Рішення № 73232807, 05.04.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2018 р. справа № 809/437/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Григорук О.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (вул. Кобринської, 12/36, м. Надвірна, Івано-Франківська обл., 78405) до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (майдан Шевченка, 3, м. Надвірна, Івано-Франківська обл., 78405) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про: визнання протиправними дій Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо обчислення страхового стажу за період роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі з 20.10.1978 по 20.09.1999 без врахування права на пільгове обчислення стажу за роботу в таких районах; зобов'язання відповідача здійснити з 13.01.2013 обчислення пільгового страхового стажу ОСОБА_1: у Нижнєвартівському районному нафтопровідному управлінні у період з 20.10.1978 по 07.06.1979 на посаді водія 3-го та 2-го класу; у Нижнєвартівському управлінні технологічного транспорту №7 у період з 19.06.1979 по 28.04.1995 на посаді водія 2-го та 1-го класу; у Нижнєвартівському управлінні технологічного транспорту №1 у період з 28.04.1995 по 20.09.1999 на посаді водія 1-го класу, - із розрахунку один рік роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі за один рік і шість місяців, а також дорахувати і виплатити недоплачені суми пенсії та виплачувати позивачу пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку; визнання протиправними дій Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії із обмеженням заробітної плати коефіцієнтом 5,6; зобов'язання відповідача зняти обмеження коефіцієнтів 5,6 заробітної плати за період з 01.01.1986 по 31.12.2012 при обчисленні пенсії та здійснити перерахунок пенсії починаючи з 13.01.2013 з врахуванням повного заробітку, а також дорахувати і виплатити позивачу недоплачені суми пенсії та виплачувати пенсію вподальшому згідно проведеного перерахунку.

Позовні вимоги мотивовано тим, що період роботи позивача в районах Крайньої Півночі підтверджується записами трудової книжки та архівною довідкою ВАТ "Нижнєвартовськнафтогаз". При цьому, зазначено, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні пільгового стажу роботи у районах Крайньої Півночі з мотивів відсутності у матеріалах пенсійної справи письмових строкових договорів про роботу у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Щодо обмеження коефіцієнтів 5,6 заробітної плати при обчисленні пенсії, обґрунтовано тим, що під час отримання заробітної плати за період з 01.01.1986 по 31.12.2012 не існувало обмежень максимальної величини заробітної плати. Водночас зазначено, щодо до даних правовідносин слід застосовувати законодавство у редакції, що діяла у періоди роботи, з яких розрахована пенсія.

Ухвалою суду від 06.03.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

23.03.2018 надійшов до суду відзив відповідача на позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечує проти задоволення позову. Просив відмовити в задоволенні позову з мотивів безпідставності заявленого позову (а.с.32-34).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

З 13.01.2013 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в Надвірнянському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області.

У період з 20.10.1978 по 07.06.1979 позивач працював у Нижнєвартівському районному нафтопровідному управлінні на посаді водія 3-го та 2-го класу, у період з 19.06.1979 по 28.04.1995 - Нижнєвартівському управлінні технологічного транспорту №7 на посаді водія 2-го та 1-го класу; у період з 28.04.1995 по 20.09.1999 - в Нижнєвартівському управлінні технологічного транспорту №1 на посаді водія 1-го класу.

Стаж роботи позивача на вказаних підприємствах підтверджується відповідними записами в трудовій книжці БТ-І №3525141 та архівною довідкою №05-0947 від 15.02.2013, виданою відкритим акціонерним товариством «Нижнєвартівськнафтогаз» (а.с.11-13).

Вищевказані підприємства знаходилися в м. Нижнєвартовськ, Тюменскої області, Ханты-Мансійского автономного округу, яка згідно Переліку районів Крайньої Півночі і місць, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 про пільги для осіб, працюючих в цих районах та місцевостях, затвердженого постановою Ради міністрів СРСР №1029 від 10.11.1967 віднесена до місцевості прирівняної районів Крайньої Півночі.

