Рішення № 73232217, 04.04.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/2576/17

Провадження № 2/201/651/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Карнаух І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення упущеної вигоди,

В С Т А Н О В И В:

17.02.2017р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення упущеної вигоди (а.с.№ 4 - 7).

Ухвалою суду від 17.05.2017р. справу надіслано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва (а.с. № 43). Між тим, ця ухвала була скасована ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.09.2017р. і справу направлено для продовження розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 10.05.2007р. він уклав з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір № 43-ЕС від 10.05.2007р. на отримання кредитних коштів у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом 25 000 доларів США.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, був укладений договір іпотеки, на підставі якого він передав в іпотеку ПАТ КБ «ПриватБанк» належний йому на праві власності торговельний павільйон і майданчик виносної торгівлі загальною площею 27,8 кв.м., розташований за адресою: м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., пр. Гвардійський, 11-Г.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14.02.2011р. у цивільній справі № 2-2010/10 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 43-ЕС від 10.05.2007р. звернуто стягнення на вказаний предмет іпотеки з укладанням від імені відповідача ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності та також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

У жовтні місяці 2015р. під час проведення представником ПАТ КБ «ПриватБанк» заходів із звільнення торговельного павільйону виносної торгівлі від майна, позивач дізнався, що предмет іпотеки вже реалізований. Про підстави реалізації представник банку відмовився повідомляти. Позивач вважає, що банк діяв з порушенням вимог ст.ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку», відчужуючи предмет іпотеки без його відома, без узгодження ціни, що призвело до порушення його права на повернення боргу за рахунок іпотечного майна.

Також зазначає, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.02.2016р. у справі № 201/1614/16-ц було витребувано у ПАТ КБ «ПриватБанк» належним чином завірену копію договору купівлі-продажу, або іншого правочину, на підставі якого було відчужено предмет іпотеки. Але банком жодних документів не надано. Тому у позивача відсутні відомості про покупця, що унеможливлює захист права в судовому порядку.

Відчуження торгівельного павільйону без його згоди призвело до неможливості отримувати прибуток від торгівельної діяльності і гарантованих ст.ст. 42, 43 Конституції України прав на підприємницьку діяльність, на працю. Тому позивач вважає, що на підставі п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України він має право на відшкодування банком упущеної вигоди.

Враховуючи викладене, просив стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 74 006грн., з розрахунку неотриманої ним у період з 08.02.2013р. по 31.09.2017р. заробітної плати у мінімальному розмірі, встановленому Законами України про бюджет на 2013 – 2017р.р. (а.с. № 4-7).

Представник відповідача ОСОБА_2 у своїх письмових запереченнях на позов, наданих суду 16.05.2017р. (а.с. № 32 – 34) і додаткових поясненнях від 04.04.2018р. представник відповідача ОСОБА_3 (а.с. № 141), позовні вимоги не визнали, зазначивши, що між позивачем і ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір на 25 000доларів США з кінцевим терміном повернення до 10.05.2012р., виконання якого було забезпечено договором іпотеки. Предметом іпотеки є торговельний павільйон і майданчик виносної торгівлі загальною площею 27,8 кв.м, розташовані за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр-т Гвардійський, буд. 11г.

У зв’язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, банк звернувся до суду із вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14.02.2011р. по справі № 2-2010/10 позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 43-ЕС від 10.05.2007р. в сумі 28 2410грн. звернуто стягнення на вказаний предмет іпотеки, з укладанням від імені відповідача ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності та також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

На виконання рішення суду, з метою погашення простроченої заборгованості, ПАТ КБ «ПриватБанк» було продано вказане майно.

Відповідач не погоджується із позицією позивача про порушення банком порядку реалізації предмета іпотеки через відсутність узгодження ціни продажу, оскільки це не відповідає дійсності. Так, відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Торгівельний павільйон і майданчик виносної торгівлі продано за ціною, визначеною незалежною експертною оцінкою. При цьому банк неодноразово надавав позивачеві письмові відповіді про неможливість надати йому примірник договору для ознайомлення у зв’язку із переданням його правоохоронним органам.

По суті позовних вимог зазначив, що відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Але позивач не надав доказів упущеної вигоди, зокрема, у вигляді неотриманої ним мінімальної заробітної плати за відповідний період.

На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. № 32-34).

03.04.2018р. на е/пошту суду надійшли додаткові письмові пояснення представника позивача ОСОБА_4 на заперечення представника відповідача (а.с. № 138-139).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 22.11.2017р. позивачеві відмовлено у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у зв’язку із відсутністю технічної можливості, про що було повідомлено позивача та його представника неодноразово на їх звернення (а.с. № 88, 89, 129, 135).

Ухвалою суду від 04.04.2018р. (винесена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) представнику відповідача ОСОБА_5 було відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду іншої цивільної справи № 428/13287/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ „Приватбанк”, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.10.2015р. (а.с. № 108-110), з огляду на положення п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України, оскільки для правильного вирішення позовних вимог ОСОБА_1 у справі про стягнення упущеної вигоди вирішення спору про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.10.2015р. не має значення, отже об’єктивна можливість розгляду цивільної справи №201/2576/17 до винесення рішення суду по цивільній справі № 428/13287/17 існує.

Позивач та його представник – ОСОБА_4 (діє на підставі довіреності від 10.11.2016р. – а.с. № 103) в судове засідання 04.04.2018р. не з’явилися, про дату, місце і час розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с. № 136,137).

На е/пошту суду 03.04.2018р. представник позивача надіслав заяву, в якій просив справу 04.04.2018р.розглядати без його участі, наполягав на задоволенні позову (а.с. №140).

