Постанова № 73232422, 05.04.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/837/18 05.04.2018

Провадження №22-ц/784/606/18

Справа № 487/837/18 Головуючий суду першої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 22ц/784/606/18 Суддя-доповідач апеляційного суду ОСОБА_2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 квітня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Самчишиної Н.В., Крамаренко Т.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2018 року про повернення заяви про забезпечення позову ОСОБА_3 до компанії «САЛУТА ШІППІНГ ЛТД», компанії «СЕЙЛТРЕЙД ДЕНІЗЦІЛІК» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортний судноплавний менеджмент» про стягнення заробітної плати та компенсації втрати частини доходів, -

В С Т А Н О В И В :

19 лютого 2018 року ОСОБА_3, в інтересах якого діяв його представник ОСОБА_4, звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до компанії «САЛУТА ШІППІНГ ЛТД» («SALUTA SHIPPING LTD») (Стамбумбул, Туреччина), компанії «СЕЙЛТРЕЙД ДЕНІЗЦІЛІК» («SAILTRADE DENIZCILIK»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортний судноплавний менеджмент», в якому просив стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість з заробітної плати у розмірі 8 352 доларів США, що еквівалентно 261 078,78 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати у розмірі 119 428 грн. та судові витрати у розмірі 15 240 грн.

Одночасно з позовом до суду було направлено заяву про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна т/х «ОСОБА_4 З» («EVGENIA Z») (IMО № 8955653), яке належить компанії «САЛУТА ШІППІНГ ЛТД» та заборонити Капітану Миколаївського морського порту оформлювати і надавати дозвіл на відхід з порту вказаного судна.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2018 року позовну заяву за підсудністю було направлено до Херсонського міського суду Херсонської області для подальшого розгляду.

Того ж дня ухвалою того ж суду заяву про забезпечення позову на підставі ч. 9 ст. 153 ЦПК України повернуто заявникові у зв’язку з недодержанням вимог ст. 151 ЦПК України. В ухвалі суд зазначав, що підставами для повернення заяви позивачу є несплата судового збору при подачі такої заяви до суду та недоведеність факту перебування судна «ОСОБА_4 З» на території саме Заводського району м. Миколаєва.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на те, що висновки суду ґрунтуються на неправильній оцінці наявних в матеріалах справи доказів, а також помилковому застосуванні норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2018 року скасувати та повернути заяву про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді–доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.

За положеннями п. 16 ч. 1 ст. 42 Кодексу торгівельного мореплавства України вимога, пов’язана з заробітною платою та іншими коштами, що належать капітану, членам командного складу та іншим членам екіпажу у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків на борту судна, включаючи витрати на репатріацію і внески за соціальним страхуванням, що сплачуються від їх імені, є морською вимогою.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 151 ЦПК України до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати, встановлюються Законом України «Про судовий збір».

За приписами п. 1 ст. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі (в редакції згідно із Законом № 2037-VIII від 17 травня 2017 року).

Отже, у даному випадку аналіз положень цих правових норм дозволяє зробити висновок про те, що ОСОБА_3, звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, звільняється від сплати судового збору протягом розгляду справи при вирішенні процесуальних питань, пов’язаних з таким предметом спору. Оскільки забезпечення позову у вигляді арешту судна «ОСОБА_4 З» призване поновити порушені права позивача щодо отримання заробітної плати, за захистом яких він звернувся до суду, то ОСОБА_3 має бути звільнений від сплати судового збору при подачі заяви про цю процесуальну дію.

За такого, судом першої інстанції помилково визначено обов’язок позивача ОСОБА_3 сплатити судовий збір при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову про стягнення заробітної плати.

Між тим, відповідно до норм ч. 2 ст. 152 ЦПК України заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.

Так з листа капітана Миколаївського морського порту № 18-01-08-34/9 від 22 січня 2018 року вбачається, що станом на 22 січня 2018 року судно «ОСОБА_4 З», на яке просить накласти арешт заявник, перебувало біля східної набережної великого ковша ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод" (м. Миколаїв) (а.с.63). Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо перебування цього судна станом на 19 лютого 2018 року на території Заводського району м. Миколаєва, тобто на час надходження заяви позивача про забезпечення позову до місцевого суду, оскільки з часу написання капітаном морського порту листа сплив тривалий термін.

З урахуванням таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо ненадання позивачем достовірних доказів на підтвердження місцезнаходження зазначеного судна, що позбавляє суд можливості вирішити питання щодо арешту цього судна.

Також у зв’язку саме з цією обставиною, ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 за підсудністю було направлено до Херсонського міського суду Херсонської області для подальшого розгляду (а.с.106). Сторони погодилися з таким судовим рішенням.

Доводи скаржника, що зазначена відповідь була отримана ним лише 5 лютого 2018 року, висновку суду першої інстанції не спростовують, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали суду в цій частині.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції помилково зазначено в оскаржуваній ухвалі підставою для повернення заяви про забезпечення позову відсутність доказів щодо сплати судового збору, ухвала районного суду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні. З мотивувальної частини ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2018 року необхідно виключити висновок суду щодо обов’язку сплати судового збору при зверненні з заявою про забезпечення позову у вигляді арешту судна та долучення до заяви доказів на підтвердження сплати такого збору.

В іншій частині вказану ухвалу місцевого суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2018 року задовольнити частково.

Виключити з мотивувальної частини ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2018 року висновок суду щодо обов’язку сплати судового збору при зверненні з заявою про забезпечення позову у вигляді арешту судна та долучення до заяви доказів на підтвердження сплати такого збору.

В іншій частині зазначену ухвалу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді Н.В. Самчишина

ОСОБА_5

Повний текст постанови складено 5 квітня 2018 року.