Рішення № 73232542, 05.04.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2018 р. справа № 809/209/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 оборони України, Івано-Франківського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов’язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

05.02.2018 ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 оборони України (далі – відповідач 1), Івано-Франківського обласного військового комісаріату (далі – відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправною відмову ОСОБА_2 оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей»;

- визнати протиправною відмову Івано-Франківського обласного військового комісаріату в оформленні висновку щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та направленні документів до Департаменту фінансів ОСОБА_2 оборони України;

- зобов'язати Івано-Франківський обласний військовий комісаріат направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів – ОСОБА_2 оборони України;

- зобов'язати ОСОБА_2 оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України за №975 від 25.12.2013 (далі – Порядок №975), у зв’язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, та надіслати вказане рішення Івано-Франківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, 08.08.2017 Івано-Франківський обласний військовий комісаріат листом за №11/5373 та 19.12.2017 Департамент фінансів ОСОБА_2 оборони України листом за №248/3/6/4311 в порушення вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №975 від 25.12.2013, безпідставно відмовили ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням йому інвалідності.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.02 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Івано-Франківський обласний військовий комісаріат скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та 16.02.2018 представником відповідача 2 подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову відносно Івано-Франківського обласного військового комісаріату, оскільки вважає, що відповідач 2 не вчиняв відносно позивача будь-яких неправомірних дій. Зазначив, що згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено виплату одноразової грошової допомоги тільки військовослужбовцям та звільненим особам, які отримали первинно інвалідність (поранення, травму, каліцтво) після 01.01.2014. Вказав також, що посилання позивача на те, що підставою виникнення у ОСОБА_1 права на одноразову грошову допомогу є встановлення 12.11.2007 позивачу безстроково ІІ групи інвалідності, є помилковим, оскільки згідно ОСОБА_2 охорони здоров'я України від 24.12.2016 за №16.06-16/625-16/10515 днем встановлення інвалідності вважається дата проходження громадянином первинного огляду медико-соціальної експертної комісії (а.с. 24-26).

ОСОБА_2 оборони України також скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву та 02.04.2018 представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 оборони України. Представник відповідача 1 зазначив, що стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» (далі – Закон №2011-XII) передбачає виплату одноразової грошової допомоги у випадку настання інвалідності, яка настала вже після набуття даним Законом чинності (01.01.2007) та набуття чинності норм Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-ХІІ, які вперше передбачили виплату військовослужбовцю вказаної допомоги (10.05.2006), оскільки в силу ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Оскільки позивачу первинно встановлено інвалідність 02.02.1987, що підтверджується довідкою серії ИВФ-Р-82 №047425, а 12.11.2007 він, вже будучи інвалідом, лише проходив повторний переогляд, внаслідок якого група вже існуючої інвалідності була змінена, то відповідач 1 вважає, що одноразова грошова допомога згідно зазначених вище норм не підлягає виплаті позивачу. Також представник ОСОБА_2 оборони України зазначив, що Порядком №975 передбачено чіткий порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону №2011-XII, згідно якого документи на призначення спірної одноразової грошової допомоги подаються особою до обласного військового комісаріату, який за наявності на це підстав подає до Міноборони висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги з необхідними додатками, на підставі яких Міноборони в особі відповідної Комісії приймає рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги. При цьому, представником відповідача 1 відмічено, що законодавство не передбачає можливості прийняття Комісією відповідного рішення на підставі звернення особи безпосередньо до Міноборони і відсутності висновку обласного військового комісаріату про призначення одноразової грошової допомоги. Крім того, не передбачено законодавством і те, що Департамент фінансів Міноборони може законно приймати відповідні рішення замість Комісії. Як наслідок, у зв’язку із тим, що до ОСОБА_2 оборони України відповідний висновок Івано-Франківського обласного військового комісаріату про призначення позивачу одноразової грошової допомоги не надсилався, у відповідача 1 не було законних підстав для призначення ОСОБА_1 відповідної допомоги. А тому представник відповідача 1 вважає вимоги позивача безпідставними.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 09.01.1985 отримав травму при виконанні обов’язків військової служби на території ДР Афганістан. Так, згідно архівних довідок №6/3/1-133(1) та №6/3/1-133(2) від 27.02.2017, виданими Філіалом Центрального архіву ОСОБА_2 оборони Росії, причинами та обставинами травми є: «травма, отримана при підриві на міні 09.01.1985 на території ДРА», причинний зв'язок травми: «травма, отримана при виконанні обов’язків військової служби» (а.с. 9, 10).

В зв’язку з отриманою травмою, 02.02.1987 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності. Згідно виписки із акту освідування, довідка серії ІВФ-Р-82 №047425, причина інвалідності – травма, одержана при виконанні обов’язків військової служби (а.с. 12).

12.11.2007, згідно довідки МСЕК серії 7-66 КА, ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково. Причин інвалідності – травма, одержана при виконанні обов’язків військової служби (а.с. 13).

07.08.2017 ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського обласного військового комісаріату щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв’язку із отриманням травми при виконанні обов’язків військової служби.

08.08.2017 Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом листом за №11/5373 відмовлено позивачу в оформленні висновку щодо призначення одноразової грошової допомоги та направленні документів до Департаменту фінансів ОСОБА_2 оборони України та роз’яснено, що дія Постанови КМУ від 25.12.2013 р №975 та статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на ОСОБА_1 не поширюється, оскільки первинна група інвалідності йому встановлена до 01.01.2014.

Вважаючи дану відмову незаконною та прийнятою відповідачем 2 з перевищенням наданих йому повноважень, представник ОСОБА_1 3.Т. по довіреності – ОСОБА_3, 06.12.2017 звернулася до ОСОБА_2 оборони України із заявою про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону №2011-XII.

19.12.2017 ОСОБА_2 оборони України листом за №248/3/6/4311 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону №2011-XII та роз’яснено, що вказана стаття Закону №2011-XII набрала чинності 01.01.2014 та передбачає виплату одноразової грошової допомоги у випадку настання інвалідності після 01.01.2014. У зв’язку із тим, що позивачу первинно встановлено інвалідність 02.02.1987 та в силу ст. 58 Конституції України, яка встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, то на ОСОБА_1 норма зазначеної статті не поширюється.

Не погоджуючись із відмовою Івано-Франківського обласного військового комісаріату в оформленні висновку щодо призначення одноразової грошової допомоги та направленні документів до Департаменту фінансів ОСОБА_2 оборони України та відмовою ОСОБА_2 оборони України в призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся в суд із вказаним адміністративним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації її конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Дія цього Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №2011-XII).

Суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 № 5040-VI, який набрав чинності з 01.01.2014, внесено зміни до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 2011, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 вказаного Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Як вже зазначено, 09.01.1985 ОСОБА_1 отримав травму при виконанні обов’язків військової служби на території ДР Афганістан, що підтверджується архівними довідками №6/3/1-133(1) та №6/3/1-133(2) від 27.02.2017, виданими Філіалом Центрального архіву ОСОБА_2 оборони Росії (а.с. 9, 10).

Факт отримання травми при виконанні обов’язків військової служби підтверджується також свідоцтвом про хворобу №30 від 03.03.1994, виданим військово-лікарською комісією (а.с. 11).

02.02.1987 ОСОБА_1 в зв’язку з отриманою травмою, встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується випискою із акту освідування, довідка серії ІВФ-Р-82 №047425 (а.с. 12).

12.11.2007 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково,Ю що підтверджується довідкою МСЕК серії 7-66 КА (а.с. 13).

Таким чином, беручи до уваги вищезазначені норми та те, що позивач отримав інвалідність внаслідок травми, отриманої ним під час виконання обов'язків військової служби, суд встановив, що позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги. Таке право на отримання одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 отримав з 01.01.2014, тобто з дня набрання чинності ст. 16 Закону № 2011.

Доводи відповідачів про те, що право на виплату одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мають право тільки військовослужбовці та звільнені особи, які отримали інвалідність (поранення, травму, каліцтво) після 01.01.2014, суд не бере до уваги, адже згідно вказаної статті умовою для отримання права на виплату одноразової грошової допомоги є, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, незалежно, чи така інвалідність встановлена до чи після набрання чинності статтею 16 Закону № 2011.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 18.11.2014 за № 21-446а14.

Однак, суд звертає увагу на те, що згідно ч. 8 ст. 16-3 Закону № 2011, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Як наслідок, своє право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону № 2011, ОСОБА_1 міг реалізувати до 01.01.2017, тобто протягом трьох років з дня виникнення у ОСОБА_1 такого права, яке, як вже встановлено судом, виникло у позивача з 01.01.2014 – з дня набрання чинності ст. 16 Закону № 2011 в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» № 5040-VI.

Суд встановив, що позивач із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв’язку із отриманням травми при виконанні обов’язків військової служби звернувся до Івано-Франківського обласного військового комісаріату 07.08.2017.

Таким чином, оскільки з дня виникнення у позивача права на виплату йому одноразової грошової допомоги до дня звернення із заявою до відповідача 2 про таку виплату пройшло більше 3 років, правових підстав для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до законодавства немає.

Тому, дії відповідачів, а саме ненадання висновку щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги та відмова у призначенні такої допомоги, є правомірними.

Як наслідок, позовні вимоги позивача про зобов'язання направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів, та призначення такої допомоги є необґрунтованими, безпідставними та не підлягають до задоволення.

Щодо заявленої позовної вимоги про зобов’язання відповідача 1 подати звіт про виконання рішення суду протягом 45 днів з дня набрання ним чинності, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Оскільки у позові позивача до суб’єктів владних повноважень відмовлено, то підстави для зобов’язання відповідача 1 подати звіт про виконання рішення суду відсутні.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Враховуючи викладене, суд вважає, що даний адміністративний позов не підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач – ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 б, м. Болехів, Івано-Франківська область, 77200, ідентифікаційний код – НОМЕР_1.

Відповідач 1 – ОСОБА_2 оборони України, місцезнаходження: проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ – 00034022.

Відповідач 2 – Івано-Франківський обласний військовий комісаріат, місцезнаходження: вул. Довженка, 21, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ – 07742609.

Суддя Кафарський В.В.