Постанова № 73231182, 21.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/2457/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/783/3427/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. Я.

Категорія: 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і ОСОБА_2

при секретарі Фейір К.О.

з участю представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" на рішення Франківського районного суду м. Львова від 31 березня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2016 року позивач звернулася з позовом до суду, в якому просить скасувати наказ №197 від 07.04.2016 року про звільнення її з посади молодшої сестри медичного стаціонару 17-го відділення Комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня"; скасувати наказ №54 від 01.02.2016 року "Про оголошення простою в 17-у психіатричному туберкульозному відділенні КЗ ЛОКПЛ"; поновити її на посаду сестри медичного стаціонару 17-го відділення Комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" з 07 квітня 2016 року; стягнути з комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" (м.Львів, вул.Кульпарківська, 95, ЄДРПОУ 01996740) на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 лютого 2016 року до дня поновлення на роботі, та за час незаконно оголошеного простою у розмірі 4455,33 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 12 листопада 2007 року працювала молодшою сестрою у психіатричному туберкульозному відділенні №17 Комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня". 07.04.2016 року наказом №197, за підписом в.о. головного лікаря КЗ ЛОКПЛ ОСОБА_6, позивача звільнено з роботи на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України. Вважає даний наказ безпідставним, та таким, що підлягає скасуванню. Як підставу звільнення, в оскаржуваному наказі, зазначається ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, а саме: зміна в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Для можливості застосування даної норми при звільненні, керівництвом Львівської обласної клінічної лікарні були винесено ряд явно незаконних та сфальшованих наказів, які допустили штучне скорочення штату медичного персоналу лікарні, з грубим порушенням діючого законодавства про працю. Зокрема, 01.02.2016 року в.о. головного лікаря КЗ ЛОКПЛ ОСОБА_6, на підставі ОСОБА_6 про простій в Комунальному закладі "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" датованого 01.02.2016 року та рапорту зав. відділення ОСОБА_7 від 01.02.2016 року, виданий наказ №54 "про оголошення простою в 17-у психіатричному туберкульозному відділенні КЗ ЛОКПЛ" 02.02.2016 року, за підписом в.о. головного лікаря ОСОБА_6, постановляється наказ №59, згідно якого з 08 квітня 2016 року ліквідується психіатричне туберкульозне відділення №17 КЗ ЛОКПЛ. Підставою ліквідації зазначається рішення медичної ради КЗ ЛОКПЛ від 28.12.2016 року та доповідні записки завідуючого психіатричного туберкульозного відділення № 17 КЗ ЛОКПЛ. Даним наказом, в межах ліжкового фонду скорочується 50 ліжок психіатричного туберкульозного відділення №17, створюється ліквідаційна комісія, скорочується чисельність працівників відділення, а саме: на двадцять дві штатні одиниці, та зобов’язано відділ кадрів провести необхідні заходи у зв’язку із звільненням працівників та за наявності вакантних посад в КЗ ЛОКПЛ запропонувати працівникам іншу роботу відповідності до вимог чинного законодавства.

Надалі, 15.08.2016 року збільшила позовні вимоги та просить: скасувати наказ №197 від 07.04.2016 року про звільнення її з посади молодшої сестри медичного стаціонару 17-го відділення Комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня"; скасувати наказ № 54 від 01.02.2016 року "Про оголошення простою в 17-у психіатричному туберкульозному відділенні КЗ ЛОКПЛ"; поновити її на посаду сестри медичного стаціонару 17-го відділення Комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" з 07 квітня 2016 року; стягнути з комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" (м.Львів, вул.Кульпарківська, 95, ЄДРПОУ 01996740) на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 лютого 2016 року до дня поновлення на роботі, та за час незаконно оголошеного простою у розмірі 21467,63 грн.; скасувати наказ № 59 від 02.02.2016 року "Про оптимізацію ліжкового фонду, структури КЗ ЛОКПЛ та скорочення штатної чисельності працівників". В своїй заяві вказує, що згідно статуту КЗ ЛОКПЛ, а саме: п. 4.1.8 КЗ ЛОКПЛ наділено правом самостійно розробляти структуру, штатний розпис, кошторис доходів і видатків, принципи і структуру управління. Відповідно до п. 5.6.3 Статуту видає накази, складає штатний розклад і вносити у нього відповідні зміни, головний лікар. Жодного погодження щодо закриття 17-ого відділення керівництвом не здійснювалось, що підтверджується відповідними листами. Проте, як стверджується листами Департаменту охорони здоров’я ЛОДА, була погоджена реорганізація шляхом перепрофілювання відділення.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 31 березня 2017 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Скасовано наказ в.о. головного лікаря ОСОБА_6 № 197 від 7.04.2016 року в частині звільнення ОСОБА_5 із займаної посади молодшої сестри медичного стаціонару 17-го відділення Комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня".

