Рішення № 73232367, 06.04.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2018 р. справа № 809/192/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 153 791,22 грн.-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернулося в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 153 791,22 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості по сплаті штрафних (фінансових) санкцій та пені за порушення валютного законодавства і порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними операціями, який виник внаслідок несплати узгоджених сум податкових зобов'язань згідно податкового повідомлення-рішення №0026021306 від 24.07.2017 року на суму 152 771,59 грн. та №0026041306 від 24.07.2017 року на суму 1 020 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався без поважних причин.

Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статей 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, дослідивши подані докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 20.08.2007 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває на обліку в Рожнятівському відділенні Долинської державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області як платник податків (а.с.54-55).

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” прийнятий з метою запобігання безпідставному вивезенню валютних цінностей та майна за межі України, у зв'язку з чим встановлено граничні строки одержання валютної виручки за вивезений товар, в разі його експорту, або одержання товару, в разі здійснення авансового платежу за межі України, а також передбачено відповідальність за порушення вказаних строків у вигляді пені, що нараховується за кожний день прострочення.

За правилами статті 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації (z0374-12)) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Статтею 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

За порушення строків, встановлених статтями 1 і 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” або встановлених Національним банком України, до резидента застосовуються штрафні санкції у вигляді стягнення пені за кожний день прострочення.

Суд зазначає, що пеня у відносинах зовнішньоекономічної діяльності – це захід майнового характеру, що полягає у сплаті суми коштів у вигляді відсотків за порушення суб’єктом господарювання (учасником таких відносин) правил, встановлених законодавством для здійснення зовнішньоекономічної діяльності, а саме щодо дотримання строків валютних розрахунків за зовнішньоекономічним договором.

Пунктом 1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначено, що валютні цінності та інше майно резидентів яке перебуває за межами України підлягає обов’язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Відповідно до п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України невиконання резидентами вимог щодо строків декларування тягне за собою відповідальність – накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період, порушення порядку декларування – накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що згідно акта документальної виїзної позапланової перевірки з питань дотримання відповідачем вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій та оподаткування в сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.04.2014 року по 30.05.2017 року, за №680/09-13-06/НОМЕР_1 від 10.07.2017 року перевіркою встановлено порушення відповідачем строків розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності по контрактах з нерезидентами, а саме порушено вимоги ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами».

На підставі акта винесено податкове повідомлення-рішення за №0026041306 від 24.07.2017 року, яким відповідачу визначено суму штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розмірі 1020 грн. (а.с.35) та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 24.07.2017 року, яким нараховано пеню в розмірі 152 771,59 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення направлялись поштою та згідно ст.58 Податкового кодексу України вважаються врученими відповідачу, а згідно вимог статті 56 Податкового кодексу України сума податкових зобов’язань є узгодженою.

Позивачем надсилалася відповідачу податкова вимога форми "Ю" від 14.09.2017 року за №15927-17, яка відповідачем отримана, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, неоскаржена та невідкликана (а.с.37).

Відповідно пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання утворює податковий борг (п. 14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов’язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в порядку оскарження, але несплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань в загальному розмірі 153 791,22 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Податковий борг відповідача підтверджується довідкою про податковий борг (а.с.51), корінцем податкової вимоги (а.с.37), зворотнім боком облікових карток платника (а.с.52-53), актом перевірки (а.с.10-29), податковими повідомленнями-рішеннями (а.с.34-35), розрахунком штрафних санкцій (а.с.30-32).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідачем суду не надано.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, вул. Вагилевича 26, с. Слобода Рівнянська, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77632) в дохід бюджету штрафні (фінансові) санкції та пеню в сумі 153 791,22 грн. (сто п’ятдесят три тисячі сімсот дев’яносто одна гривня 22 копійки).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ ОСОБА_2