Ухвала суду № 73230192, 30.03.2018, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/205/13-а

№ провадження 2-а/453/15/18

У Х В А Л А

30.03.2018 року Сколівський районний суд Львівської області в складі :

головуючого-судді Ясінського Ю.Є.

при секретарі Гринюк Л.Я.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у м. Сколе Львівської області в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 міської ради Львівської області в особі голови ОСОБА_3 про укладення мирової угоди по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення сесії ОСОБА_2 міської ради № 16 від 24.12.2010 року “Про затвердження чисельності апарату ОСОБА_2 міської ради на 2011 рік” та розпорядження ОСОБА_2 міської ради №009 від 01.03.2011 року «Про звільнення спеціаліста по роботі з громадкістю ОСОБА_1Р.», поновлення на посаді спеціаліста по зв`язках з громадськістю ОСОБА_2 міської ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення сесії ОСОБА_2 міської ради № 16 від 24.12.2010 року “Про затвердження чисельності апарату ОСОБА_2 міської ради на 2011 рік” та розпорядження ОСОБА_2 міської ради №009 від 01.03.2011 року «Про звільнення спеціаліста по роботі з громадськістю ОСОБА_1Р.», поновлення на посаді спеціаліста по зв`язках з громадськістю ОСОБА_2 міської ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

До початку судового засідання сторони подали заяву про укладення мирової угоди. Згідно умов мирової угоди, підписаної сторонами від 23.11.2017 року:

-позивач відмовляється від позову в частині визнання протиправним та скасування рішення сесії ОСОБА_2 міської ради № 16 від 24.12.2010 року “Про затвердження чисельності апарату ОСОБА_2 міської ради на 2011 рік” та розпорядження ОСОБА_2 міської ради №009 від 01.03.2011 року «Про звільнення спеціаліста по роботі з громадкістю ОСОБА_1Р.»;

-Позивач визнає, що позовні вимоги в частині поновлення на посаді спеціаліста по зв»язках з громадськістю ОСОБА_2 міської ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2011 року по 27.08.2013 року виконано відповідачем в повному обсязі;

-Відповідач визнає поновлення позивача на посаді спеціаліста по зв»язках з громадськістю ОСОБА_2 міської ради та виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2011 року по 27.08.2013 рік, законними.

В судовому засіданні сторони підтримали подану заяву про укладення угоди та просили затвердити умови угоди, а провадження закрити.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін, які підтримали заяву про укладення угоди, дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у затвердженні мирової угоди та мотивує це наступним.

У відповідності до ч.1 ст. 190 КАС України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на підставі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов»язків сторін. Сторони можуть примиритися на умовах, які виходять за межі предмета спору, якщо такі умови примирення не порушують прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Умови примирення не можуть суперечити закону або виходити за межі компетенції суб»єкта владних повноважень.

У відповідності до п.1 ч.6 ст. 190 КАС України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні умов примирення і продовжує судовий розгляд, якщо умови примирення суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб або є не виконуваними.

Як зазначалось вище, однією з умов затвердження угоди про примирення є те, що «Відповідач визнає поновлення позивача на посаді спеціаліста по зв»язках з громадськістю ОСОБА_2 міської ради та виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2011 року по 27.08.2013 рік» і таке поновлення визнають законним.

Перевіривши умови мирової угоди, суд дійшов до висновку, що вона суперечить Закону.

Як вбачається з матеріалів справи 11.11.2011 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення сесії ОСОБА_2 міської ради № 16 від 24.12.2010 року “Про затвердження чисельності апарату ОСОБА_2 міської ради на 2011 рік”, поновлення на посаді спеціаліста по зв`язках з громадськістю ОСОБА_2 міської ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

27.08.2013 року постановою Сколівського районного суду Львівської області позов задоволено частко. Визнано протиправним та скасувано рішення сесії ОСОБА_2 міської ради № 16 від 24.12.2010 року “Про затвердження чисельності апарату ОСОБА_2 міської ради на 2011 рік”. Поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста по зв`язках з громадськістю ОСОБА_2 міської ради з 01.03.2011 року. Стягнуто з ОСОБА_2 міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2011 року по 27.08.2013 року з урахуванням виплат проведених ОСОБА_1 з 01.03.2011 року по 31.05.2011 року за строковою угодою від 01.03.2011 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 міської ради залишено без задоволення, а рішення Сколівського районного суду Львівської області 27.08.2013 року, без змін.