Поновлено ОСОБА_5 на посаду молодшої медсестри медичного стаціонару 17-го відділення Комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня".

Стягнуто з Комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" (м.Львів, вул. Кульпарківська, 95, ЄДРПОУ 01996740) в користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 57862,08 грн. ( п’ятдесят сім тисяч вісімсот шістдесят дві гривні 08 коп.)

Відповідно до ст.235 КЗпП України допущено до негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку в межах місячного платежу в сумі 4984,99 грн. (чотири тисячі дев’ятсот вісімдесят чотири гривні 99 коп.)

Стягнуто з Комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" (м.Львів, вул.Кульпарківська, 95, ЄДРПОУ 01996740) судовий збір в дохід держави в сумі 1102,4 грн.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня".

В обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з"ясування всіх обставин справи та із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що суд протиправно не взяв до уваги та відхилив всі докази, на які посилався відповідач, і навпаки керувався припущеннями, на які посилався позивач. В справі наявні безспірні належні і допустимі письмові докази, які повністю спростовують висновки суду і навпаки, доводять належне, своєчасне, неодноразове пропонування позивачу всіх наявних у інших відділеннях лікарні вакантних посад за відповідною професією чи спеціальністю, а також всі інші вакантні посади та роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, тощо. При цьому, відповідач з 02 лютого 2016 року по 07 квітня 2016 року неодноразово пропонував позивачу всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують у державній установі, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник який вивільнюється працював.

Суд не звернув уваги на вимоги ч. 2 ст. 40 КзПП України. Письмової згоди, заяви, звернення, клопотання від позивача на адресу відповідача про звільнення з 17 відділення та прийняття або про перевід на роботу на вакантні посади у інші відділення КЗ ЛОКПЛ протягом 01 лютого 2016 року по 07 квітня 2016 року до КЗ ЛОКПЛ позивачем не подавалось і, відповідно, не надходило, оскільки остання не бажала і не бажає переходити на роботу у будь – яке інше відділення, крім 17 психіатричного туберкульозного відділення, так як у 17 відділенні були найвищі заробітні плати в лікарні з-поміж інших відділень лікарні. ОСОБА_8 протоколу зборів працівників 17 відділення КЗ ЛОКПЛ від 21 грудня 2015 року в зв»язку з перепрофілюванням даного відділення головний лікар особисто запропонував всім працівникам цього відділення одночасно написати заяви про звільнення та про прийом на роботу.

Мотивує апеляційну скаргу також і тим, що 24 лютого 2016 року позивач разом з іншими працівниками звернулась до відповідача з колективним зверненням про надання заявникам інформації про запропоновані посади. В цей же день представнику заявників ОСОБА_9 була надана письмова відповідь, яку вона отримала, про що свідчить її особистий підпис. Листом запропоновано всім звернутися до відділу кадрів та ознайомитись із наявними вакансіями, які є в лікарні, відповідно до профілю діяльності та освіти кожного. З колективного звернення позивача, підписаного нею разом із іншими 17 працівниками 17 психіатричного туберкульозного відділення від 28 березня 2016 року до КЗ ЛОКПЛ позивач самостійно однозначно зазначила, що переводиться на роботу у інші відділення не має ніякого бажання, вважає за недоцільне ознайомлюватись з вакантними посадами інших відділень. Зазначена заява підписана позивачем особисто, власноручно, що беззаперечно доводить її участь у всіх зборах та засіданнях комісій, оголошення та пропозиції їй всіх наявних на той час вакантних посад в КЗ ЛОКПЛ та відмови від них.

