Рішення № 73232210, 03.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2018 р. Справа№805/1565/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_1 (далі за текстом – позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (далі – УПФУ у м. Краматорську, відповідач) про:

1) визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо відмови у призначенні з 23.08.2017 р. пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з підвищенням в розмірі 2,5 відсотків кожні 6 місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, як такій, яка досягла пенсійного віку – 57 років 6 місяців;

2) зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області призначити пенсію за віком з 23.08.2017 р. відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з підвищенням в розмірі 2,5 відсотків кожні 6 місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, як такій, яка досягла пенсійного віку – 57 років 6 місяців, провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією, допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 2002 року позивач отримувала пенсію по інвалідності за Законом України «Про пенсійне забезпечення», а з 2016 року переведена на пенсію за віком по Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». У серпні 2017 року позивач звернулася із заявою до відповідача про призначення пенсії за віком, у задоволенні якої було відмовлено. Позивач вважає, що вона не скористалася правом на призначення пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а тому просить у судовому порядку визнати протиправними дії із відмови у призначенні пенсії за віком, та зобов’язати відповідача призначити наведену пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, з підвищенням в розмірі 2,5 відсотків кожні 6 місяців більш пізнього виходу на пенсію.

Відповідачем позов не визнано, в матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що позивача переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тому позивач вже використала своє право на призначення пенсії, а отже відсутні правові підстави для задоволення позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 23.08.2017 року звернулась до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області з заявою від 03.04.2017 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. ст. 26-29, 40 Закону України 1058 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у відповідності до ст. 26, частини другої ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три попередніх роки, що передують зверненню з заявою про призначення пенсії за віком, ч. 3 ст. 29 Закону 1058 з підвищенням в розмірі 2,5 відсотків кожні 6 місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, як такій яка досягла пенсійного віку – 57 років 6 місяців, відповідно до ст. 26 Закону 1058.

Також, у заяві позивач просила врахувати, що їй вже була призначена пенсія по інвалідності з 17.04.2002 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка була перерахована з 01.01.2004 року відповідно до Закону 1058 та з 04.05.2016 року позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону 1058. На даний час, позивач просить саме призначити інший вид пенсії (по віку, а не по інвалідності) за іншим Законом з урахуванням практики та правової позиції Верховного суду України з подібних справ по подібним правовідносинам (а.с. 10-17).

Крім того, після призначення пенсії по інвалідності та переходу на пенсію за віком, позивач продовжувала працювати та працює і по цей час, що підтверджується копією трудової книжки серії БТ-І № 1844418 (а.с. 18-22).

04.09.2017 року Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо розгляду звернення № 163/М-01-01-03 повідомило, що на підставі особистої заяви позивача від 04.05.2016 року та додатково наданих документів зроблено перерахунок пенсії через перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Тому, оскільки з 17.04.2002 року позивачу вже призначена пенсія по інвалідності, то при переведенні з одного виду пенсії на інший не має законних підстав для нарахування підвищення пенсії за віком згідно статті 29 Закону 1058 (а.с. 11-12).

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов’язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі за текстом рішення – Закон № 1058) пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Як судом зазначалося вище, з 17.04.2002 року позивачу призначено пенсію по інвалідності, яка з 01.01.2004 року обчислюється відповідно до Закону № 1058, а з 04.05.2016 року позивач отримує пенсію за віком відповідно до ст. 26-27 Закону № 1058.

Таким чином, позивачем реалізовано право на призначення пенсії.

В подальшому, після призначення пенсії, позивач має право звернутись до органу Пенсійного фонду із заявою про переведення його на інший вид пенсії.

Приписами ст. 10 Закону № 1058 та ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788) визначено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Тобто, законодавець надав вичерпний перелік видів пенсій, які можуть бути призначені особі відповідно до Закону № 1058.

За приписами ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

Пенсія за віком розраховується відповідно до Закону №1058, а Закон №1788 визначає лише право особи на таку пенсію.

Відповідно до ст. 9 Закону України №1058 встановлено такі види пенсійних виплат: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

За приписами ст. 2 Закону №1788 за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

З аналізу наведених норм випливає, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміною виду пенсії, що визначені ст. 9 Закону №1058 .

У справі, що розглядається, у позивача відсутні підстави та він не виявив бажання перейти з одного виду пенсії на інший, оскільки він претендує на пенсію в межах одного виду - пенсію за віком, а отже і відсутні підстави здійснювати призначення вже раніше призначеної пенсії та всі пов'язані з призначенням пенсії нарахування.

Крім того, частиною 3 статті 45 Закону № 1058 встановлено, що визначена частиною 2 статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовується лише у випадку переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

Оскільки позивач з 04.05.2016 року отримує пенсію за віком, підстави для призначення чи переведення позивача на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 в порядку, визначеному ст. 40 цього ж Закону, з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні, відсутні.

З урахуванням наведеного, судом не приймаються посилання позивача на практику Верховного та Вищого адміністративного судів (зокрема, постанови ВСУ у справах № 133/476/15-а від 29.11.2016 року та № 133/476/15-а від 29.11.2016 року, а також постанову ВАСУ від 27.07.2016 року по справі № К/800/23215/15), оскільки наведені постанови не стосуються предмету заявленого адміністративного позову, а обставини цих справ не є тотожними обставинам даної справи. Ці постанови містять правові позиції судів щодо спірних правовідносин при переведенні з одного виду пенсії на інший, а не, як за цих спірних правовідносин, з одного виду пенсії на такий же.

Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв без порушення меж повноважень, визначених Законами України та обґрунтовано, в межах вимог ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У суду відсутні докази, які б доводили обґрунтованість заявленого позову та протиправність дій відповідача, а отже у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Зважаючи на відмову у задоволенні позову, судовий збір стягненню з відповідача не підлягає.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Повне судове рішення складено 03 квітня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Чучко В.М.