30.01.2018 позивач звернувся до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області з заявою про перерахунок пенсії, в якій просив врахувати йому в півторакратному розмірі стаж роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі з врахуванням районних коефіцієнтів та північних надбавок, відповідно до Указу Президії Верховної ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі". Також, у вказаній заяві позивач просив Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зробити перерахунок його пенсії без обмеження коефіцієнтом 5,6 (а.с.17).

Листом №33/Л-15 від 12.02.2018 Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області повідомило, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991. При цьому, відповідач зазначив, що пільгове обчислення стажу відповідно поширювалося тільки на працівників, які уклали письмові строкові договори про роботу у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Щодо обмеження коефіцієнтів при обчисленні пенсії 5,6 заробітної плати зазначено, що довідка №05-0947 від 15.02.2013 видана за період роботи з 01.01.1986 по 31.12.1990 та що пенсія призначена та виплачується згідно пункту 2 статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.18-19).

Предметом розглядуваного позову є правомірність обчислення страхового стажу позивача за період роботи у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі без його пільгового обчислення та правомірність застосування обмеження коефіцієнтів при обчисленні пенсії 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні.

Щодо визнання протиправними дій Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо обчислення страхового стажу за період роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі з 20.10.1978 по 20.09.1999 без врахування права на пільгове обчислення стажу за роботу в таких районах та зобов'язання відповідача здійснити з 13.01.2013 обчислення пільгового страхового стажу ОСОБА_1 із розрахунку один рік роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі за один рік і шість місяців, а також дорахувати і виплатити недоплачені суми пенсії та виплачувати позивачу пенсію вподальшому згідно проведеного перерахунку, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 5 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Цим же пунктом передбачено, що тимчасово, до ухвалення відповідного закону, період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген, зараховувати до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що було чинним до 01.01.1991.

Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до цих районів, було встановлено Указами Президії Верховної Ради СРСР від 01.08.1945 "Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі", від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" та від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", а також Інструкцією про порядок надання пільг, затверджений постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967.

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів СРСР №148 від 10.02.1960 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Підпунктом "д" пункту 5 цього Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" постановлено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, при умові укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок надання пільг, затвердженої постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС № 520/П-28 від 16.12.1967, пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967, надавалися незалежно від наявності письмового трудового договору.

Проте, пільги, передбачені статтею 5 зазначеного Указу і статтею 3 Указу от 26.11.1967, зокрема, щодо пільгового обчислення стажу, надавалися при умові укладення строкових трудових договорів про роботу в цих районах.

Таким чином, на працівників, які працювали у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені пунктом 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (зокрема, зарахування одного року роботи у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності), лише за наявності укладеного строкових трудових договорів про роботу в цих районах.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача та архівній довідці №05-0947 від 15.02.2013 не міститься записів про укладення ним строкових трудових договорів про роботу в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі. Також, наявність такого факту не підтверджується письмовими поясненнями чи іншими доказами, що містяться у матеріалах справи.

Стосовно роботи позивача з 20.10.1978 до 01.01.1991 в місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, суд враховує, що питання обчислення стажу роботи на Крайній Півночі було врегульовано пунктом 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 (із змінами і доповненнями).

Робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 01.03.1960 зараховується до стажу в полуторному розмірі при умові, що працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Як вже зазначалось вище судом, за змістом пункту 2 Інструкції про порядок надання пільг, затвердженої постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС № 530/п-28 від 16.12.1967, передбачено, що пільги, встановлені статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 та статті 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967, надаються додатково працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, при умові заключення ними трудових договорів про роботу в цих районах на три роки.

Отже, на позивача не поширюється пільгове обчислення страхового стажу за періоди роботи з 20.10.1978 до 01.01.1991 у місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, оскільки він не укладав строковий трудовий договір про роботу на Крайній Півночі.

В частині стажу роботи позивача після 01.01.1991 суд також враховує, що відповідно до статті 1 Тимчасової угоди від 15.01.1993 між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення, громадяни ОСОБА_2, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. Громадянам ОСОБА_2, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі.

Згідно із статтею 3 Тимчасової угоди від 15.01.1993 при призначенні пенсії у відповідності із статті 1 цієї Тимчасової угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами ОСОБА_2. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992).

