Рішення № 73233199, 04.04.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5851/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2017/000077/2 від 01.07.2017 року, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00784 від 01.07.2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Одеської митниці ДФС та з урахуванням уточнень адміністративного позову (а.с.92-100) просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2017/000077/2 від 01.07.2017 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00784 від 01.07.2017 року.

В обґрунтування позову зазначено, що 27.04.2017 р. між TOB “Дунайська імпортна компанія” та фірмою “FRUTOPOLIS S.A. (Греція) укладено зовнішньоекономічний контракт № 336/17 на поставку товару в асортименті, у кількості й за цінами, зазначеними в Специфікаціях до кожної партії товару. Згідно контракту на умовах FCA-Скідра (склад постачальника), відповідно до Специфікації №46 від 27.06.2017 року та інвойсу № 046 від 27.06.2017 р. Фірма “FRUTOPOLIS S.A.” поставила ТОВ “Дунайська імпортна компанія” товар. З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару декларантом TOB “Дунайська імпортна компанія” до митного поста “Одеса-Порт” Одеської митниці ДФС подано електронну митну декларацію № UA500060/2017/009999, де було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом, за ціною зовнішньо-економічного контракту № 336/17 від 27.04.2017 р. За результатами перевірки ЕМД № UA500060/2017/009999 та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару митним органом відмовлено в митному оформленні товару та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00784 від 01.07.2017 р., а також прийнято рішення про коригування митної вартості № UA500060/2017/000077/2 від 01.07.2017р., відповідно до якого митну вартість товарів самостійно визначено за резервним методом. Не погодившись з висновками відповідача про наявність розбіжностей в поданих позивачем для митного оформлення документах, вважаючи рішення про коригування заявленої митної вартості протиправним та таким, що не ґрунтуються на вимогах митного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача надала до суду відзив на позов (а.с.164-180), згідно яких Одеська митниця ДФС вважає, що позовна заява є безпідставною, необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом із митною декларацією № UA500060/2017/009999 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; 2) до митного оформлення не надано транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3) згідно поданого інвойсу від 27.06.2017 № 046 вартість товарів становить 7595,25 ЕВРО, що не відповідає сумі попередньої оплаті вказаної в довідці банку №1700503ІІB108499 від 03.05.2017. Таким чином, умови здійснення оплати за товар, наведені в інвойсі, не відповідають умовам здійснення оплати за товар; 4) адреса відправника FRUTOPOLIS S.A. вказана в митній декларації країни відправлення від 27.06.2017 № 17GREX410100037565 відрізняється від адреси вказаної в МД UA500060/2017/009999 та сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 27.06.2017 № A702819. Всі вищенаведені розбіжності, на думку відповідача, виключають можливість перевірки органом доходів та зборів числового значення заявленої митної вартості відповідно до умов ч. 1 ст. 54 МК України. З огляду на наведене, Одеська митниця ДФС вважає, що митний орган діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно - правових актів України, не порушував права та законні інтереси позивача, а тому підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «Дунайська імпортна компанія» відсутні.

Оскільки сторони до суду не заявилися, повідомлені належним чином, справав розглянута в порядку ч.9 ст.205 КАСУ.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що 27.04.2017 р. між TOB “Дунайська імпортна компанія” (покупець за контрактом) та Фірмою “FRUTOPOLIS S.A.” (Греція) (продавець за контрактом) укладено зовнішньоекономічний контракт №336/17 (а.с. 19-27), відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов’язався поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар, вказаний у інвойсах, які є невід’ємною частиною контракту, в порядку та на умовах обумовлених в контракті.

Відповідно до п. 1.2 контракту поставка товару відбувається партіями, кількість кожної партії товару узгоджується сторонами та визначається в Замовленні, наданому Покупцем. Загальна кількість поставленого товару складається з кількості, вказаної в інвойсі по кожній партії товару.

09.06.2017р. сторонами укладено додаткову угоду № 1 до контракту на поставку №336/17 від 27.04.2017 р., відповідно до якої оплата може здійснюватися на таких умовах: або протягом 14 днів з моменту митного оформлення товару, що відображено у електронному повідомленні митниці про прийняття документів; або на умовах 100 % передоплати з боку покупця. Вартість товару зазначається в інвойсі на кожну партію товарів (а.с. 27-29).

Судом встановлено, що за умовами контракту фірма “FRUTOPOLIS S.A.” поставила ТОВ “Дунайська імпортна компанія” партію товару за специфікацією № 46 від 22.06.2017р., а саме: персики свіжі, класу А, у пластикових ящиках – 1920 од., на 24 дерев’яних піддонах, врожай 2017 р., вага “брутто” – 20770 кг, вага “нетто” – 19450 кг, на загальну суму 7391,00 евро, та відповідно 0,38 евро за 1 кг та персики свіжі, класу В, у пластикових ящиках – 80 од., на 1 дерев’яному піддоні, врожай 2017 р., вага “брутто” – 872 кг, вага “нетто” – 817 кг, на загальну суму 204,25 евро, та відповідно 0,25 евро за 1 кг (а.с. 30).

