Постанова № 73232852, 29.03.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач -Орлов І.В.

Справа № 415/6168/17

Провадження № 22ц/782/99/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Орлова І.В.,

суддів: Авалян Н.М., Назарової М.В.,

за участю секретаря

судового засідання: ОСОБА_2,

учасники справи:

позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»

відповідач: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк (ПАТ КБ) «Приватбанк» на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 12 грудня 2017 року (суддя Фастовець В.М.) у цивільній справі № 415/6168/17 , -

в с т а н о в и в :

04 жовтня 2017 року представник ПАТ КБ «Приватбанк» (далі позивач або банк) звернувся до ОСОБА_3 (далі відповідачка) із позовом у якому просив суд: стягнути з відповідачки заборгованість, яка утворилася станом на 30 червня 2017 року за кредитним договором б/н від 06 серпня 2007 року у загальному розмірі 39.818,56 гривень, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 2.798,43 гривень; заборгованість по процентам за користування кредитом - 31.485,91 гривень; заборгованість за пенею та комісією - 3.400,00 гривень; штраф (фіксована частина) - 250,00 гривень; штраф (процентна складова) – 1.844,22 гривень. Позивач також просив стягнути з відповідачки понесені банком судові витрати в розмірі 1600,00 гривень .

В обґрунтування заявлених вимог банк посилався на те, що за умовами укладеного сторонами 06 серпня 2007 року договору, відповідачка отримала від позивача кредит у розмірі 2.800,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною картою складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у цій заяві. У зв'язку з порушеннями ОСОБА_3 своїх договірних зобов'язань з 06 вересня 2007 року утворилася заборгованість, яку позивач просив стягнути на свою користь.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 12 грудня 2017 року у задоволені позову відмовлено. У частині заявлених вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками за його користування у розмірі 34.284,34 гривень - відмовлено за пропуском строку позовної давності. У задоволені вимог про стягнення штрафів та пені у розмірі 5.534,22 гривень - відмовлено з посиланням на вимоги статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції стосовно відмови у стягненні 34.284,34 гривень, ухвалити нове рішення у зазначеній частині та сягнути із ОСОБА_3 заборгованість за тілом кредиту та процентами за його користування. За доводами апеляційної скарги, місцевий суд дійшов помилкового висновку про застосування позовної давності.

Відмову у стягненні з відповідачки штрафів та пені не оскаржено. Згідно з вимогами частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України, у цій частині рішення суду першої інстанції не є предметом апеляційного перегляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню.

Так, відмовляючи у задоволенні позову за спливом позовної давності, суд першої інстанції відраховував початок її перебігу з 10 червня 2014 року – календарної дати, коли згідно з розрахунком відповідачка в останній раз здійснила сплату за кредитом. Оскільки до суду із позовом банк звернувся тільки у жовтні 2017 року, то встановлений законом трирічний строк давності є пропущеним з 10 червня 2017 року.

Апеляційний суд з таким висновком не погоджується, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 2.800,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.6) .

З наданого позивачем розрахунку встановлено, що за період з 06 серпня 2007 року по 30 червня 2017 року заборгованість за договором складає 34.284,34 гривень, у тому числі: 2798,43 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 31.485,91 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом (а. с. 4-5).

12 грудня 2017 року ОСОБА_3 подала до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності (а.с.25).

Між сторонами виник спір з приводу виконання умов кредитного договору. Правовідносини сторін врегульовані нормами цивільного законодавства України.

Так, статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1, 4 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з частиною 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до пункту 9.12 Умов і правил надання банківських послуг, які є невід’ємною частиною укладеного 06 серпня 2007 року між сторонами договору, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін (а.с.11) .

Пунктом 6.4. Умов передбаченого, що у випадку незгоди зі змінами правил та /або тарифів банку, позичальник зобов’язаний надати банку письмову заяву про розірвання цього договору і здійснити погашення заборгованості перед банком, в тому числі заборгованість, яка виникла протягом 30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю і його довіреним особам. При незгоді зі списанням коштів по картрахунку письмово проінформувати банк про це протягом 35 днів з моменту списання (а.с.10) .

З наведеного вбачається, що сторони, укладаючи зазначений договір, досягли згоди, що по закінченню строку його дії відповідна картка продовжується банком на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не поступило письмової заяви держателя про закриття картрахунку, а відтак продовжується строк дії кредитного договору, тобто, момент досягнення домовленості вважається таким, що настав. Таким чином, на підставі умов кредитного договору від 06 серпня 2007 року, строк дії картки та строк дії кредитного договору поновлюється кожного разу зі спливом терміну дії карти.

Із матеріалів справи вбачається, що з моменту укладання кредитного договору - 06 серпня 2007 року, ніхто зі сторін до цього часу не заявив про намір його припинити. У свою чергу, відповідачка не надала банку письмової заяви про закриття картрахунку. За таких обставин строк дії картки, у тому числі і строк дії кредитного договору, пролонгувався з кожним роком.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, за наявності пролонгованого кредитного договору, дійшов до передчасного висновку про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення тілу кредиту та процентів за його користування. Позивач звернувся до суду 04 жовтня 2017 року у межах строку позовної давності. Положення 261 ЦК України місцевим судом застосовано неправильно, що призвело до ухвалення помилкового рішення в оскаржуваній частині.

З наданого позивачем розрахунку слідує, що заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 06 серпня 2007 року по 29 жовтня 2014 року складає 661, 69 гривень. Вимоги про стягнення зазначеної заборгованості заявлено з пропуском позовної давності, перебіг якої з урахуванням звернення позивача із позовом у жовтні 2017 року, розпочався у жовтні 2014 року. Відповідачкою своєчасно заявлено про застосування позовної давності.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення тілу кредиту та процентів за його користування у період з 30 жовтня 2014 року до 30 червня 2017 року за спливом позовної давності, не ґрунтуються на законі.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 12 грудня 2017 року у зазначеній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованість за кредитним договором б/н від 06 серпня 2007 року у сумі 33.622, 65 копійок, а саме: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2.798 гривень 43 копійки, заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 30 жовтня 2014 року по 30 червня 2017 року у розмірі 30.824 гривень 22 копійки. Вимоги про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 06 серпня 2007 року по 29 жовтня 2014 року у сумі 661 гривня 69 копійок задоволенню не підлягають за спливом позовної давності.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» підлягають стягненню судові витрати в сумі 3.376,00 гривень з урахуванням того, розмір задоволених позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» склав 84,4% (4000,00 гривень (сума сплаченого позивачем судового збору у першій та апеляційній інстанціях) х 0,844 = 3.376,00 гривень).

Керуючись статтями 367, 374, 376 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 15 грудня 2017 року скасувати у частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом. Ухвалити у зазначеній частині нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 06 серпня 2007 року у сумі 33.622 (тридцять три тисячі шістсот двадцять дві) гривні 65 копійок, а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2.798 гривень 43 копійки, заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 30 жовтня 2014 року по 30 червня 2017 року у розмірі 30.824 гривень 22 копійки.

У задоволені вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 06 серпня 2007 року по 29 жовтня 2014 року у сумі 661 гривня 69 копійок - відмовити за пропуском позовної давності.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати у розмірі 3.376,00 ( три тисячі триста сімдесят шість) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Дата складання повного тексту постанови – 03 квітня 2018 року.

Головуючий: Орлов І.В.

Судді: Авалян Н.М.

ОСОБА_5