Вирок № 73234571, 06.04.2018, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа №505/3841/15

Пр. №1-кп/505/67/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2018 р. Котовський міськрайсуд Одеської області у складі:

головуючої судді Павловської Г.В.

при секретарі Черній К.В.

за участю прокурора Чорного О.Д.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Подільську, Одеської області кримінальне провадження 505/3841/15 пр. 1-кп/505/67/18 р., зареєстроване в ЄРДР за № 42015160690000022 від 11.06.2015 р. та угоду про визнання винуватості відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, знаходиться в розпорядженні начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, а зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений капітан ОСОБА_2 з 31 січня 2015 року проходить військову службу на посаді офіцера відділення протидії контрабандній діяльності оперативно-розшукового відділу Котовського прикордонного загону. З 30 квітня по 09 червня 2015 року він тимчасово виконував обов’язки за вакантною посадою заступника начальника відділу прикордонної служби «Ткаченкове» (далі ВПС «Ткаченкове») Котовського прикордонного загону з оперативно-розшукової роботи – начальника прикордонного оперативно-розшукового відділення.

В цей час ОСОБА_2 познайомився з жителем ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3, який повідомив, що має намір в подальшому переміщувати товари через митний кордон України поза митним контролем.

ОСОБА_2, маючи на меті використання ОСОБА_3 як джерело оперативної інформації для успішного виконання службових завдань, а також для одержання від нього грошових коштів з корисливою метою незаконного збагачення, вирішив увести останнього в оману з метою входження у довіру, та пообіцяв ОСОБА_3 сприяння у контрабандній діяльності нібито з використанням свого службового становища.

Зокрема, 18 травня 2015 року в розмові на вулиці біля с. Ткаченково Красноокнянського району ОСОБА_2, керуючись корисливим мотивом, умисно створюючи собі умови для незаконного збагачення та безперешкодного одержання оперативної інформації, повідомив ОСОБА_3 неправдиву інформацію про те, що з використанням свого службового становища при виконанні обов'язків заступника начальника ВПС «Ткаченкове» Котовського прикордонного загону з оперативно-розшукової роботи він має можливість організувати на ділянці відповідальності вказаного підрозділу охорони державного кордону створення та функціонування каналу переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем, а також запропонував ОСОБА_3 забезпечити безперешкодне ввезення підакцизних товарів на митну територію України поза митним та іншими видами контролю за неправомірну вигоду в сумі не менше 13 доларів США з коробки незаконно ввезених на територію України тютюнових виробів, увівши таким чином ОСОБА_3 в оману з метою заволодіння належними останньому грошовими коштами.

11 червня 2015 року ОСОБА_3 біля повороту на с. Гулянка Красноокнянського району на узбіччі автомобільної траси М-13 «Кіровоград-Платонове» зустрівся з ОСОБА_2, який, продовжуючи виконання свого злочинного наміру та надалі вводячи ОСОБА_3 в оману, запропонував йому перевозити контрабанду через водойму з використанням човна у зоні відповідальності ВПС «Ткаченкове» в с. Дубово Красноокнянського району Одеської області, у якому лінія державного кордону України проходить через Дубовський став. При цьому, ОСОБА_2 повідомив, що пропонує саме такий спосіб незаконного перетину державного кордону, оскільки при ньому не залишається слідів. Тоді ж він, ОСОБА_2, зобов’язався за грошову винагороду забезпечити розстановку прикордонних нарядів таким чином, щоб ОСОБА_3 міг безперешкодно перетинати кордон у зазначеному місці, а також перемістити контрабандний товар до місця схову на території України. Після цього ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_3 знайти тихохідного моторного човна для пересування та переміщення контрабанди вказаною водоймою. Цим самим ОСОБА_2 увів ОСОБА_3 в оману, повідомивши неправдиву інформацію про те, що нібито має відповідні службові повноваження для розстановки прикордонних нарядів, що не відповідало дійсності, оскільки такими повноваженнями наділений виключно начальник відділу прикордонної служби «Ткаченкове».

Усвідомлюючи протиправність дій ОСОБА_2, громадянин ОСОБА_3 звернувся із заявою до правоохоронних органів.

За цим фактом військовою прокуратурою Південного регіону України 11 червня 2015 року було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015160690000022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та розпочато проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Під час контролю за вчиненням злочину встановлено, що 23 червня 2015 року у зв’язку з призначенням 09.06.2015 р. на посаду заступника начальника ВПС «Ткаченкове» Котовського прикордонного загону з оперативно-розшукової роботи старшого лейтенанта ОСОБА_4, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3, що у подальшому реалізовувати схему контрабандного ввезення на митну територію України товарів підакцизної групи запропонованим ним, ОСОБА_2, каналом ОСОБА_3 має у «співпраці» з ОСОБА_4, після чого 30 червня 2015 року познайомив його з останнім. Цим самим ОСОБА_2 черговий раз увів ОСОБА_3 в оману, оскільки не повідомив, що ОСОБА_4 не поставлений до відому щодо домовленості між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про сприяння у контрабандній діяльності за грошову винагороду.