Звертає увагу на те, що на час виникнення та існування спірних правовідносин позивач не була членом первинної профспілкової організації, тому згода профкому на її звільнення не вимагалась.

Просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 31 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" до задоволення не підлягає із наступних підстав.

ОСОБА_8 з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного ОСОБА_9. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що позивач працювала в КЗ ЛОКПЛ з 12.11.2007 року молодшою медсестрою-буфетницею 17 відділення КЗ ЛОКПЛ.

ОСОБА_8 протоколу зборів працівників 17- го відділення КЗ ЛОКПЛ від 28.12.2015 року головний лікар по медчастині ОСОБА_10 повідомила що пацієнти, які залишилися у відділенні мають бути виписані або переведені в інші лікарні. Завідувач 17-го відділення повідомив, що на даний час у відділенні перебуває 4 пацієнти, які в наступні дні будуть виписані або переведені і інші відділення лікарні.

ОСОБА_8 від 01.02.2016 року "Про простій 17-го відділення психо-туберкульозного на 50 ліжок в Комунальному закладі "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" встановлено, що на момент перевірки у 17 відділенні психо-туберкульозного на 50 ліжок повністю відсутні пацієнти профілю захворювання на туберкульоз. Оскільки працівники відділення не завантажені роботою запропоновано оголосити простій з 01.02.2016 року для працівників 17 відділення психо-туберкульозного на 50 ліжок.

Наказом в.о. головного лікаря КЗ ЛОКПЛ ОСОБА_6 № 54 від 01.02.2016 року "Про оголошення простою в 17-у психіатричному туберкульозному відділенні КЗ ЛОКПЛ" оголошено простій в 17-у психіатричному туберкульозному відділенні КЗ ЛОКПЛ з 01.02.2016 року.

ОСОБА_8 наказу головного лікаря ОСОБА_11 № 93 від 12.02.2016 року роз’яснено пункти 6,7 та 8 наказу №54 від 01.02.2016 року, про зміни роботи 17-го психіатричного туберкульозного відділення розуміти наступним чином: 1. Зав.відділення, сестрі медичній старші та сестрі-господарці, знаходитися на робочих місцях з 02.02.2016 року по 10.02.2016 року, а з 11.02.2016 року не виходити на робочі місця. 2. Всім іншим працівникам, зокрема тим, хто знаходився на робочих місцях 02.02.2016 року, 03.02.2016 року та 04.02.2016 року, з 05.02.2016 року не виходити на робочі місця.

Також встановлено, що простій у 17-у психіатричному туберкульозному відділенні виник з об"єктивних підстав, у зв"язку з об"єктивних причин, у зв"язку з відсутністю пацієнтів.

ОСОБА_8 протоколу №13 засідання медичної ради від 28.12.2015 року медична рада вирішила взяти до уваги інформацію лікаря-фтизіатра 9-го відділення КЗ ЛОКПЛ ОСОБА_12 щодо висновків наведених у довідці ДОЗ ЛОДА стосовно роботи психотуберкульозних відділень КЗ ЛОКПЛ та доручити адміністрації лікарні у найкоротший термін розглянути процедуру реорганізації 17-го відділення КЗ ЛОКПЛ у відповідності до чинного законодавства.

Наказом в.о. головного лікаря ОСОБА_6 №59 від 02.02.2016 року "Про оптимізацію ліжкового фонду, структури КЗ ЛОКПЛ та скорочення штатної чисельності" ліквідовано з 08 квітня 2016 року психіатричне туберкульозне відділення №17 КЗ ЛОКПЛ, скорочено в мережі ліжкового фонду КЗ ЛОКПЛ 50 ліжок психіатричного туберкульозного відділення №17 КЗ ЛОКПЛ, створено комісію по ліквідації психіатричного туберкульозного відділення №17 КЗ ЛОКПЛ, скорочено чисельність працівників психіатричного туберкульозного відділення КЗ ЛОКПЛ №17 у зв’язку та у відповідності з ліквідацією психіатричного туберкульозного відділення КЗ ЛОКПЛ №17 з 08 квітня 2016 року згідно списку, зокрема в т.ч. і позивача по справі ОСОБА_5, та доручено відділу кадрів КЗ ЛОКПЛ провести необхідні заходи у зв’язку з звільненням працівників (не пізніше ніж за два місяці до їх проведення) включаючи ознайомлення працівників з цим наказом під розпис та врученням письмового повідомлення про можливе звільнення. За наявності вакантних посад в КЗ ЛОКПЛ запропонувати працівникам згідно п.1.4 цього Наказу іншу роботу в КЗ ЛОКПЛ у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до Переліку відділень та профіль ліжок КЗ "Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні" з 15.04.2016 року, затвердженого наказом по КЗ ЛОКПЛ №223 від 15.04.2016 року, вбачається що 17-е відділення відсутнє.

Відповідно до наказу в.о. головного лікаря ОСОБА_6 №197 від 7.04.2016 року позивача ОСОБА_5, молодшу медсестру-буфетницю 17-го відділення, звільнено від займаної посади з 08.04.2016 року, відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з оптимізацією ліжкового фонду та скорочення чисельності працівників та виплатити вихідні допомогу у розмірі середнього місячного заробітку.

ОСОБА_8 попередження (повідомлення) працівника про наступне (можливе) звільнення від 02.02.2016 року, позивача ОСОБА_5, повідомлено (попереджено) про наступне звільнення, що стверджено підписом позивача ОСОБА_5

Допитана в судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_13 пояснила, що 01.02.2016 року був виданий наказ про простій 17- го відділення з яким ознайомила працівників. 16.02.2016 року в телефонному режимі викликала працівників 17-го відділення для ознайомлення з вакантними посадами, проте ніхто до неї не з’являвся. 04.04.2016 року та 05.04.2016 року на засіданні комісії зачитала наявні вакантні посади в інших відділеннях. Проте до ОСОБА_5 не додзвонилася, про що було складено ОСОБА_8.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що за організацію Департаменту охорони здоров’я був проведений аудит в лікарні. На зборах 04.04.2016 року та 07.04.2016 року ОСОБА_5 була присутня на зборах, вакантні посади пропонувалися для всіх. Станом на 07.04.2016 року було оголошено 8 вакантних посад.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що була присутня на засіданнях де пропонувалися вакантні посади. Збори відбувалися 04.04.2016 року, 05.04.2016 року та 07.04.2017 року. На всіх засіданнях позивач була присутня, на засіданнях пропонувалися вакантні посади. Конкретно працівнику не пропонувалася конкретна посада.

Аналогічні покази надала свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які пояснили що ОСОБА_13 на засіданнях оголошувала вакантні посади. На момент звільнення було 8 вакантних посад. Чи конкретно ОСОБА_5 були запропоновані посади сказати не можуть.

Свідок ОСОБА_17 пояснив, що 28.12.2015 року було засідання, де він був секретарем. На засіданні повідомлялося про перепрофілювання, було оголошено 8 вакантних посад. ОСОБА_5 була присутня на зборах, про те всі відмовлялися від вакантних посад, оскільки була різниця в заробітній платі.

Свідок ОСОБА_18 пояснила, що позивач ОСОБА_5 була запрошена на всі збори. Основним питання зборів було надання працівникам права на працевлаштування. Було повідомлено про те, що треба прийти в відділ кадрів та написати заяву про перевід.

Так, свідок ОСОБА_19 повідомив, що на засідання пропонувалися вакантні посади. 21.03.2016 року та 05.04.2016 року Семенюк на засіданнях була відсутня, відтак було прийнято рішення про рекомендування ОСОБА_5 на звільнення.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що на зборах, які відбувалися неодноразово, працівникам 17-го відділення було запропоновано написати заяви про перевід. Одні працівники написали такі заяви і працюють до сих пір, інша частина працівників відмовилася писати заяви, оскільки була різниця в заробітній платі.

Свідок ОСОБА_20 пояснила, що ОСОБА_5 попереджувалася про скорочення відділення та було запропоновано інші вакантні посади, а саме: молодших медичних сестер. Заяви від ОСОБА_5 про переведення в новостворене відділення не надходило. Було засідання профкому, однак ОСОБА_5 на них не з’являлася, і тому було рекомендовано щоб її звільнити.

Також встановлено, що мало місце зміни в організації виробництва і праці, котрі полягали в тому, що 17-відділення є недовантежаним, розраховане на 50 ліжок

Ухвалюючи оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, суд виходив з тих обставин, що наказ в.о. головного лікаря ОСОБА_6 №197 від 7.04.2016 року в частині звільнення ОСОБА_5 із займаної посади підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки відповідач не виконав вимоги ч.2ст.40,ч.3 ст.49-2 КЗпП України.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Відповідно до ст.34 КЗпП України, простій-це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою, або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві на весь час простою або на інше підприємство, але в тій самій місцевості на строк до 1 місяця.

ОСОБА_8 п.1 ст.40 КЗпП України та п.19 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_9 України №9 від 6.11.1992 року (з наступними змінами) "Про практику розгляду судами трудових спорів" суди, розглядаючи трудові спори, зобов’язані з’ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, чи додержано власником норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази відмови працівника від переведення на іншу роботу , або що власник не мав можливості такого переведення, чи попереджувався працівник про наступне вивільнення за 2 місяці.

Пунктом 1 ст.40 КЗпП України передбачена можливість розірвання трудового договору за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу при змінах в організації виробництва і праці, до яких відноситься, зокрема, і скорочення чисельності чи штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

ОСОБА_8 з ч.ч. 1 та 3 ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював.

Оскільки обов'язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Саме до такого розуміння цих норм зводяться правові висновки Верховного ОСОБА_9 України, викладені в Постановах від 01 квітня 2015 року справі № 6-40цс15, від 01 липня 2015 року у справі № 6-491цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15, які відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для усіх судів України.

Колегією суддів приймається до уваги той факт, що відповідачем не надано належного доказу, про те що позивача було персонально повідомлено про наявні вакантні місця в інших відділеннях КЗ ЛОКПЛ за період від оголошення простою в 17-у відділенні і до її звільнення, так само як і не подано належних доказів в підтвердження того, що позивач відмовилася від запропонованих їй вакантних посад.

ОСОБА_8 ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_8 довідки про доходи ОСОБА_21 від 19.10.2016 загальна сума доходу за період з 01.12.2015 року по 31.01.2016 року становить 10269,98 грн.

З довідки наданої відповідача вбачається, що позивачу надавалась матеріальна допомога в розмірі 300,00 грн., яка не може включатись до розрахунку середньомісячної заробітної плати.

За таких обстави, суд першої інстанції здійснив вірних розрахунок, що, середньомісячна зарплата становить 4984,99 грн., а середньоденний заробіток становить 195,48 грн.

На день розгляду справи у суді першої інстанції позивач перебувала у вимушеному прогулі 296 днів, а тому на її користь підлягає стягненню 57862,08 грн. (195,48 х296) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 08.04.2016 року по 31.03.2017 року.

Суд першої інстанції вірно розрахував середній заробіток за час вимушеного прогулу і стягнув такий в користь позивача.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано поновив позивача на роботі, як таку, що звільнена з порушенням процедури, та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів, а висновки суду ґрунтуються на їх всебічному аналізі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі є вірними та відповідають нормам як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні поданих суду доказів.

ОСОБА_8 ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову скаржником не оскаржується, в зв"язку з чим апеляційним судом не переглядається.

ОСОБА_8 норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги Комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 31 березня 2017 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня"- залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 31 березня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текс постанови складено 05 квітня 2018 року

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

ОСОБА_2