Рішення № 73234361, 02.04.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року м.Житомир справа № 806/1316/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Алексюк Т.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту у строк визначений Земельним кодексом України, зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що двічі зверталась до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, однак отримувала відмови у наданні дозволу. Вважає надані відповіді протиправними, оскільки вони не містять посилань на підстави для відмови, передбачені Земельним кодексом України.

Ухвалою суду від 20.03.2018 відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання на 02.04.2018.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування яких вказав, що позивачем до клопотання було надано графічні матеріали, з яких неможливо ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, що є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, передбаченою ст.123 Земельного кодексу України. Крім того, у наданій позивачем заяві не зазначена орієнтовна площа земельної ділянки, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 у жовтні 2017 року звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Листом від 22.11.2017 №С-15339/0-11949/6-17 відповідач повідомив, що у наданій позивачем заяві не зазначена орієнтовна площа земельної ділянки, що суперечить вимогам чинного законодавства та запропоновано визначитись позивачу із розміром земельної ділянки, формою власності та повторно звернутись до Головного управління (а.с.20).

В листопаді 2017 року позивач повторно подала аналогічну заяву до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 22.01.2018 №С-16757/174/0/22-18 повідомило позивача про те, що відповідно до доданих ним графічних матеріалів неможливо визначити відповідність місцерозташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та містобудівної документації, в тому числі неможливо точно визначити місцерозташування затребуваної земельної ділянки в проектних межах через масштаб графічних матеріалів, відсутність інформації щодо прив'язки земельної ділянки до відповідного населеного пункту. У зв'язку з цим Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області запропонувало позивачу сформувати новий пакет документів та із заявою повторно звернутися до Головного управління (а.с.19).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду за захистом порушених прав.

З'ясовуючи при вирішенні даної справи характер спірних правовідносин та порушеного права позивача, можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України проголошено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі п. "б" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до абз. 1 ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно частини третьої статті 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Кабінету міністрів Автономної Республіки Крим. Міністрів Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Зі змісту наведених правових положень випливає висновок, що до клопотання про отримання земельної ділянки слід додавати графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації відповідачем для перевірки відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення відповідача про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У контексті викладеного судом з'ясовано, що з приєднаних позивачем до заяви від 19.10.2017 та 28.11.2017 викопіювання можливо ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, зокрема дане викопіювання містить прив'язку земельної ділянки до відповідного населеного пункту (с.Миролюбівка), вказано номер земельної ділянки згідно проведеного розподілу земельних ділянок між працівниками соціальної сфери (згідно рішень Миролюбівської сільської ради Житомирського району від 28.07.2000 та від 26.02.2004).

Будь-яких спеціальних вимог до графічних матеріалів у ст.118 ЗК України не встановлено, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки.

Крім того, як зазначила представник позивача, дане викопіювання було надано сільській раді саме відповідачем.

Отже, до поданих заяв позивачем було надано належні графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, що є підставою для вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність для ведення особистого селянського господарства на території Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Крім того, суд зазначає, що згідно ч. 7 ст.118 Кодексу підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, діючим законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Зазначена у листі відповідача підстава відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не відноситься ні до однієї з підстав, визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

З огляду на викладене, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області неправомірно відмовлено у розгляді заяви позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення з підстав невідповідності місцерозташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та містобудівної документації, в тому числі неможливості точно визначити місцерозташування затребуваної земельної ділянки в проектних межах через масштаб графічних матеріалів, відсутності інформації щодо прив'язки земельної ділянки до відповідного населеного пункту (лист від 22.01.2018 №С-16757/0-174/0/22-18).

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою слід зазначити наступне.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, що вимога про зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області визначені відповідними законами України та зазначає наступне.

Саме по собі судове рішення про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні дозволу не відновлює порушеного права позивача на прийняття відповідачем вмотивованого рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Варто вказати, що Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,0 га, що знаходиться на території Миролюбівської сільської ради на підставі поданої нею заяви від 28.11.2017 та пакету документів, оскільки будь-яких перешкод для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, крім тих, які вже розглянуті судом, відповідачем не зазначено та судом не встановлено.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

На підставі зазначеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що передбачено ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідачем не доведено правомірності своїх дій та рішень.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до наявної у матеріалах справи квитанції №31 від 16.03.2018, позивачем при зверненні із позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту, яка викладена у листі від 22.01.2018 №С-16757/0-174/0/22-18.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 28.11.2017 та прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (м.Житомир, вул.Довженка,45, код ЄДРПОУ 39765513) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (Житомирська область, Житомирський район, с.Миролюбівка, ВМ 588460) 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.А.Шуляк

Повне судове рішення складене 06 квітня 2018 року