09.12.2016 року Ухвалою Вищого адміністративного суду України рішення Сколівського районного суду від 27.08.2013 року та Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

В ухвалі Вищий адміністративний суд України зазначає, що суди не врахували, що ОСОБА_1 звільнено з посади спеціаліста по роботі з громадськістю ОСОБА_2 міської ради розпорядженням ОСОБА_2 міської ради №009 від 01.03.2011 року, яке є чинним.

Як наслідок, 05.01.2016 року позивач ОСОБА_1, в порядку ст. 51 КАС України подає заяву, згідно якої просить визнати протиправним та скасувати розпорядження ОСОБА_2 міської ради №009 від 01.03.2011 року «Про звільнення спеціаліста по роботі з громадкістю ОСОБА_1Р.», поновити на посаді спеціаліста по зв`язках з громадськістю ОСОБА_2 міської ради та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто лише після винесення ухвали Вищим адміністративним судом України.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване розпорядження ОСОБА_2 міської ради №009 від 01.03.2011 року «Про звільнення спеціаліста по роботі з громадськістю ОСОБА_1Р.» було долучено до матеріалів справи представником ОСОБА_2 міської ради Львівської області під час розгляду справи ще 2011 року згідно поданого клопотання (а.с. 29 Т.1). Крім того, таке було досліджено при винесенні судом постанови від 27.08.2013 року, а відтак позивач достовірно знала про його існування.

Разом з тим, в матеріалах справи наявне письмове заперечення на позовну заяву за вх. №599 від 14.03.2016 року за підписом міського голови ОСОБА_3, згідно якого у задоволенні вимог в частині оскарження розпорядження про звільнення від 01.03.2011 року просить відмовити у зв»язку з пропуском строку звернення до суду. У задоволенні решти позовних вимог просить відмовити за їх безпідставністю. Також зазначає, що після завершення трудового договору 01.03.2011 року позивач добровільно продовжила трудову діяльність у ОСОБА_2 міській раді за строковим договором, а відтак прийняла та погодилась із рішенням про скорочення посади держслужбовця і її звільнення, що підтверджується її трудовою діяльністю вже на іншій посаді упродовж усього строку на оскарження таких документів.

Незважаючи на твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду в частині оскарження розпорядження ОСОБА_2 міської ради №009 від 01.03.2011 року «Про звільнення спеціаліста по роботі з громадськістю ОСОБА_1Р.», сторони укладають мирову угоду, а відповідач вважає поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу законним, про що зазначено в самій угоді.

З врахуванням наведено вище, суд вважає, що оскільки позивач ОСОБА_1 звернулась із вимогою про визнання протиправним та скасувати розпорядження ОСОБА_2 міської ради №009 від 01.03.2011 року «Про звільнення спеціаліста по роботі з громадськістю ОСОБА_1Р.» поновлення на посаді спеціаліста по зв`язках з громадськістю ОСОБА_2 міської ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу 05.01.2016 року, через п"ять років з дня його винесення, тобто із пропуском встановленого законом строку, а визнання відповідачем умов угоди про примирення в частині поновлення позивача на посаді спеціаліста по зв»язках з громадськістю ОСОБА_2 міської ради та виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2011 року по 27.08.2013 рік, законним, може призвести до безпідставного стягнення коштів із ОСОБА_2 міської ради Львівської області, відтак мирова угода не відповідає вимогам КАС України, зокрема наявне порушення закону в частині пропуску строку із звернення до суду, тому відмовляє у затверджені мирової угоди та продовжує судовий розгляд.

Керуючись ст. 190, 243, 244 КАС України суд,

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_1 та представнику відповідача ОСОБА_2 міської ради Львівської області в особі голови ОСОБА_3 у затвердженні мирової угоди по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення сесії ОСОБА_2 міської ради № 16 від 24.12.2010 року “Про затвердження чисельності апарату ОСОБА_2 міської ради на 2011 рік” та розпорядження ОСОБА_2 міської ради №009 від 01.03.2011 року «Про звільнення спеціаліста по роботі з громадкістю ОСОБА_1Р.», поновлення на посаді спеціаліста по зв`язках з громадськістю ОСОБА_2 міської ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та продовжити судовий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Сколівського районного

суду Львівської області ОСОБА_4

Повний текст ухвали складено 03.04.2018 року