Постанова № 73232329, 05.04.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/4498/17 05.04.2018

Провадження №22-ц/784/527/18

Справа № 484/4498/17 Суддя першої інстанції Літвіненко Т.Я.

Провадження № 22ц/784/527/18 Суддя-доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

Іменем України

5 квітня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегія суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Прокопчук Л.М., Самчишиної Н.В.,

із секретарем Яценко Л.В.,

за участю позивача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 грудня 2017 року, постановлену суддею Літвіненко Т.Я. в м. Первомайську, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

26 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (надалі – ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», Банк) про визнання виконавчого напису № 11446 від 18 серпня 2017 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 щодо стягнення з неї заборгованості за кредитним договором у розмірі 58 666.20 грн., таким, що не підлягає виконанню.

В той же час ОСОБА_2 надала суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за цим виконавчим написом, мотивуючи тим, що державним виконавцем 6 листопада 2017 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого напису, а тому через арешт майна та її рахунків, вона буде позбавлена можливості розпоряджатися своїм майном. В разі задоволення позовних вимог, невжиття таких заходів може унеможливити поновлення її порушених прав, за захистом яких вона звернулася.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 грудня 2017 року заяву задоволено.

Забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 18 серпня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 11446.

Забезпечуючи позов у зазначений спосіб, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза необґрунтованого стягнення заборгованості на підставі відкритого виконавчого провадження.

В апеляційній скарзі Банк просив ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

При цьому скаржник посилався на те, що позов ОСОБА_2 було залишено без руху, а тому спір між сторонами є припущенням та заходи забезпечення позову є безпідставними.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не визнала доводів скарги, посилаючись на те, що позов не залишався судом без руху, Банк не навів в чому саме полягає незаконність та необґрунтованість ухвали, не зазначив чим порушуються права Банка у зв’язку із застосуванням такого заходу, а відтак скарга не підлягає задоволенню. При цьому позивач долучила до відзиву копію постанови державного виконавця від 6 листопада 2017 року про арешт її майна та грошових коштів в межах стягнення за виконавчим написом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частина ст. 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Таким чином, положення ч. 1 ст. 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пункт 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачає забезпечення позову зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Отже, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання прийнятого за його позовом позитивного рішення, а також ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з роз’ясненнями п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано до суду позов про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса, який відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню, тобто виконавчий документ оскаржується боржником в судовому порядку.

19 січня 2018 року було відкрито провадження за позовною заявою.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції вважав, що зазначений спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими ОСОБА_2 позовними вимогами.

Колегія суддів вважає даний висновок правильним, оскільки районним судом було у повній мірі враховано як інтереси позивача, яка убезпечувала себе від можливого позбавлення її права розпоряджатися своїм майном та грошима, так і інтереси відповідача, який є кредитором та не може бути тривалий час обмежений у праві повернення грошових коштів.

Відповідач не позбавлений можливості вимагати виконання кредитних зобов’язань, але не може їх примусово реалізувати до вирішення спору. Тобто, до моменту закінчення розгляду справи буде зупиненено стягнення грошового боргу на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Це в повній мірі відповідає меті забезпечення позову – гарантуванню виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог та ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Твердження скаржника про те, що позов ОСОБА_2 було залишено без руху, а тому спір між сторонами є припущенням та заходи забезпечення позову є безпідставними, не є переконливими, оскільки наведеними нормами цивільного законодавства питання щодо забезпечення позову вирішується судом як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи. Більш того, скаржник не підтвердив будь-якими доказами свої твердження.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 376 ЦПК України для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог законодавства, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення, а ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді Л.М. Прокопчук

ОСОБА_4

Повний текст постанови виготовлено 5 квітня 2018 року.