12 липня 2015 року у період з 1 до 4 години ОСОБА_3, помилково вважаючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з використанням свого службового становища організували йому канал для переміщення товару через кордон, з використанням човна перемістив поза пунктом пропуску – через водойму у зоні відповідальності ВПС «Ткаченкове» у с. Дубово Красноокнянського району Одеської області, поза митним та іншими видами контролю з території так званої «Придністровської молдавської республіки» на митну територію України товари підакцизної групи – 180 коробів з тютюновими виробами, про що 15 липня 2015 року повідомив ОСОБА_2

21 липня 2015 року, близько 12-13 години, ОСОБА_2 під час зустрічі у кафе «Баварія» за адресою: Одеська область, м. Котовськ (в подальшому назва міста змінена на Подільськ), вул. 50 років Жовтня, 196а, використовуючи довірливі стосунки, які виникли між ним та ОСОБА_3, з корисливих мотивів та використовуючи обман, повідомив ОСОБА_3, що за нібито надану ними – ОСОБА_2 та ОСОБА_4 – можливість безперешкодного контрабандного переміщення на митну територію України 180 коробів з тютюновими виробами ОСОБА_3 має передати йому грошові кошти в сумі 13 доларів США з кожного ввезеного коробу, тобто на загальну суму 2340 доларів США, після чого вони надаватимуть ОСОБА_3 можливість і далі безперешкодно ввозити на митну територію України контрабанду створеним ними каналом.

23 липня 2015 року, близько 10 години 25 хвилин, у приміщенні кафе «Баварія» за адресою: Одеська область, м. Котовськ (нині Подільськ), вул. 50 років Жовтня, 196а, ОСОБА_2, керуючись корисливими мотивами, з метою незаконного збагачення, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_3 заволодів майном останнього, одержавши від нього грошові кошти в сумі 2340 (дві тисячі триста сорок) доларів США, що за офіційним курсом НБУ складало 51508,30 грн., нібито за виконання в інтересах

ОСОБА_3 дій з використанням наданої ОСОБА_2 та ОСОБА_4 влади та службового становища – організацію каналу безперешкодного переміщення на митну територію України поза митним та іншими видами контролю товарів підакцизної групи – 180 коробів тютюнових виробів, хоча насправді ніяких дій ОСОБА_2 з цією метою вчинено не було, а ОСОБА_4 про злочинний умисел ОСОБА_2 взагалі не знав.

ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, 23 липня 2015 року, близько 10 години 25 хвилин, у приміщенні кафе «Баварія» за адресою: Одеська область, м. Котовськ (нині Подільськ), вул. 50 років Жовтня, 196а, шляхом обману та зловживання довірою заволодів майном ОСОБА_3 у виді грошових коштів в сумі 2340 (дві тисячі триста сорок) доларів США, що за офіційним курсом НБУ складало 51508,30 грн., за нібито організацію

ОСОБА_3 каналу безперешкодного переміщення на митну територію України з території так званої «Придністровської молдавської республіки» поза митним та іншими видами контролю товарів підакцизної групи – 180 коробів тютюнових виробів.

Під час судового розгляду прокурором Чорним О.Д. було надано до суду обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням в порядку ст. 338 КПК України із ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 190 КК України відносно обвинуваченого ОСОБА_2 – як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство).

05.04.2018 року між прокурором Військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_2 за участю захисника ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості по даному кримінальному провадженню 505/1213/17 пр. 1-кп/505/67/18 р., зареєстроване в ЄРДР за № 42015160690000022 від 11.06.2015 р.

Згідно даної угоди прокурор Військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_5 з однієї сторони та обвинувачений ОСОБА_2 за участю захисника ОСОБА_1 з другої сторони дійшли згоди щодо формулювання та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 190 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а саме те, що обвинувачений повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні, сприяв слідству у розкритті даного злочину, розкаявся у скоєнні кримінального правопорушення.

Також сторонами угоди узгоджено покарання, яке повинен понести обвинувачений за вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі строком на один рік, замість якого на підставі ч. 1 ст. 58 КК України призначити службове обмеження для військовослужбовців на той самий строк, тобто на один рік. Враховуючи, що ОСОБА_2 з 23.08.2015 р. по 06.09.2015 р. під час досудового розслідування утримувався під вартою, то згідно до ч. 5 ст. 72 КК України необхідно зарахувати строк попереднього ув’язнення ОСОБА_2 з розрахунку 1 день попереднього ув’язнення до трьох днів службового обмеження, що складає 42 дні (14 днів тримання під вартою помножити на 3), та визначено остаточне покарання у вигляді 10 місяців 20 днів службового обмеження. Протягом зазначеного строку відбуття покарання із суми грошового забезпечення ОСОБА_2 необхідно проводити відрахування в дохід держави у розмірі десяти відсотків.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення експертизи в сумі 1841 (одна тисяча вісімсот сорок одна) гривня 20 коп.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані стосовно ОСОБА_2 в ході досудового розслідування, в тому числі запобіжний захід у вигляді застави та арешт майна ОСОБА_2

Крім того сторонами угоди про визнання винуватості узгоджено, що необхідно повернути заставодавцю ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 365400 (триста шістдесят п’ять тисяч чотириста) грн., які були сплачені останнім як заставодавцем відповідно до ухвали апеляційного суду Одеської області від 5 серпня 2015 року, номер провадження 11-сс/785/1088/15, відносно ОСОБА_2 Застава сплачена по платіжному дорученню №46334815 від 06 серпня 2015 р. через Одеське обласне управління АТ Ощадбанк в сумі 365400 (триста шістдесят п’ять тисяч чотириста) грн.

