач з посиланням на положення Закону № 1706-VІІ робить висновок стосовно того, що позивач фактично не мешкає за адресою реєстрації як внутрішньо переміщеної особи, що є на думку відповідача законодавчою підставою для припинення виплати пенсії.

Така позиція відповідача є хибною з огляду на те, що відповідно до положень спеціального Закону № 1706-VІІ, а саме: статті 12, питання щодо позбавлення особи статусу внутрішньо переміщеної внаслідок зміни фактичного місця проживання віднесені до повноважень не органу Пенсійного фонду України, а до повноважень структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи.

Як наслідок, відповідач не є тим органом, який відповідно до законодавства уповноважений надавати юридичну оцінку щодо місця проживання внутрішньо переміщеної особи.

Судом не виявлені колізії між положеннями ст. 7 Закону № 1706-VІІ та ст. 49 Закону №1058, оскільки як ст. 7 Закону № 1706-VІІ, так й інші статті цього Закону не регламентують порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі, що б суперечило положенням Закону №1058.

Натомість, судом встановлено, що відповідач в порушення положень ч. 3 ст. 4 та ст. 5 Закону №1058 прийняв розпорядження від 10.04.2017 про припинення виплати пенсії позивачу не на підставі норм законів, а на підставі підзаконних нормативних актів. Аналіз застосованих відповідачем підзаконних нормативно-правових актів свідчить, що вони суперечать положенням норм діючих законів, які регламентують пенсійне забезпечення позивача, та безпідставно були прийняті до уваги відповідачем при вирішенні питання щодо припинення пенсійних виплат.

Як наслідок, в наявності підстави для прийняття судом рішення стосовно прийнятого відповідачем розпорядження від 10.04.2017.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об’єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вище викладене, суд на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, у зв’язку з чим визнати протиправним та скасувати розпорядження УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області від 10.04.2017 про припинення виплат пенсії по особовому рахунку № 802481 ОСОБА_1 з 01.04.2017.

В свою чергу, по справі встановлено, що позивач не має фактичного місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок скасування виданої позивачу довідки внутрішньо переміщеної особи від 08.04.2015 № 905000489. Тобто, позивач не має місця фактичного проживання в межах ІНФОРМАЦІЯ_2.

У зв’язку з чим, з урахуванням положень ч. 1 ст. 47 Закону №1058 відносно того, що пенсія виплачується щомісяця за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, відсутні законодавчо передбачені обставини для зобов’язання відповідача – управління Пенсійного фонду України Станично-Луганського району Луганської області продовжувати виплачувати пенсію після визнання протиправною його бездіяльності щодо припинення виплати пенсії з 01 грудня 2016 року по день прийняття рішення суду.

Матеріалами справи встановлено, що позивач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська знаходиться у Жовтневому районі м. Луганська, тобто не перемістилося та не перереєструвалося на підконтрольній українській владі території.

Згідно з інформацією, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням юридичної особи Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області є - Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9 (арк. спр. 83-84).

Підпунктом 3 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в областях визначено, що Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій.

Однак позивачем не надано, а судом не виявлено доказів тому, що після скасування 30.03.2017 виданої позивачу довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за зареєстрованою адресою на підконтрольній українській владі території з питанням щодо продовження виплати довічно призначеної пенсії.

Як наслідок, позовні вимоги про зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області виплачувати раніше призначену пенсію за віком після прийняття рішення суду не підлягають задоволенню внаслідок їх необґрунтованості.

Як встановлено судом, відповідач діяв всупереч вимогам Законів, які регламентують пенсійне забезпечення позивача як внутрішньо переміщеної особи, та зовсім не мав підстав для припинення виплати пенсії.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що припинення з 01.12.2016 виплат позивачу раніше призначеної пенсії за віком є протиправним.

Оскільки судом встановлено, що невиплата пенсії відповідачем позивачу з 01.12.2016 є протиправною, в наявності підстави зобов'язати відповідача виплатити позивачу пенсію за віком з 01.12.2016 по 03.04.2018.

Що стосується позовних вимог про визнання бездіяльності відповідача дискримінаційною з приводу припинення виплати пенсії позивачу, то вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 6 вересня 2012 року № 5207-VI "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" визначено, що дискримінація – це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Як встановлено судом, відповідач припинив виплату пенсії позивачу з підстав не підтвердження фактичного проживання (перебування) тимчасово переміщеної особи за адресою, зазначеною у довідці внутрішньо переміщеної особи, оскільки вважав, що позивачем порушені положення ст. 7 Закону № 1706-VII як законодавчо визначена обов’язкова умова отримання пенсії. Тобто, відповідач в силу неправильного тлумачення норми закону помилково вважав, що законодавчо введені обмеження щодо виплати пенсії в залежності від місця реєстрації внутрішньо переміщеної особи. Така позиція відповідає критеріям випадку, коли на законодавчому рівні можуть вводитися обмеження в цілях правомірної та об’єктивно обґрунтованої мети, способи досягнення якої є належними та необхідними в рамках проведення антитерористичної операції.

Тобто, відповідач допустив протиправну бездіяльність відносно позивача не в силу віднесення його за певною ознакою, а внаслідок помилкового розуміння випадків, коли обмеження застосовуються правомірно для досягнення об’єктивно обґрунтованої мети.

Крім того, позивачем зовсім не зазначено та не надано, а судом при розгляді справи не виявлено та не встановлено доказів наявності як прямої, так і непрямої дискримінації. Також судом не виявлено та не встановлено випадків утиску, коли відносно позивача мала місце поведінка, метою або наслідком якої є приниження його людської гідності за певними ознаками або створення стосовно нього напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з 01 грудня 2016 року по день стягнення компенсації, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Згідно ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Таким чином, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу.

Як вбачається з позовної заяви, звертаючись до суду, позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми доходу, що не відповідає вимогам закону. Фактично вимоги позивача з цього приводу заявлені передчасно, а тому не підлягають задоволенню.

Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зауважує на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб’єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 19 лютого 2018 року про відкриття провадження у справі відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 704,80 гривень до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки у даній справі позов задовольняється, відповідно до приписів частини другої статті 133 КАС України судовий збір у розмірі 704,80 грн до Державного бюджету України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області.

На підставі пункту 1 частини першої статті 371 КАС України, яким закріплено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, рішення суду слід звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1461,44 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправними та дискримінаційними дій, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо не виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком з грудня 2016 року .

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 10.04.2017 про припинення виплат пенсії по особовому рахунку № 802481 ОСОБА_1 з 01.04.2017.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (ідентифікаційний номер 21792637, місцезнаходження: 93600, Луганська обл., Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця 1 Травня, будинок 20) виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5) пенсію за віком з 01 грудня 2016 року по 03 квітня 2018 року.

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1461,44 грн (одна тисяча чотириста шістдесят одна гривня 44 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (ідентифікаційний номер 21792637, місцезнаходження: 93600, Луганська обл., Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця 1 Травня, будинок 20) за рахунок бюджетних асигнувань до Державного бюджету України (за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано у повному обсязі 06 квітня 2018 року.

Суддя ОСОБА_3