Поряд з цим, судом встановлено, що 01.03.2016 р. між ТОВ “Дунайська імпортна компанія” та ТОВ “Брокерська Експедиційна компанія “Атаман-Груп” укладено договір про надання послуг по декларуванню товарів №211/16 (а.с. 44-46).

На виконання умов зазначеного Договору декларантом ОСОБА_1, з метою митного оформлення товару до митного поста “Одеса-порт” Одеської митниці ДФС була подана электрона митна декларація №/2017/009999 (а.с.47-52), в якій було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньо-економічного контракту №336/17 від 27.04.2017 р., на підтвердження чого позивачем надано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 336/17 від 27.04.2017 р.; специфікацію № 36 від 27.06.2017р.; інвойс № 046 від 27.06.2017р.; прайс-лист від 27.06.2017р.; сертифікат походження товару форми EUR.1 № А702819; митну декларацію країни відправлення №17GREX410100037565 від 27.06.2017р. та ін.

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів митним органом встановлено, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме зазначено наступні розбіжності:

1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

2) до митного оформлення не надано транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а декларантом подано лише лист від “Masiv avto” SRL від 27.06.2017 року та рахунок-фактура “Masiv avto” SRL від 27.06.2017 року, при цьому, у наданих транспортних документах (CMR) наведене підприємство не значиться;

3) згідно поданого інвойсу від 27.06.2017 № 046 вартість товарів становить 7595,25 ЕВРО, що не відповідає сумі попередньої оплаті вказаної в довідці банку №1700503ІІB108499 від 03.05.2017. Таким чином, умови здійснення оплати за товар, наведені в інвойсі, не відповідають умовам здійснення оплати за товар;

4) адреса відправника FRUTOPOLIS S.A. вказана в митній декларації країни відправлення від 27.06.2017 № 17GREX410100037565 відрізняється від адреси вказаної в МД UA500060/2017/009999 та сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 27.06.2017 № A702819.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару, позивача зобов’язано протягом 10 календарних днів, у відповідності до п. 3 ст. 53 МК України надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якість та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також, відповідно до ст. 254 МК України, запропоновано надати переклад копії митної декларації країни відправлення на українську мову та зазначено про можливість за власним бажанням подати додаткові документи (а.с.16).

01.07.2017 р. позивачем до митного органу направлено повідомлення № 0107-1, згідно якого позивачем зазначено, що усі документи було надано та додатково документи надаватись не будуть (а.с. 74).

З огляду на неподання позивачем додаткових документів, витребуваних відповідачем, та не надання, як вважає відповідач, вагомих роз’яснень встановленим розбіжностям, на підставі ч.1 ст.55 МК України, останнім було здійснено коригування митної вартості заявленого позивачем товару та визначено її за резервним методом, про що прийнято відповідне рішення від 01.07.2017 року № UA 500060/2017/000077/2.

В обґрунтування застосування другорядних методів визначення митної вартості, митний орган зазначив, що з метою забезпечення повноти оподаткування проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що по товару № 1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшім – 0,726 USD за 1 кг нетто, ніж заявлено декларантом - 0,54 USD за 1 кг нетто, та по товару №2 – 0,71 USD за 1 кг нетто, ніж заявлено декларантом - 0,39 USD за 1 кг нетто.

З урахуванням викладеного, при розмитненні імпортованого товару, митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

У зв’язку з прийнятим рішенням, на підставі ст.55 Митного кодексу України, Одеською митницею відмовлено ТОВ «Дунайська транспортна компанія» у прийнятті поданої вантажної митної декларації та митному оформленні товарів, і на підставі виявлених порушень митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500060/2017/00784 від 01.07.2017 року (а.с.17-18).

Не погоджуючись із вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Митний Кодекс України (далі - Кодекс) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до статті 49 Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частини 2 статті 51 Кодексу митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов’язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14), в яких вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов’язковою, оскільки з цією обставиною закон пов’язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як встановлено судом, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, відповідач послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності.

Також відповідач дійшов висновку, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

З оскаржуваного рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товару за другорядними методами не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом, на підставі поданих документів позивачем.

Посилання відповідача, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості декларуємого товару, на те, що в наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про такі складові митної вартості, як вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних із пакуванням, суд вважає безпідставними з огляду на викладене.

Так, відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних із пакуванням.

Відповідно до п. 7.1, 7.2 зовнішньоекономічного контракту №336/17 від 27.04.2017 року товар може постачатися Покупцю у зворотній тарі Покупця, а саме у пластикових ящиках, призначених для транспортування свіжих цитрусових, фруктів та овочів або у тарі Постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів та овочів. У випадку постачання товару у тарі Постачальника, остання включається у вартість товару та не підлягає поверненню. Обов’язок пакування та маркування товару покладається на Постачальника. Такі витрати входять у вартість товару та додатковому відшкодуванню зі сторони Покупця не підлягають.

Таким чином, відповідно до умов зазначеного контракту пакування покладається на постачальника товару - Фірму “FRUTOPOLIS S.A.” (Греція) та при постачанні товару у тарі постачальника, її вартість включається до ціни товару та не підлягає поверненню.

Згідно зовнішньоекономічного договору ціна поставляємого позивачем товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, а тому за правилами ч.10 ст.58 МК України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

Зазначені обставини підтверджуються і наданою позивачем калькуляцією від 27.06.2017 року до контракту № 336/17 від 27.04.2017 року, в якій чітко вказано, що вартість упаковки включена до ціни товару.

Що стосується посилань відповідача на те, що до митного оформлення не надано транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, суд зазначає, що відповідно до умов контракту на постачання товару № 336/17 поставка товару здійснюється на умовах FCA, тобто витрати на перевезення здійснюються за рахунок покупця товару. Відповідно складовою митної вартості товару є транспортні витрати.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 року “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення” для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

На підтвердження транспортних витрат Покупця, останній надав до митниці наступні документи:

1) контракт на перевезення № 338/17 від 12.06.2017р. укладений між TOB “Дунайська імпортна компанія” та Компанія “Masiv Auvto” SRL (Молдова).

Відповідно до п. 6.2.15 перевізник має право на укладення договору з третіми особами для належного і своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за Контрактом. Всі витрати з третіми особами перевізник бере на себе і відшкодування з боку Замовника такі витрати не підлягають (а.с.56-65);

2) Договір-заявка № 15- GR від 23.06.2017 року до Контракту № 338/17 від 12.06.2017р., якій містить усі необхідні реквізити для підтвердження вартості товару: реквізити Постачальника та Покупця; найменування товару, його вагу; маршрут перевезення; ставка на перевезення та інші. Рахунок-фактура, якій містить реквізити сторін, суму платежу, назву послуги та Контракт за яким здійснюється сплата, довідка про транспортні витрати від 27.06.2017 року (а.с.70-72).

Довідка про транспортні витрати, яка містить відомості про маршрут перевезення та вартість послуг від Постачальника товару до кордону України та від кордону до місця вивантаження товару.

Вищезазначені документи на транспортні витрати були надані митному органу.

Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість твердження відповідача про ненадання позивачем належних документів щодо підтвердження транспортних витрат.

Що стосується посилань відповідача на те, що згідно поданого інвойсу від 27.06.2017 № 046 вартість товарів становить 7595, 25 ЕВРО, що не відповідає сумі попередньої оплаті вказаної в довідці банку №1700503ІІB108449 від 03.05.2017 року, таким чином, умови здійснення оплати за товар, наведені в інвойсі, не відповідають умовам здійснення оплати за товар, суд зазначає, що згідно з п. 3.1. Контракту на постачання товару оплата за товар може здійснюватися на умовах 100% передоплати, 09.06.2017р. між Постачальником товару та позивачем була укладена додаткова угода № 1 згідно з якою до п. 3.1. Контракту внесені зміни щодо умов оплати, а саме: оплата за товар здійснюється протягом 14 днів з моменту митного оформлення товару.

До митного оформлення декларантом було надано інвойс № 046 від 27.06.2017р. із зазначенням умов оплати - протягом 14 днів з моменту митного оформлення товару, що відображено у електронному повідомлені митниці про прийняття документів.

Оплата за поставку товару за цим Інвойсом була здійснена відповідно до умов, зазначених у Додатковій угоді № 1 від 09.06.2017р. (а.с. 27).

Разом з тим, додаткова угода № 1 від 09.06.2017р. надана до митниці не була врахована останнім.

Що стосується посилань відповідача на те, що адреса відправника FRUTOPOLIS S.A. вказана в митній декларації країни відправлення від 23.06.2017 № 17GREX410100035764 відрізняється від адреси вказаної в МД UA500060/2017/00999 та сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 27.06.2017 № A702774, суд зазначає, що декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Разом з тим, позивачем надано пояснення щодо зазначення в декларації відправником адреси свого виробництва, на підтвердження чого надано лист підприємства (а.с. 154-157).

З урахуванням наведеного, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними, так як контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості – за ціною договору (контракту).

Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

В свою чергу, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

За викладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Звежинський проти Польщі", заява N 34049/96 відповідно до п. 71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі "Pressos Compania Naviera S. A." та інші проти Бельгії" від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява № 23620/05, відповідно до п. 17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2017/000077/2 від 01.07.2017 року, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00784 від 01.07.2017 року – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2017/000077/2 від 01.07.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС № UA500060/2017/00784 від 01.07.2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” (код ЄДРПОУ 40017905, адреса: Болградське шосе, 31/1, м.Ізмаїл, Ізмаїльський район, Одеська область, 68600);

Відповідач: Одеська митниця ДФС (код ЄДРПОУ 39441717, адреса: вул.Гайдара, 21-а, м.Одеса, 65078).

Суддя П.П.Марин

.