Таким чином, вказана Тимчасова угода надає громадянам ОСОБА_2 цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права. Водночас, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15.01.1993, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Також, не передбачено пільгове обчислення такого стажу Законами України "Про пенсійне забезпечення" і "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Із урахуванням наведеного, правові підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях є відсутніми.

Слід зазначити, що така правова позиція також висловлена в постанові Верховного суду від 30.01.2018 у справі №676/7065/14-а.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії із обмеженням заробітної плати коефіцієнтом 5,6 та зобов'язання відповідача зняти обмеження коефіцієнтів 5,6 заробітної плати за період з 01.01.1986 по 31.12.2012 при обчисленні пенсії та здійснити перерахунок пенсії починаючи з 13.01.2013 з врахуванням повного заробітку, а також дорахувати і виплатити позивачу недоплачені суми пенсії та виплачувати пенсію вподальшому згідно проведеного перерахунку суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 4 Тимчасової угоди від 15.01.1993, при обчисленні пенсії або її частини, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, до 01.01.1991, на підставі статті 1 цієї Тимчасової Угоди на території України визначення загального трудового стажу роботи, середньомісячного заробітку і розміру пенсії здійснюється згідно з її законодавством.

Тобто, обчислення розміру пенсії позивача, яка відповідає стажу в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі до 01.01.1991 здійснюється згідно з законодавством України з 15.01.1993.

Отже, посилання позивача на те, що під час отримання заробітної плати за період з 01.01.1986 по 31.12.1990 не існувало обмежень максимальної величини заробітної плати, при тому, що пенсію позивачу призначено у 2013 році є безпідставними, оскільки у вказаний період не виникало правовідносин щодо призначення або перерахунку пенсії позивача.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01.01.2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 календарних місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 незалежно від перерв.

За змістом абзацу 1 пункту 2 статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1064 від 13.07.1998 "Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів" встановлено максимальну величину фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу у розмірі 1000 гривень на місяць у розрахунку на одного працюючого, з яких відповідно до законів України справляються збори (внески) до Фонду соціального страхування, державного фонду сприяння зайнятості населення, Пенсійного фонду і Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

Отже, якщо заробітна плата перевищує максимальну величину, з якої нараховується збір, для розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітку та обчислення пенсії після 01.07.1998 враховувалась сума 1000 гривень, а в подальшому вказані питання регулювалися окремими урядовими постановами.

Таким чином, пенсійним органом правомірно застосовано до розглядуваних правовідносин частину 2 статті 41 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосувавши обмеження "5,6" розміру середньої заробітної плати в Україні для періодів до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір).

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 заявлений до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про: визнання протиправними дій Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо обчислення страхового стажу за період роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі з 20.10.1978 по 20.09.1999 без врахування права на пільгове обчислення стажу за роботу в таких районах; зобов'язання відповідача здійснити з 13.01.2013 обчислення пільгового страхового стажу ОСОБА_1 з 20.10.1978 по 20.09.1999 із розрахунку один рік роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі за один рік і шість місяців, а також дорахувати і виплатити недоплачені суми пенсії та виплачувати позивачу пенсію вподальшому згідно проведеного перерахунку; визнання протиправними дій Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії із обмеженням заробітної плати коефіцієнтом 5,6; зобов'язання відповідача зняти обмеження коефіцієнтів 5,6 заробітної плати за період з 01.01.1986 по 31.12.2012 при обчисленні пенсії та здійснити перерахунок пенсії починаючи з 13.01.2013 з врахуванням повного заробітку, а також дорахувати і виплатити позивачу недоплачені суми пенсії та виплачувати пенсію вподальшому згідно проведеного перерахунку, - є безпідставним та необґрунтованим, через що задоволенню не підлягає.

Слід зазначити, що у разі відмови в задоволенні позову статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено розподілу судових витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, вул. Кобринської, 12/36, м. Надвірна, Івано-Франківська обл., 78405) до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (код 40386749, майдан Шевченка, 3, м. Надвірна, Івано-Франківська обл., 78405) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.