Також сторонами угоди про визнання винуватості узгоджено, що речові докази: грошові кошти у сумі 2340 доларів США та 160 доларів США, загалом 2500 доларів США, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Військової прокуратури Південного регіону України м. Одеса вул. Пироговська, 11 – повернути власнику ОСОБА_3 а сумку «барсетку» чорного кольору та блокнот, які знаходяться в приміщенні Котовського міськрайсуду, Одеської області – повернути власнику ОСОБА_2

Отримана згода прокурора Військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_2 за участю захисника ОСОБА_1 на призначення вищевказаного покарання.

В угоді про визнання винуватості передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому ОСОБА_2

Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України, добровільність своєї позиції при укладенні угоди про визнання винуватості, розуміння характеру обвинувачення, наслідків укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, просив указану угоду з ним від 05.04.2018 року затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання.

В судовому засідання прокурор Військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_5 просив затвердити укладену угоду з обвинуваченим про визнання винуватості.

Захисник ОСОБА_1 також просив суд затвердити вищевказану угоду про визнання винуватості.

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам може бути укладена угода про визнання винуватості.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_2 визнав себе винним, згідно із ст. 12 КК України за ч. 1 ст. 190 КК України є злочином невеликої тяжкості.

Узгоджена угодою про визнання винуватості міра покарання для ОСОБА_2 з урахуванням його характеризуючих даних відповідає чинному законодавству.

Щире каяття, позитивно характеризується за місцем проходження військової служби, сумлінне несення військової служби, згідно ст. 66 КК України судом визнаються, як обставини, що пом’якшують покарання ОСОБА_2

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 67 КК України судом не встановлено.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_2 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором Військової прокуратури Південного регіону України угоди, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди про визнання винуватості та наслідки її невиконання.

Оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором Військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_2 за участю захисника ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди та призначення ОСОБА_2 узгодженої сторонами міри покарання.

Запобіжний захід ОСОБА_2 обирався у вигляді застави.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Питання про процесуальні витрати суд вирішує відповідно до ст.ст. 118, 124 КПК України.

Враховуючи викладене, на підставі ч. 1 ст. 58 КК України, ч. 5 ст. 72 КК України керуючись ст.ст. 370, 373, 374, 468, 469, 472-476 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 05.04.2018 року, укладену між прокурором Військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_2 за участю захисника ОСОБА_1 по кримінальному провадженню внесеному в ЄРДР за № 42015160690000022 від 11.06.2015 р.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України і призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 58 КК України призначити ОСОБА_2 службове обмеження для військовослужбовців на 1 (один) рік.

Зарахувати ОСОБА_2 термін тримання під вартою в період досудового розслідування з 23.08.2015 р. по 06.09.2015 р.

Згідно ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_2 строк попереднього ув’язнення з розрахунку 1 день попереднього ув’язнення до трьох днів службового обмеження, що складає 42 дні (14 днів тримання під вартою помножити на 3), та призначити йому остаточне покарання у вигляді 10 (десяти) місяців 20 (двадцяти) днів службового обмеження з відрахуванням із суми грошового забезпечення ОСОБА_2 в доход держави десяти відсотків.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення експертизи в сумі 1841 (одна тисяча вісімсот сорок одна) гривня 20 коп.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані стосовно ОСОБА_2 в ході досудового розслідування, в тому числі запобіжний захід у вигляді застави та арешт майна.

Повернути заставодавцю ОСОБА_6 заставу в розмірі 365400 (триста шістдесят п’ять тисяч чотириста) грн., які були сплачені по платіжному дорученню №46334815 від 06 серпня 2015 р. через Одеське обласне управління АТ Ощадбанк останнім як заставодавцем відповідно до ухвали апеляційного суду Одеської області від 5 серпня 2015 року, номер провадження 11-сс/785/1088/15, відносно ОСОБА_2, та внесену на депозитний рахунок апеляційного суду, Одеської області: код ОКПО 02892913, р/р 37317012000098; МФО 828011; банк отримувача ГУ ГКСУ в Одеській області за ОСОБА_2.

Речові докази: грошові кошти у сумі 2340 (дві тисячі триста сорок) доларів США та 160 (сто шістдесят) доларів США, а всього 2500 (дві тисячі п’ятсот) доларів США, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Військової прокуратури Південного регіону України м. Одеса вул. Пироговська, 11 – повернути власнику ОСОБА_3;

Речові докази: сумку «барсетку» чорного кольору та блокнот, які знаходяться в приміщенні Котовського міськрайсуду, Одеської області – повернути засудженому ОСОБА_2.

Вирок може бути оскаржений, до апеляційного суду Одеської області через Котовський міськрайсуд, Одеської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз’яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Засудженому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Павловська Г.В.