Постанова № 73230133, 06.04.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/8801/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.

Провадження № 22-ц/783/372/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: 2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого – Павлишина О.Ф.,

суддів – Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретар Бохонко Е.Р.,

за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до державного нотаріуса Шостої львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, третя особа - Львівська міська рада, державний нотаріус Першої львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, про визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 в грудні 2016 року звернулася в суд із позовом, в якому з уточненням вимог просила: внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 лютого 2004 року, зареєстрованого в реєстрі за №1-288 державним нотаріусом Шостої Львівської нотаріальної контори ОСОБА_3 в межах нотаріальної справи №473/03 (спадкодавець ОСОБА_5, померла 13.05.2003 року), визначивши склад спадщини: житловий будинок №29 на вул.Садибній в м. Львові, (позначений на плані під літ (А-1)) заг.пл. 55,8 кв.м., що складається з двох житлових кімнат житловою площею 32,5 кв.м та кухні, сіней (а), тамбура (а/), тамбура (а//); житлова прибудова (А/-1); житловий будинок (Б-1); житловий будинок (В/-1); господарські будівлі: сараї (В,Г,Д), вбиральня (У), (Ж) гараж, (Д) гараж, ворота (1), хвіртка (2); визнати за позивачкою право власності на житловий будинок№29 на вул. Садибній в м. Львові, (позначений на плані під літ (А-1)) заг.пл. 55,8 кв.м., що складається з двох житлових кімнат житловою площею 32,5 кв.м та кухні, сіней (а), тамбура (а/), тамбура (а//); житлова прибудова (А/-1); житловий будинок (Б-1); житловий будинок (В/-1); господарські будівлі: сараї (В,Г,Д), вбиральня (У), (Ж) гараж, (Д) гараж, ворота (1), хвіртка (2). В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що 13.05.2003 року померла ОСОБА_5 Позивачка звернулася із заявою про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 лютого 2004 року, зареєстроване в реєстрі за №1-288 державним нотаріусом Шостої Львівської нотаріальної контори ОСОБА_3 Однак позивачка внаслідок помилки нотаріуса успадкувала майно не в повному обсязі.

Оскаржуваним рішенням у позові відмовлено.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 15 січня 2018 року виправлено описку в рішенні Сихівського районного суду м. Львова від 20 грудня 2017 року. Постановлено вважати помилково зазначеним у рішенні Сихівського районного суду м. Львова від 20 грудня 2017 року Львівську міську раду, як співвідповідача по справі та вважати вірно зазначеним у рішенні Сихівського районного суду м. Львова від 20 грудня 2017 року Львівську міську раду, як третю особу по справі.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2

В апеляційній скарзі стверджує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене при неповному з’ясуванні обставин справи. Зазначає, що суд не звернув уваги на те, що в матеріалах нотаріальної справи № 266 та нотаріальної справи № 473/03, які суд витребовував містяться суттєві розбіжності у складі нерухомого майна, що успадковувалось. Посилається на те, що відмінності між складом спадкового майна також вбачаються в Свідоцтві про право на спадщину за законом від 14 листопада 2000 року, зареєстрованому в реєстрі за № 6-3679 Державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та в Свідоцтві про право на спадщину за законом від 19 лютого 2004 року, зареєстрованому в реєстрі за № 1-288 державним нотаріусом Шостої львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 Вважає, що причиною відмінностей є помилка, допущена державним нотаріусом Шостої львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 Стверджує, що станом на 2004 рік, нотаріус ОСОБА_3 була зобов’язана перевірити підтвердження вчинення реєстраційних дій щодо частини спадкового майна, яка вимагала державної реєстрації та витребувати довідку з БТІ, яка б підтверджувала склад такого майна. Посилається на те, що на момент видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 лютого 2004 року нотаріус зобов’язана була перевірити наявність спадкових справ та могла перевірити правовстановлюючий документ Свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 листопада 2000 року за допомогою Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ. Не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нею пропущено строк позовної давності та посилається на те, що вона дізналась про порушення своїх прав коли в межах розгляду даної справи суд витребував обидві спадкові справи, між яким виявлено розбіжності. Звертає увагу на те, що вона просила суд про поновлення строків позовної давності. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Учасники справи в судове засідання не з'явилися, клопотання про відкладення розгляду справи ОСОБА_2 не містить поважних причин неявки, оскільки посилання в клопотанні про відкладення розгляду справи на неявку в зв»язку з роботою і неявку представника в зв»язку з участю в розгляді іншої справи не стверджує неможливості явки в судове засідання при тому, що судова повістка ОСОБА_2 про виклик в судове засідання на 03.04.2018 року отримана 20.03.2018 року, а тому розгляд справи проводиться без участі учасників справи, та відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено такі обставини.