Представник відповідача – ОСОБА_3 (діє на підставі довіреності від 29.12.2016р. – а.с. № 142) в судове засідання 04.04.2018р. не з’явилася, про дату, місце і час розгляду справи була повідомлена належним чином (а.с. № 105). Також надала суду заяву від 04.04.2018р., в якій просила справу розглядати без її участі, у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. № 141).

Оскільки представники позивача та відповідача надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутністю (а.с. № 140, 141 ), то на підставі ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд 04.04.2018р. розглянув справу за відсутності сторін і без фіксування процесу технічними засобами та винести по справі рішення на загальних підставах, встановлених главою 6 розділу III ЦПК України.

Підстав для винесення по справі заочного рішення, передбачених ст. 280 ЦПК України, не вбачається, оскільки сторона відповідача надала суду свої письмові заперечення.

Пунктом 9 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VІІІ від 03.10.2017р., який набрав чинності з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу

Розглядаючи цю справу судом прийнято до уваги, що представники сторін обмінялись письмовим відзивом та відгуком на цей відзив за правилами ст.ст. 178, 179 ЦПК України (а.с. № 32-34,138-139),в судовому засіданні 04.04.2018р. було розглянуто клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі та в його задоволенні відмовлено з огляду на п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України, отже проведення підготовчого засідання за вимогами глави 3 розділу III ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017р.) не потрібно.

Суд, вивчивши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Сторонами не заперечується, що між ОСОБА_1 і ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № 43-ЕС від 10.05.2007р. на отримання кредитних коштів у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом 25 000 доларів США з кінцевим терміном повернення 10.05.2012р.

Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки нерухомого майна, за яким ПАТ КБ «ПриватБанк» прийняв в іпотеку торговельний павільйон і майданчик виносної торгівлі загальною площею 27,8 кв.м, що знаходяться за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, буд. 11г, і належить на позивачеві на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Сєвєродонецькою міською радою 12.01.2007р.

У зв’язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, банк звернувся до суду із вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14.02.2011р. по справі І 2-2010/10 позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 43-ЕС від 10.05.2007р. в сумі 28 2410грн. звернуто стягнення на вказаний предмет іпотеки, з укладанням від імені відповідача ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності та також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Як зазначає відповідач, на виконання рішення суду, з метою погашення простроченої заборгованості, ПАТ КБ «ПриватБанк» було продано вказане майно.

Суд також вважає, що предмет іпотеки (торговельний павільйон і майданчик виносної торгівлі загальною площею 27,8 кв.м, розташовані за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр-т Гвардійський, буд. 11г ) реалізовано в установленому для виконання судових рішень порядку та на законних підставах.

Предметом спору у даній справі є наявність або відсутність у позивача права на відшкодування збитків (упущеної вигоди), завданих протиправними діями банку, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма ст. 22 ЦК України.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Суд зазначає, що при обчисленні (визначенні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення достовірності (реальності) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту.

Обов'язок щодо доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її право, покладається на позивача, який зобов'язаний довести, що доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі виконання ним своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В порушення вимог ст. 76, 81 ЦПК України, яка зобов’язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачем не надано об’єктивних, переконливих доказів спричинення йому збитків у вигляді упущеної вигоди, зокрема, що доходи в сумі 46 006грн. він би отримав за звичайних умов.

Заявляючи вимоги про стягнення упущеної вигоди у вигляді неотриманої у 2013 – 2017р.р. мінімальної заробітної плати, як оплати за просту, некваліфіковану працю, жодних доказів того, що у зазначений період він реально мав отримати еквівалентний дохід (прибуток) від своєї діяльності за звичайних обставин, позивач не надав.

Суд не може прийняти до уваги при доведенні розмірів неотриманого доходу гадані розрахунки позивача, без наявності жодних підтверджуючих документів.

Суд зазначає, що повинен бути зв’язок між правопорушенням і шкодою у випадку вимоги про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди. Підставою відповідальності є порушення стороною положень закону чи договору, у зв’язку з чим у кредитора (потерпілого) виникає право на відшкодування збитків, в тому числі у формі упущеної вигоди. Умовами настання цивільно-правової відповідальності є: а) протиправна поведінка; б) наявність шкоди (збитків); в) наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою (збитками); г) вина.

Позивачем не доведено, у чому полягала протиправна поведінка ПАТ «ПриватБанк» і що саме цією поведінкою ПАТ «ПриватБанк» порушене його право на підприємницьку діяльність, на працю та існує причинний зв’язок між такою поведінкою і збитками.

Відтак, вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди не підлягають задоволенню.

Варто звернути увагу позивача, що наслідком визнання недійсним оскаржуваного ним правочину купівлі-продажу від 19.10.2015р. між ПАТ «ПриватБанк» і ОСОБА_7 з підстав порушення вимог Закону України «Про іпотеку» у справі, що розглядається Сєвєродонецьким міським судом Луганської області, може бути лише двостороння реституція за правилами ст. 216 ЦК України - повернення сторін у попередній стан щодо предмету цього правочину. Розгляд цієї справи жодним чином не впливає і не може вплинути у майбутньому на вирішення спору про відшкодування упущеної вигоди, оскільки спірні правовідносини регулюються різними нормами матеріального права і мають різні наслідки поновлення прав.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати по справі покладаються на позивача (а.с. № 2-3).

На підставі викладеного, керуючись ст. 22 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, п. 9 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017р.) суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення упущеної вигоди в сумі 74 006грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо в апеляційний суд Дніпропетровської області.

Суддя : Ткаченко Н.В.