Рішення № 73234522, 30.03.2018, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/1677/17

Провадження № 2/493/50/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Тітової Т.П.

за участю секретаря Сирота О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Балта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,

В С Т А Н О В И В:

31.08.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що восени 2016 року між нею та ОСОБА_2 була усна домовленість про укладення договору довічного утримання, згідно якого вона була згодна передати ОСОБА_2 свою квартиру № 7, розташовану в будинку № 25 по вул. Садова в м. Балта.

12.11.2016 року ОСОБА_2 запросив її до нотаріуса ОСОБА_3, нібито для підписання договору довічного утримання. Однак, нотаріус, посилаючись на чергу до неї відвідувачів, не дала почитати їй договір.

Перед підписанням договору ОСОБА_2 передав нотаріусу ОСОБА_3 якусь книгу, потім як вона зрозуміла, у книзі були гроші як винагорода за участь у шахрайстві, результатом якого стало відбирання її квартири.

За таких обставин, вона підписала даний договір, а вдома, прочитавши його, зрозуміла, що замість договору довічного утримання, підписала договір купівлі-продажу квартири, з урахуванням того, що у неї немає іншого майна і вона залишається на вулиці.

Крім того, перед відвідуванням нотаріуса, ОСОБА_2 пригостив її квасом, після чого вона втратила можливість адекватно оцінювати ситуацію, що також стало причиною підписання договору без його ознайомлення.

Через деякий час, ОСОБА_2 почав вимагати, щоб вона виселилась з квартири, став погрожувати розправою та казати, що з нею зведуть рахунок його друзі.

Таким чином, договір купівлі-продажу не відповідав її внутрішній волі та був вчинений в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

В зв’язку з цим, позивач вважає даний договір недійсним, тому звернулась до суду з даним позовом.

Позивач в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, але в своїх неодноразових письмових зверненнях до суду повідомляла, що на судові засідання прийти не може, оскільки в неї не має грошей на таксі.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_4 в судові засідання, що призначені на 06.03.2018 року, 21.03.2018 року та на 30.03.2018 року не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки на 06.03.2018 року та на 21.03.2018 року суд повідомляв, але належних доказів неявки не надав, в клопотанні датованому 21.03.2018 року просив призначити справу на 30.03.2018 року, судом було задоволено його клопотання, але 30.03.2018 року в судове засідання він не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки.

Відповідач в судове засідання не з’явився, проте надав суду заяву, в якій справу просив розглянути без його участі.

Представник відповідача – ОСОБА_5, в судовому засідання заперечував проти задоволення позову, посилаючи на те, що жодна викладена позивачем обставина у позовній заяві, абсолютно нічим не підтверджується. Всі доводи позивача є її власними думками, які нічим не обґрунтовуються. Сам договір купівлі-продажу квартири, посвідчений нотаріусом, є доказом того, що позивач в момент укладання правочину в повній мірі розуміла значення та наслідки своїх дій, їй був відомий юридичний зміст укладеного договору. Позивач перед укладанням договору купівлі-продажу квартири самостійно зверталась до КП «Техінвентарізатор» з проханням виготовити технічний паспорт на належну їй квартиру з метою укладання договору купівлі-продажу. Посилання позивача на те, що договір купівлі-продажу не відповідав її внутрішній волі нічим не підтверджується. Вона стверджує, що правочин вчинений нею і під впливом помилки і під впливом обману, що під час укладання договору купівлі-продажу вважала його договором довічного утримання. Також стверджує, що її начебто обманули і вона підписала договір, який не мала наміру підписувати. Таким чином вважає вимоги позивача безпідставними, надуманими та такими, що навмисно направлені на порушення законних прав та інтересів відповідача. За таких обставин просив в задоволені позову відмовити.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що працює техніком в КП «Техінвентаризатор». В червні 2016 року до неї прийшла позивач і написала особисто заяву на виклик техніка для обстеження квартири в зв`язку з оформленням договору довічного утримання. Вона їй говорила, що хоче, щоб за нею дивилися. Свідок зробила їй тільки технічний паспорт. З ким вона бажає укласти договір, позивач їй не говорила. Коли технічний паспорт був готовий, то позивач сама підходила його забирала 06.10.2016 року.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що явлється фізичною особою-підприємцем та надає послуги експертної оцінки нерухомості, співпрацює з товариством Ліга-експерт. До неї звернулися ОСОБА_1 і ОСОБА_2 із питанням виготовлення звіту про незалежну оцінку квартири. Вона приїзджала до квартири позивача і робила фотофіксацію, сам звіт готував суб’єкт оціночної діяльності – ТОВ «Ліга-Експерт». Позивач повністю розуміла свої дії, ніяких відхилень вона не помітила.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що 12.11.2016 року нею був посвідчений договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Вона запитувала перед укладанням договору, чи не бажає позивач посвідчити інший договір, ОСОБА_1 повідомила, що хоче укласти саме договір купівлі-продажу. Юридичну природу даного договору вона розуміла в повній мірі. Перед підписанням вказаного договору позивач прочитала його і тільки після цього поставила свій підпис.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача і представника відповідача та покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії договору купівлі-продажу квартири від 12.11.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_3, ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 купив квартиру № 7, що знаходиться в м. Балта по вул. Садова, 25.