13.05.2003 року померла ОСОБА_5

19 лютого 2004 року державним нотаріусом Шостої Львівської нотаріальної контори ОСОБА_3 видано спадкоємцю ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстровано в реєстрі за №1-288. Згідно з даним свідоцтвом спадкове майно складається, зокрема, з житлового будинку з приналежними до нього господарським будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою вул. Садибна, 29 в м. Львові: Житловий будинок позначений на плані під літерою А-1 складається з двох житлових кімнат та кухні, без врахування самовільної побудови і переобладнання. До будинку відносяться такі господарські будівлі: цегляні стіни - а, цегляний сарай - В, цегляна вбиральня - У, металеві ворота - 1, металева хвіртка - 2. Згаданий будинок належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого Першою львівською державною нотаріальною конторою 14 листопада 2000 року за реєстровим №6-3679, зареєстрованого у Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 1 грудня 2000 року за реєстровим №1389. Дане свідоцтво видане без врахування самовільно побудованих: цегляної житлової прибудови – А/-1, цегляного тамбуру а//, цегляного житлового будинку - Б-1, металевого гаражу - Ж, цегляного сараю - Е, цегляного гаражу - Д, цегляного незакінченого житлового будинку – В/-1.

Згідно зі ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.2 ст.1300 ЦК України на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Згідно з п.п.114, 177 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в редакції наказу Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року №18/5 (із змінами та доповненнями, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства осіб, які подали заяву, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов'язково вимагаються відповідні документи. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

На виконання вказаних вимог позивачкою по справі для видачі права на спадщину подано витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданий Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки за № 2318543 від 17 грудня 2003 року. Згідно з даним витягом, наявним в матеріалах спадкової справи, будинок складається з двох житлових кімнат та кухні. Побудовано самовільно: житлова прибудова «А/-1»; а// - тамбур; житловий будинок - Б-1; гараж - «Ж»; сарай «Е»; гараж «Д»; В/-1 - незакінчений житловий будинок.

А відтак, оскільки свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців, і видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав, однак позивачкою по справі не подано документів про узаконнення самочинного будівництва, в тому числі таких об»єктів - житлова прибудова «А/-1»; а// - тамбур; житловий будинок - Б-1; гараж - «Ж»; сарай «Е»; гараж «Д»; В/-1 - незакінчений житловий будинок, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про недоведеність вимог щодо внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на майно.

Колегією суддів не приймається до уваги посилання в апеляційній скарзі на свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_5 14.11.2000 року, оскільки дане свідоцтво видане без врахування самовільно прибудованої прибудови (Б-1), незакінченого житлового будинку (В/-1) гаражу (Ж) (т.1, а.с.5), тобто самочинно збудовані об»єкти існували на час видачі свідоцтва 14.11.2000 року, і їх кількість збільшилась станом 17 грудня 2003 року та складались з житлової прибудови «А/-1»; а// - тамбура; житлового будинку - Б-1; гаражу - «Ж»; сараю «Е»; гаражу «Д»; В/-1 - незакінченого житлового будинку.

Безпідставним є твердження в апеляційній скарзі про порушення прав позивачки зменшенням житлової та загальної площі будинку, оскільки з свідоцтва про право на спадщину вбачається, що нотаріусом внесено виправлення в свідоцтво (т.1, а.с.4), і позивачкою по справі зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 55,8 кв.м, житловою площею 32,5 кв.м. (т.1, а.с.6-зворот)

Про безпідставність посилань апеляційної скарги і невідповідність позовних вимог фактичним обставинам справи також свідчать довідки ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», видані на замовлення ОСОБА_2 від 13.11.2015 року та 27.09.2016 року, згідно з якими демонтованими є житлова прибудова літ. «А/-1», сарай «Е», гараж літ. «Ж», та, що загальна площа будинку змінилась з 55,8 кв.м. на 49,7 кв.м , житлова з 32,5 кв. м на 31, 3 кв.м. внаслідок переобмірів, уточнення площ та демонтажу тамбуру І /5,5 кв.м ( а.с.160, 183 реєстраційної справи будинку №29, вул.Садибна)

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

А відтак, оскільки господарські будівлі - сараї (В, Г, Д), вбиральня (У), ворота (1), хвіртка (2) не вказані в свідоцтві про право на спадщину від 14.11.2000 року (т.1, а.с. 5) колегія суддів вважає таким, що не заслуговує на увагу твердження в апеляційній скарзі про порушення її прав не зазначенням цих об»єктів в свідоцтві про право на спадщину від 19 лютого 2004 року (т.1, а.с.4).

Твердження в апеляційній скарзі про порушення судом норм матеріального права та про неправильність висновку суду щодо пропуску строку позовної давності визнається колегією суддів безпідставним, оскільки суд, встановивши пропуск строку позовної давності, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

А відтак, оскільки вимоги апеляційної скарги стосуються внесення змін в свідоцтво про право на спадщину та визнання права власності (т.1, а.с.256), не приймається до уваги посилання в апеляційній скарзі на неправильність висновку суду щодо заяви про уточнення позовних вимог з вимогою видати нове свідоцтво про право на спадщину (т.1, а.с.172)

Оскільки судом правильно по суті вирішено спір, помилковий висновок суду, що вимога про визнання права власності є похідною до вимоги про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, не може бути підставою для скасування рішення суду.

Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не стверджують наявність підстав для скасування рішення, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Оскільки сплату судового за подання апеляційної скарги відстрочено до ухвалення судового рішення відповідно до ст.136 ЦПК України, з ОСОБА_2 в дохід держави слід стягнути 1653 грн. 60 коп.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 грудня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків -НОМЕР_1, місце проживання – м. Львів, вул. Садибна, 29, в дохід держави 1653 (одну тисячу шістсот п»ятдесят три) грн. 60 (шістдесят) коп.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень ст.389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 06 квітня 2018 року.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Мікуш Ю.Р.

ОСОБА_6