Постанова № 73231365, 26.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 454/316/17 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т.В.

Провадження № 22-ц/783/6492/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. О.

Категорія: 30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: ОСОБА_2, його представника

ОСОБА_3, представника МТСБУ – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 вересня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

в лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення 54 235,02 грн. страхового відшкодування та 4841,03 грн. пені, а всього 59 076, 05 грн.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення страхового відшкодування відмовлено.

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржив Ґудзик М.М., вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач повідомив відповідача телефонним дзвінком на гарячу лінію МТСБУ про страховий випадок 10.06.2016 року, тобто, відразу ж після дорожньо-транспортної пригоди. Суд безпідставно не взяв до уваги постанову від 05.08.2016 року про визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, яку він отримав лише 29.08.2016 року, а тому всі необхідні документи подав 30.08.2016 року, що підтверджується квитанцією та описом до цінного листа на адресу відповідача. Апелянт вважає, що суд неправомірно застосував ч.1 п.33.3 ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо обов’язку позивача надати представнику на огляд автомобіль, та безпідставно не застосував частину другу п.33.3 ст. 33 Закону щодо звільнення його від відповідальності, оскільки він не зобов’язаний зберігати автомобіль якщо представник не прибуде для огляду протягом 10 днів. Крім цього, апелянт вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, як на підставу для відмови в задоволенні позову, помилково застосував ст. 37.1.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки даною статтею встановлено необхідність наявності взаємопов'язаних обставин, а саме: невиконання умов Закону, неможливості відповідача встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяння шкоди. Оскільки постановою Залізничного районного суду м. Львова від 05.08.2016 року встановлено факт ДТП, причини та обставини її настання, винність ОСОБА_5 в ДТП, як власника який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, висновком судового експерта ОСОБА_6 за № 175 від 29.06.2016 року визначено розмір заподіяної шкоди у сумі 54235,02 грн., наявний акт огляду транспортного засобу № 175 від 13.06.2016 року, ремонтна калькуляція від 29.06.2016 року за № 06/175/16, фото - таблиці наявних пошкоджень, а тому відсутні вищезазначені взаємопов’язані обставини для відмови в задоволенні позовних вимог. З вищенаведених підстав апелянт просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника МТСБУ ОСОБА_4 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями частини 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно ст. 33.1.4 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Згідно п. 33.3 ст. 33 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Згідно п.п. 37.1.3 п. 37.1 ст. 37 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Відповідно до ст. 33.1-1 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.06.2016 року, о 09 год. 30 хв., на перехресті вулиць Липинського-Єрошенко у м.Львові, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «ВАЗ 21063», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та транспортного засобу марки ЗАЗ VIDA, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 05.08.2016 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України та обрано йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Даною постановою встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 №082487 від 10.06.2016 року, ОСОБА_5, 10.06.2016 року о 09.30 год. на перехресті вулиць Липинського-Єрошенка у м.Львові, керуючи автомобілем «ВАЗ 21063», номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул.Єрошенка у м.Львові, не дав дорогу автомобілю ЗАЗ VIDA, номерний знак НОМЕР_2, який рухався по головній дорозі, здійснив зіткнення з автомобілем ЗАЗ VIDA, номерний знак НОМЕР_2, що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

30.08.2016 року Ґудзик М.М. надіслав МТСБУ письмове повідомлення про ДТП, заяву про виплату страхового відшкодування та інші документи, в тому числі постанову Залізничного районного суду м. Львова від 05.08.2016 року, яке МТСБУ отримало 08.09.2016 року.

Листом від 20.09.2016 року за №3/1-05/35949/вих/1 про надання доручення на виконання робіт по справі №35949, МТСБУ відповідно до умов договору №2015/0009 від 10.12.2015 року доручило ТзОВ «Експертиза» виконати в строк до 14.10.2016 року роботи з огляду транспортного засобу з фото фіксацією, складенням протоколу огляду та наданням фотографій на електронному носії, а саме автомобіля марки ЗАЗ VIDA, номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 у зв’язку з ДТП, що мало місце 10.06.2016 року на перехресті вулиць Липинського-Єрошенка у м.Львові. Огляд транспортного засобу провести в строк до 23.09.2016 року.

Як вбачається з висновку огляду та дослідження колісного транспортного засобу №114 по справі 35949 від 21.09.2016 року, експертом ОСОБА_7 в присутності ОСОБА_2 встановлено, що автомобіль після ДТП повністю відновлено, визначити вартість відновлювального ремонту в повному об’ємі неможливо.

Листом МТСБУ від 09.11.2016 року за №3/1-05/29231 ОСОБА_2 повідомлено, що згідно п.33.3 ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Оскільки транспортний засіб марки ЗАЗ VIDA, номерний знак НОМЕР_2 після ДТП відновлено повністю та встановити вартість відновлювального ремонту неможливо, відтак, на підставі пп.37.1.3 п.37.1 ст. 37 Закону МТСБУ не вбачає підстав для відшкодування заподіяної шкоди.

З висновку експертного автотоварознавчого дослідження №175 від 29.06.2016 року вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля ЗАЗ VIDA,1,5і, реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент дослідження складає 54 235,02 грн.

Згідно акту №66 від 21.09.2016 року здачі-приймання виконаних робіт по обслуговуванню та ремонту автомобіля ЗАЗ VIDA, реєстраційний номер НОМЕР_2, ПП ОСОБА_8 виконані роботи на суму 45 800 грн.

Колегія суддів, з врахуванням положень п.п. 37.1.3 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», погоджується з судом першої інстанції, який відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, виходив з того, що позивач не виконав свого обов’язку щодо сприяння розслідуванню причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, не повідомив письмово у визначені законом строки МТСБУ про страховий випадок, не зберіг автомобіль в тому стані, в якому він знаходився після ДТП, самостійно зробив ремонт автомобіля, чим унеможливив встановлення реальних збитків та розміру страхового відшкодування.

Доводи апеляційної скарги про те, що апелянт повідомив МТСБУ телефонним дзвінком на гарячу лінію про страховий випадок у день ДТП, тобто, 10.06.2016 року, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки п.33.1.4 ст. 33 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вимагають письмового протягом трьох днів повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, чого позивачем не було зроблено.

Як ствердив апелянт, письмове повідомлення про ДТП він надіслав до МТСБУ 30.08.2016 року, після того, як отримав постанову Залізничного районного суду м. Львова 05.08.2016 року.

Посилання апелянта на те, що він отримав постанову Залізничного районного суду м. Львова від 05.08.2016 року лише 29.08.2016 року, а тому не мав змоги звернутись до МТСБУ раніше, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу, оскільки п.35.2 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачений вичерпний перелік необхідних документів для звернення до страховика з повідомленням про дорожньо –транспортну пригоду, серед якого відсутня постанова про визнання особи винною у вчинення адміністративного правопорушення за фактом ДТП.

Позивачем не зазначено, а судом першої інстанції не встановлено жодних поважних причин, які б перешкоджали надіслати МТСБУ письмове повідомлення про ДТП.

Акт №66 від 21.09.2016 року здачі-приймання виконаних робіт по обслуговуванню та ремонту автомобіля ЗАЗ VIDA, реєстраційний номер НОМЕР_2, з якого вбачається, що ПП ОСОБА_8 виконані роботи на суму 45 800 грн., містить виправлення дати його підписання, а відтак і виконання робіт по ремонту автомобіля, а відтак не може бути беззаперечним доказом виконання робіт в період після 30.08.2016 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач у порушення вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не виконав свого обов’язку щодо сприяння розслідуванню причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, не повідомив у визначені законом строки МТСБУ про страховий випадок, а також не зберіг пошкоджений автотранспортний засіб в такому стані, в якому він був після ДТП, поки його не огляне представник страхової компанії та самостійно здійснив ремонт транспортного засобу, що унеможливило визначення страховиком розміру заподіяної йому шкоди, що в силу вимог п.37.1.3 ст.37 вказаного закону є самостійною підставою для відмови у здійсненні МТСБУ регламентної виплати.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне роз»яснити позивачу, що відмова у задоволенні позову до МТСБУ не є перешкодою пред'явлення позову до особи, яка завдала шкоду.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 03.04.2018 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

ОСОБА_9