Згідно п. 3 договору купівлі-продажу вказаної вище квартири вбачається, що продаж квартири вчинено за 65000 грн., які отримані продавцем від покупця повністю до підписання цього договору. Своїми підписами під цим договором сторони підтвердили факт повного розрахунку за продану квартиру.

Відповідно до п. 11 договору продавець та покупець гарантували, що даний договір не носить характеру фіктивного або удаваного правочину.

В п. 16 договору містить відмітка, що він прочитаний сторонами до його підписання. Кожна із сторін розуміє значення, умови цього договору та його правові наслідки для кожної із них.

ОСОБА_4 сторін нотаріусом було встановлено, їх дієздатність перевірено.

Відповідно до медичної амбулаторної карти та копії висновку ВКК № 112 від 10.08.2017 року у ОСОБА_1 наявний діагноз: атеросклеротичний кардіосклероз, симптоматична гіпертонія, церебральний атеросклероз і т.д.

Згідно довідки Балтської ЦРЛ № 448 від 10.08.2017 року ОСОБА_1 з 2005 року перебуває на диспансерному обліку у лікаря психіатра.

Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у позові, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору, тому суд приходить до висновку, що слід надавати оцінку всім фактичним підставам позову (нездатність усвідомлювати власні дії та керувати власними діями в момент вчинення правочину, наявність обману).

Оцінюючи обґрунтованість заявлених позовних вимог суд зауважує, що згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Положення ст. 203 ЦК України знаходять свій розвиток у спеціальних статтях, які встановлюють підстави для визнання правочину недійсним, зокрема ст. ст. 225, 230 ЦК України.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права та інтереси порушені.

Правила зазначеної статті поширюються на ті випадки, коли немає законних підстав для визнання громадянина недієздатним, однак є дані про те, що у момент укладення правочину він перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними.

Розгляд вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним з цих підстав здійснюється з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так й інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент укладення спірного договору продавець не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними.

Судом по справі було призначено судово-психіатричну експертизу, але позивач на неодноразові виклики до експертної установи не з`явилася, тому матеріали цивільної справи були повернуті на адресу суду без виконання.

Отже, допустимих безспірних доказів на підтвердження неспроможності позивача розуміти значення своїх дій і керувати ними на час оформлення спірного правочину позивачем і її представником суду не надано, амбулаторна карта ОСОБА_1 не містить достатніх даних про її психічний стан на час оформлення спірного правочину, а для проведення експертизи позивач не з`явилася, тому не має достатніх підстав для визнання складеного договору недійсним із підстав, передбачених ч. 1 ст. 225 ЦК України.

З наданих в судовому засіданні пояснень нотаріуса ОСОБА_3 вбачається, що позивач разом з відповідачем прийшли до нотаріальної контори з документами, повідомили, що бажають укласти саме договір купівлі-продажу квартири. Також нею було з'ясовано та підтверджено повний фінансовий розрахунок за даним договором та підписано вказаний договір особистими підписами сторін у її присутності.

Також в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вчинила вищезазначений правочин під впливом обману зі сторони відповідача, так як думала, що укладає договір довічного утримання.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Ціна товару є суттєвою умовою договору.

Вчинення правочину під впливом обману згідно ст. 230 ЦК України є підставою для визнання його недійсним. Положеннями цієї статті встановлено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Але, такі пояснення позивачки та її представника спростовуються поясненнями свідків, які суду повідомили, що добре пам'ятають позивача і якихось особливостей поведінки в останньої вони не спостерігали.

Так, окрім власних пояснень позивача, суду не надано жодних доказів укладення договору купівлі-продажу квартири під впливом обману з боку відповідача.

Таким чином суд дійшов висновку, що законні права та інтереси позивача укладенням оспорюваного договору не порушені.

Системний аналіз наведеного законодавства та матеріалів справи свідчить про те, що позивач всупереч вимогам процесуального законодавства не навела і не подала жодного належного та допустимого, документально обґрунтованого доказу фактичної наявності вказаних вище підстав для визнання недійсним оспорюваного договору. Наведені позивачем у позовній заяві обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

За таких обставин суд вважає, що оспорюваний договір купівлі-продажу квартири був укладений правомірно, підстав для визнання його недійсним не вбачається, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 225, 229, 230, 638 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 704, 80 грн. (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/ ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: ГУДКСУ в м. Києві, код банку отримувача (МФО): 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 06.04.2018 року.

СУДДЯ: