Рішення № 73233551, 05.04.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року ЛуцькСправа № 161/1529/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) 31 січня 2018 року звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради (надалі - відповідач) про скасування рішення комісії з питань призначення державних соціальних допомог Департаменту соціальної політики Луцької міської ради № 17 від 01 грудня 2017 року про відмову у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та зобов'язання призначити та виплатити належну державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім'ї ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії передано на розгляд Волинського окружного адміністративного суду. При цьому, питання щодо відкриття провадження у справі не було вирішено.

01 березня 2018 року справа надійшла до Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року справу було прийнято до провадження та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сім'я позивача до жовтня 2017 року перебувала на обліку у Департаменті соціальної політики Луцької міської ради як малозабезпечена та отримувала відповідну допомогу. 18 жовтня 2017 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї на новий період. При цьому згідно відомостей у декларації її майновий стан не змінився. Однак, рішенням комісії з питань призначення соціальних допомог (оформлених протоколом від 01.12.2017 №17) позивачу було відмовлено у призначенні соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї з тієї підстави, що остання офіційно не працевлаштована.

Позивач вважає, що рішення комісії є незаконним, необґрунтованим та таким, що суперечить нормам діючого законодавства та порушує її права.

У наданому відповідачем відзиві на позовну заяву, останній позов не визнає, вважає його безпідставним та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначила, що Департамент соціальної політики Луцької міської ради є неналежним відповідачем, оскільки не приймав рішення про відмову в призначенні позивачу допомоги, а лише повідомив про прийняте комісією рішення листом від 07.12.2017 №11.5-7/21667.

Представник відповідача у поданому відзиві пояснила, що на момент звернення за призначенням допомоги позивач не працювала, не служила, не навчалася протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги та в установленому порядку не визнана безробітною. Крім того, на думку представника відповідача, твердження позивача щодо її працевлаштування не відповідає дійсності та спростовується інформацією, наданою на запит Департаменту соціальної політики Луцької міської ради товариством з обмеженою відповідальністю «ОВБ Алфінанц Україна» від 30.10.2017. Зокрема, згідно довідки від 08.11.2017 ОСОБА_1 отримує комісійну винагороду за надання послуг по договору цивільно-правового характеру. Тому у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ї ОСОБА_1 було відмовлено.

Разом з тим, представник відповідача звертає увагу суду на те, що вимоги позивача щодо зобов'язання призначити та виплатити допомогу є неправомірними, тому що у спірних правовідносинах суд не вправі зобов'язувати відповідача призначати позивачу державну соціальну допомогу, оскільки не може своїм рішенням підміняти державний орган, на який законом покладено обов'язок прийняття такого.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у шлюбі не перебуває, на утриманні має трьох дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3

У зв'язку з тим, що сім'я позивачки має середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї, постійно отримувала державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям.

Згідно заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг №25400/17 ОСОБА_1 звернулася 18 жовтня 2017 року за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Відповідно до декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 18.10.2017 року, джерелами доходу сім'ї ОСОБА_1 є державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям в розмірі 8 910,00 грн., аліменти - 1000, 00 грн. та комісійна винагорода - 761,30 грн.

Згідно довідки від 08.11.2017 ОСОБА_1 отримує комісійну винагороду у товариства з обмеженою відповідальністю «ОВБ Алфінанц Україна» за надання послуг по договору цивільно-правового характеру.

Рішенням комісії з питань призначення соціальних допомог від 07.12.2017 позивачу було відмовлено в наданні державної соціальної допомоги у зв'язку з тим, що у складі сім'ї є працездатні члени сім'ї, які не працюють, не служать, не перебувають на обліку в центрі зайнятості протягом трьох місяців до місяця звернення.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» зазначено, що малозабезпечена сім'я - це сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім'ї, які постійно проживають на території України.

Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги.

Цей же припис міститься і в п.10 Порядку призначення і виплату державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого Постановою КМУ від 24 лютого 2003 року №250.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Отже, системний аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що законодавець не зобов'язує укладати трудові відносини з роботодавцем. Тому оскільки позивач має укладений цивільно-правовий договір з товариством з обмеженою відповідальністю «ОВБ Алфінанц Україна» для надання послуг, то її не можна вважати особою, яка не працює.

Згідно ст. 5 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій ст. 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

З матеріалів справи вбачається, що позивачу було відмовлено у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї органами соціального захисту, а саме комісією з питань призначення державних соціальних допомог департаменту соціальної політики Луцької міської ради.

Тому, необхідно визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань призначення державних соціальних допомог Департаменту соціальної політики Луцької міської ради № 17 від 01 грудня 2017 року про відмову в призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про зобов'язання Департаменту соціальної політики Луцької міської ради призначити та виплатити належну державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім'ї ОСОБА_1

Питання про призначення та здійснення соціальних виплат відноситься до дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Тобто, дискреційні повноваження дають можливість на власний розсуд (без узгодження) визначати зміст рішення або вибрати один із кількох варіантів рішення.

Департаменту соціальної політики Луцької міської ради при вирішенні питання про призначення та здійснення соціальних виплат наділене дискреційними повноваженнями, а тому при наявності звернення, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний самостійно прийняти рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що суд не вправі перебирати на себе дискреційні повноваження відповідача, а тому в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити та виплатити належну державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім'ї ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року слід відмовити.

Відповідно до вимог статей 139, 244, 246 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Ухвалою судді від 06 березня 2018 року ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі. Оскільки з двох позовних вимог судом задоволено одну, то з ОСОБА_1 слід стягнути в дохід Державного бюджету України 50 відсотів належного до сплати у даній справі судового збору, а саме 352, 40 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 246 КАС України, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення», ст. 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань призначення державних соціальних допомог Департаменту соціальної політики Луцької міської ради № 17 від 01 грудня 2017 року про відмову в призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Зобов'язати Департамент соціальної політики Луцької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 жовтня 2017 року про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер