Рішення № 73233574, 06.04.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2018 р. № 814/3034/17 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, вул. Арх. Старова, 4Д, кв. 62, м. Миколаїв, 54046

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020

про:визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльність щодо непроведення перерахунку пенсії з 01.01.2016 року, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 року згідно довідки про розмір грошового забезпечення ПС № 01571, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач протиправно не перерахував та не виплатив пенсію позивача за наявності підстав для її перерахування та виплати.

Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачена виплата пенсій з Державного бюджету України, а в Державному бюджеті України на 2016, 2017 роки не передбачалося виділення коштів на фінансування перерахунку пенсій відповідно до ст. 63 вищезазначеного Закону. Крім того, позивачем щодо позовних вимог за період з 01.01.2016 по 27.06.2017 пропущено строк звернення до суду. Також відповідач надав заяву в порядку ст. 166, 167 КАС України, в якій зазначив, що оскільки 24.02.2018 набрала чинності Постанова КМУ № 103, відповідно до якої пенсію позивача слід перерахувати з 01.01.2016, а виплата перерахованої пенсії розпочнеться з 01.01.2019. Крім того, для перерахунку пенсії, позивачу необхідно надати довідку Ліквідаційної комісії УМВС України в Миколаївській області із зазначенням у ній розміру премії, що фактично виплачена за відповідною посадою поліцейського за січень 2016 року. Також відповідач вказав, що до спірних правовідносин не може бути застосована правова позиція, викладена в рішенні Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 820/6514/17, оскільки рішення прийнято без урахування Постанови КМУ від 21.02.2018 року № 103.

Ухвалою суду від 05.02.2018р. було зупинено провадження у справі № 814/3034/17 до набрання чинності рішенням Верховного Суду у справі № 820/6514/17.

Ухвалою від 02.04.2018 провадження у справі поновлено.

Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ, якому пенсія призначена відповідно до вимог Закону України № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Відповідно до ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 pоку №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Статтею 51 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Вказане свідчить, що позивачем строк звернення до суду не пропущено та спростовує твердження відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог про за період з 01.01.2016 року по 27.06.2017 року.

Так, 11.11.2015 КМУ прийнято постанову № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”, якою установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постанова № 988 від 11.11.2015 року набрала чинності з 02.12.2015 року.

Оскільки постанова № 988, якою встановлено розмір грошового забезпечення для поліцейських Національної поліції підвищено посадовий оклад за посадою, на якій працював позивач, набрала чинності з 02.12.2015, то перерахунок пенсії позивача відповідач повинен здійснити з 01.01.2016 року.

Відповідно до п. 1, 3 “Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затверджених постановою КМУ від 13.02.2008 року № 45 (далі - Постанова № 45) в редакції, що була чинною до 24.02.2018, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом (далі - особи), або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством. На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Позивач надав відповідачу довідку, що була видана державним органом, з якого він був звільнений зі служби.

Посилання відповідача про неналежність довідки, наданої позивачем для перерахунку пенсії, так як розмір премії, що у ній зазначений не є середнім розміром премії, що фактично виплачена за відповідною посадою за січень 2016 року, як того вимагають приписи п. 3 Постанови КМУ № 103 від 21.02.2018, судом до уваги не приймається, оскільки вказана постанова набрала чинності 24.02.2018, а перерахунок пенсії позивачу відповідач повинен був здійснити ще в січні 2016 року. Крім того, п. 5 вказаної постанови встановлено, що перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) відповідно до пункту 3 цієї постанови проводиться на підставі довідок про розміри грошового забезпечення, поданих Міністерством внутрішніх справ органам Пенсійного фонду України до набрання чинності цією постановою, або довідок, додатково оформлених та поданих відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. № 45.

Так само суд не приймає до уваги твердження відповідача про відсутність підстав для виплати пенсії позивача, тому що постановою КМУ № 103 від 21.02.2018 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” передбачено здійснення виплати пенсії з 01.01.2019, оскільки виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія (ч. 3 ст. 52 Закону № 2262-ХІІ). Цією нормою не передбачено можливість сплати пенсії частинами в майбутньому та із застереженнями про наявність фінансування. Згідно з ч. 3 ст. 7 КАС України суд застосовує норму вищезазначеного Закону, який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМУ № 103 від 21.02.2018 року.

Позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача надати звіт відповідно до ст.382 КАС України задоволенню не підлягають, оскільки вимога про надання звіту відноситься до права суду зобов’язати або не зобов’язувати суб’єкта владних повноважень, на якого покладені певні обов’язки, надати у встановленому судом строк звіт про виконання судового рішення. У суду немає підстав вважати, що рішення суду відповідачем не буде виконуватись.

Щодо твердження відповідача, що до спірних правовідносин не може бути застосована правова позиція, викладена в рішенні Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 820/6514/17, оскільки рішення прийнято без урахування Постанови КМУ від 21.02.2018 року № 103, суд зазначає, що в рішенні від 15.02.2018 № 820/6514/17 Верховний Суд вказав ознаки типових справ:1) позивач: пенсіонер органів внутрішніх справ; фізична особа, якій призначено пенсію згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ”; 2) відповідач: суб'єкт владних повноважень - територіальний орган Пенсійного фонду України, на обліку якого стоїть позивач та який здійснює виплату пенсії позивачу; 3) предмет спору: бездіяльність відповідача (відмова вчинити дії) щодо перерахунку та виплати пенсії пенсіонеру органів внутрішніх справ з 01 січня 2016 року згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року №900-VIII “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей”, статтею 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”, на підставі наданих відповідними органами/особою-пенсіонером довідок про розмір грошового забезпечення з дотриманням Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45. Такий самий суб’єктний склад сторін та предмет спору і в справі № 814/3034/17.

Тому справа № 814/3034/17 є типовою справою, і суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 820/6517/17.

Верховним Судом звернено увагу на підвищені гарантії соціальної захищеності осіб, що перебувають на службі в органах внутрішніх справ, з боку держави, що повинні бути реалізованими у комплексі заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або відставку (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист”).

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі “Міллер проти Австрії”, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні “Гайгузус проти Австрії” від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі “Кечко проти України” (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Посилання відповідача на відсутність коштів на проведення виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду у справі “Кечко проти України” від 08 листопада 2005 року).

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тому позовні вимоги слід задовольнити.

Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (вул. Арх. Старова, 4Д, кв. 62, м. Миколаїв, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в непроведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1.

3. Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 (вул. Арх. Старова, 4Д, кв. 62, м. Миколаїв, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) відповідно до довідки Ліквідаційної комісії УМВС України в Миколаївській області про розмір грошового забезпечення від 04.05.2017 року ПС № 01571, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 (вул. Арх. Старова, 4Д, кв. 62, м. Миколаїв, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень), сплачений квитанцією № ПН1048013 від 28.12.2017 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко