Рішення № 73232113, 27.03.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 р. Справа№805/4792/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Шинкарьової І.В,

при секретарі судового засідання – Хавалджи В.О.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення в частині нарахування штрафу з земельного податку в розмірі від 22 серпня 2017 року № НОМЕР_1 в розмірі 47 085,40 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Шахта ім.. ОСОБА_3» (далі позивач) звернулась з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі відповідач) у якому просить податкове повідомлення – рішення від 22 серпня 2017 року № НОМЕР_1 скасувати в частині нарахування штрафу з земельного податку в розмірі 47085 грн. 40 коп., що визначений у 4,7,8,9 рядках розрахунку штрафних санкцій до вказаного рішення, та зменшити нараховану суму штрафу за несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб (за земельні ділянки державної власності) зі 128512,39 грн. до 81426,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у наведеному розрахунку штрафних (фінансових) санкцій відповідачем незаконно нараховане штраф у розмірі 47 085,40 грн., що не відповідає вимогам, п. 50.1 ст. 50 та п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України. У травні 2016 року, згідно з рішенням Вугледарської міської ради від 20 квітня 2016 року №7/4-5 «Про надання пільги зі сплати земельного податку гірничобудівним підприємствам у 2016 році», було складено та подано відповідачу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю. Уточнююча податкова декларація була подана до настання строку нарахування та сплати податкових зобов’язань за травень місяць 2016 року, тобто з травня 2016 року податкові зобов’язання повинні були нараховуватись з урахуванням наданої пільги у сумі 41980,69 грн. Позивач зазначає, що відповідачем податкові зобов’язання по деклараціям поданим у лютому 2016 року та у травні 2016 року рахувались окремо, тобто, починаючи з травня 2016 року, спочатку нараховувалась сума податку у розмірі 167922,76 грн., а потім нараховувалась сума на яку зменшено податок (125942,07 грн.). В результаті суми зменшення податку були зараховані як сплата податкового боргу, у результаті чого актом від 18 серпня 2017 року №207/05-99-12-28/40695853 частину суми на яку було зменшено податкові зобов’язання, а саме 235427,02 грн. було визнано як оплату податкового боргу, та нараховані штрафні санкції згідно п.126.1 ст.126 ПКУ «Порушення правил сплати (перерахування) податків» у сумі 47085,40 грн. Оскільки сума зменшення податкових зобов’язань не відноситься до джерел сплати податкових зобов’язань та податкового боргу (ст.. 87 ПКУ), зазначену суму не можливо рахувати як сплату податкового боргу та застосовувати до неї п.126.1 ст.126 ПКУ «Порушення правил сплати (перерахування) податків».

Посилаючись на п.54.1 ст.54 ПКУ, позивач зазначає, що сума, яка вказана в уточнюючому розрахунку є узгодженою. Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, при прийнятті спірного рішення діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому спірне рішення є незаконним та підлягає скасуванню у частині нарахування штрафу у сумі 47085,40 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав відзив у якому зазначив, що сплата податків є обов’язком платника податків, що прямо передбачено законодавством. Невиконання такого обов’язку є підставою для застосування санкцій, зокрема, фінансових санкцій, які передбачені п.126.1 ст.126 ПКУ. Відповідач зазначив, що позивач системно не сплачує самостійно визначені ним грошові зобов’язання з земельного податку в установлений строк.

Погашення податкового боргу – зменшення абсолютного значення суми такого боргу підтверджене відповідним документом. Джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь – які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг) майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, відзначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.(ст..87 ПК). На підставі даних норм, відповідач дійшов висновку, що окрім традиційного способу погашення боргу сплатою грошових коштів, можливі і інші способи такого погашення. У даному випадку відповідним документом та іншим джерелом стала уточнююча декларація з плати за землю на 2016 рік 06 травня 2016 року, починаючи з травня, показники якої привели до абсолютного зменшення суми податкового боргу з земельного податку. Отже, якщо податкове зобов’язання з плати за землю, самостійно визначене платником в податковій декларації, не сплачено протягом строків, визначених ПКУ, а погашення податкового боргу відбулося внаслідок подання уточнюючої декларації зі зменшення суми раніше нарахованого зобов’язання, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого у п.126.1 ст.126 ПКУ, з урахування загального строку затримки сплати суми податкового боргу. На підставі викладеного просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав пояснення аналогічні викладеним в відзиві, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою суду від 27 грудня 2017 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Розгляд справи було відкладено з 23 січня 2018 року на 13 лютого 2018 року о 13:45 для надання нових доказів.

В судовому засіданні 13 лютого 2018 р. судом, керуючись ст. 181 КАС України, була оголошена перерва до 20 лютого 2018 р. на 14:30 для надання додаткових доказів, про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні 20 лютого 2018 р. судом, керуючись статті 181 КАС України, була оголошена перерва до 06 березня 2018 р. на 13:30 для надання нових доказів по справі, про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.

Ухвалою від 06 березня 2018 року суд закриває підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 27 березня 2018 року о 15 год. 00 хв.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державне підприємство «Шахта ім.. ОСОБА_3» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом ЄДРПОУ 40695853, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 84,91). Згідно з Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 05 лютого 2016 року №54 «Про створення шляхом виділу державного підприємства «Шахта ім.. ОСОБА_3», позивача було створено шляхом виділу зі складу державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» відокремленого підрозділу «Шахта «Південнодонбаська №3 ім. М.С. Сургая». У пункті 7 Наказу закріплено, що згідно з розподільчим балансом, а також у частині забезпечення соціальних гарантій, передбачених Гірничим Законом України та Галузевою угодою, ДП «Шахта ім..ОСОБА_3» є правонаступником прав та обов’язків ДП «ДВЕК», пов’язаних з діяльністю ВП «Шахта «Південнодонбаська №3 ім. М.С. Сургая». (а.с.79).

10 лютого 2016 року позивачем було складено та подано відповідачу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) на 2016 рік та направлено її до податкового органу, яку отримано 11 лютого 2016 року, що підтверджується квитанцією №2, реєстраційний номер документу НОМЕР_2. Згідно декларації річна сума зобов’язання, що підлягає сплаті 2015073,17 грн., щомісячно до сплати 167922,76 грн. відповідно. (а.с. 16)

Рішенням Вугледарської міської ради від 20 квітня 2016 року № 7/4-5 «Про надання пільги зі сплати земельного податку гірничобудівним підприємствам у 2016 році», було вирішено надати пільгу зі сплати земельного податку гірничобудівним підприємствам у розмірі 75 відсотків від суми обчисленого податку у 2016 році. Дане рішення набирає чинності з 01 травня 2016 року по 31 грудня 2016 року. (а.с. 15).

06 травня 2016 року, позивачем, було складено та направлено відповідачу, уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2016 рік (отримано 06.05.2016, реєстраційний номер НОМЕР_3). Згідно уточнюючої податкової декларації річна сума земельного податку на 2016 рік визначена у розмірі 1 007 536,57 грн., щомісячно з січня по квітень 2016 року 167922,76 грн., а з травня по грудень 41980,69 грн. (а.с. 18-19).

Відповідачем було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання по земельному податку за період з 30 квітня по 2013 року по 30 квітня 2016 року. За результатами перевірки було складено акт від 18 серпня 2017 року № 207/05-99-1228/40695853. Під час перевірки встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання квітень 2013 року – березень 2016 року з плати за землю з юридичних осіб протягом строків визначених п.57. ст. 57 та п.287.3 ст.287 ПК України. (а.с. 9-11).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення – рішення від 22 серпня 2017 року № НОМЕР_1, що у зв’язку з встановленим порушенням строку сплати суми грошового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб, за затримку більше 30 календарних днів сплати грошового зобов’язання в сумі 642 561 грн.98 коп., зобов’язано сплатити штраф в розмірі 20 відсотків у сумі 128512 грн. 39 коп. (а.с. 12).

Позивач не погоджується з спірним повідомлення рішенням частково, а саме в частині порушення термінів сплати самостійно визначених зобов’язань за листопад 2015 року граничний термін сплати 30 грудня 2016 року, грудень 2015 року граничний термін сплати 30 січня 2016 року, та сплачений 3 частинами січень 2016 року граничний строк сплати 01 березня 2016 року.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із пп. 14.1.72 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до положень ст. 16 ПК України платники податків зобов'язані: п.п. 16.1.2: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; п.п. 16.1.3: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; п.п. 16.1.4: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.п.14.1.39 п.14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено в контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно із п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з п. 48.2 ст. 48 ПК України обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно з п. 49.2 ст. 49 ПК України платник додатків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до п.п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених ним Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: - календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року .

Відповідно до п. 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченою статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Судом встановлено, що суму визначеного податкового зобов’язання по сплаті плати за землю позивач визначив самостійно та вказав у податковій декларації від 10 лютого 2016 року. Як вже зазначалось, 06 травня 2016 року, позивачем, було складено та направлено відповідачу, уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2016 рік, якою визначено до зменшення податкове зобов’язання з плати за землю.

Згідно з актом перевірки погашення самостійно визначених зобов’язань за листопад 2015 року у сумі 58598 грн., (граничний термін сплати 30 грудня 2016 року) відбулося 30 грудня 2016 року, грудень 2015 року у сумі 58598,82 грн. (граничний термін сплати 30 січня 2016 року) відбулося 30 грудня 2016 року, та сплачений 2 частинами січень 2016 року у сумі 167 992,76 грн. (граничний строк сплати 01 березня 2016 року) відбулося 30 січня 2017 року, 30 грудня 2016 року. В акті зазначено по погашення зобов’язань відбулось уточнюючою декларацією від 06 травня 2016 року №9071033750. Зазначене, підтверджується, також, інтегрованою карткою платника податку (а.с. 35-40,71)

Відповідно до ст 50.1. ст. 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з п.54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу підтверджене відповідним документом (п. п. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Джерела погашення податкового боргу платника податків визначені статтею 87 ПК України.

Відповідно до п. 87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.2 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п.87.9. ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таким чином, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, в тому числі помилково чи надмірно сплачені, а також майно платника податків.

Суд зауважує, що серед визначеного приписами ст.87 Податкового кодексу України вичерпного переліку джерел погашення податкового боргу платника податків, відсутня можливість врахування уточнюючих податкових декларацій у якості платіжних документів в рахунок погашення податкового боргу.

Крім того, слід відмітити, що декларація не є платіжним документом, а дата коригування грошових зобов'язань не є датою погашення (сплати) коштів.

Так, за визначенням, яке міститься в п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Положеннями п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи (п.35.1 ст. 35 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 9.3 статті 9 Податкового кодексу України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Частиною п'ятою статті 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.

Податковий кодекс України не наводить визначення поняття сплата, втім відповідно до п.5.3 ст. 5 Податкового кодексу України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Розрахунковим (платіжним) документом відповідно до визначення термінів, наведених у пп. 1.35 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", є документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача. У ст.22 вказаного Закону серед видів розрахункових документів зазначені платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога, меморіальний ордер. При цьому, відповідно до п.22.4 ст.22 Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Крім того, суд зазначає, Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, згідно із приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, виходячи з системного аналізу вищезазначених норм, податкова декларація чи уточнюючий розрахунок є звітним документом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, тобто визначається (узгоджується) сума податкового зобов'язання щодо кожного окремого податку, а у випадках, коли платник виконує функцію податкового агента як роботодавець, є документом, що свідчить про суми нарахованого, сплаченого доходу на користь платників податків - фізичних осіб, а також суми утриманого та/або сплаченого податку до бюджету (зокрема, єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб). Водночас, податкова декларація чи уточнюючий розрахунок не підтверджують самого факту сплати (погашення) боргу.

В розумінні наведених норм Податкового кодексу України зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом, є неприйнятним, оскільки погашення податкового боргу не є тотожним з поняттям погашенню суми податкового боргу, відсутність суми та кількості днів прострочки сплати, як основної ознаки об'єкту погашення, виключає кореспонденцію цієї норми із положеннями ст.126 Податкового кодексу України та доводить помилковість висновку про тотожність цих понять, а відсутність складу правопорушення, а саме відсутність факту погашення податкового боргу призводить до безпідставності нарахування штрафу з земельного податку в розмірі 47085,4 грн.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 08 серпня 2016 року № К/800/47967/15.

Враховуючи вищевикладене, подача уточнюючих декларацій не є погашенням податкового боргу платником податків у розумінні норм пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14, ст. 50, ст. 87, ст.126 Податкового кодексу України, оскільки платник податків не погашав (не сплачував) податковий борг, а коригував податкові зобов'язання (грошові зобов'язання) в сторону зменшення.

Відповідачем не наведено ґрунтовних доводів відносно того, що подання позивачем уточнюючих розрахунків є фактичною сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як нарахування штрафних санкцій залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

При погашенні податкового боргу за рахунок зменшення зобов'язань попереднього періоду не відбувається надходження коштів до бюджету, а тому відсутні підстави для застосування фінансової відповідальності, передбаченої ст.126 Податкового кодексу України.

З аналізу наведених приписів слідує, що погашення податкового боргу можливе за рахунок грошових коштів, сплачених платником податків до бюджету в рахунок погашення податкового боргу, а не за рахунок подання уточнюючих податкових декларацій.

За таких обставин, суд зазначає, що подання позивачем уточнюючої податкової декларації з плати за землю, якою зменшено суми самостійно визначених грошових зобов'язань, не є сплатою боргу з орендної плати, а тягне за собою лише зміну раніше задекларованих податкових зобов'язань, в даному випадку шляхом їх зменшення, і ніяким чином не може бути прирівняне до погашення податкового боргу.

За таких обставин, висновки контролюючого органу про те, що погашення податкового боргу відбулося за рахунок подання позивачем уточнюючої податкової декларації з плати за землю є помилковими та безпідставними. Та відповідно спростовує твердження відповідача що окрім традиційного способу погашення податкового боргу сплатою грошових коштів, можливі і інші способи такого погашення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 5-10, 72-80, 139, 246, 250, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов державного підприємства «Шахта ім..ОСОБА_3» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення – рішення від 22 серпня 2017 року № НОМЕР_1 яким нараховані штрафні санкцій з земельного податку – задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення – рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 22 серпня 2017 року № НОМЕР_1 в частині нарахування штрафу з земельного податку в розмірі 47 085,40 грн., що визначені у рядках 4,7,8,9 розрахунку штрафних санкцій (порушення граничних строків сплати за листопад 2015 року,грудень 2015 року та частково січень 2016 року). Зменшити нараховану суму штрафу за несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб (за земельні ділянки державної власності) з 128 512,39 грн. до 81426,99 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая” суму судового збору у розмірі 1600 грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено 04 квітня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шинкарьова І.В.