Рішення № 73230069, 30.03.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6298/17

пр.№ 2/464/215/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.03.2018 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Рудакова І.П.

за участю секретаря судового засідання Добрій О.-В.В.

справа № 464/6298/17

позивач ОСОБА_1 не з’явився,

відповідач ОСОБА_2 не з’явився,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,

за участю учасників справи: позивача – ОСОБА_1 не з’явився, відповідача ОСОБА_2 – не з'явився,

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, в якому просить стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_2 18686,72 грн. відшкодування завданої шкоди. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 20.09.2014 р. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Toyota Avensis», д.н.з. 20-120 під керуванням ОСОБА_2 та його припаркованого автомобіля НОМЕР_1. У даній пригоді постановою суду визнано винним ОСОБА_2, який не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з його автомобілем, завдавши значних технічних пошкоджень. Розмір матеріальної шкоди у зв’язку із пошкодженням автомобіля становить 14546,72 грн. Окрім того, зазначає, що вказаними діями відповідача, йому було завдано моральну шкоду, яку оцінює у 2500 грн. А також, просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн.

Ухвалою від 19 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Ухвалою від 13 лютого 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків по сплаті судового збору.

У судове засідання позивач не з’явився, подав суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, повністю задовольнити позовні вимоги та у разі повторної неявки відповідача без поважних причин провести заочний розгляд справи.

Відповідач повторно не з’явився у судове засідання, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, суду не відомі причини неявки, від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, а тому зі згоди сторони позивача, що викладена у поданій суду заяві, суд постановив ухвалу, яка внесена до журналу судового засідання, про порядок заочного розгляду справи з дотриманням вимог, встановлених ст.281 ЦПК України.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та з’ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно із ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно із п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20 вересня 2014 року о 14 год. 20 хв. по вул. Паркова, 16 у м.Львові, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Toyota Avensis», д.н.з. 20-120, під керуванням ОСОБА_2, та припаркованого автомобіля НОМЕР_1, що належить позивачу ОСОБА_1, внаслідок чого транспортні засоби отримали технічних пошкоджень.

У вказаній дорожньо-транспортній пригоді визнано винним відповідача ОСОБА_2, що стверджується постановою Сихівського районного суду м.Львова від 10.10.2014 р. Відповідно до вказаної постанови 20.09.2014 року о 14.20 год. у м.Львові по вул. Паркова, 16, водій ОСОБА_2, керуючи транспортним автомобілем марки «Toyota Avensis», д.н.з. 20-120, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого скоїв зіткнення з припаркованим автомобілем НОМЕР_1, в результаті чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, чим порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху.

Як вбачається з наданих позивачем актами приймання-передачі виконаної роботи СПД ФО «Мазурик Юрій Богданович» та ТзОВ «ОСОБА_3 Град», загальна сума відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1, становить 14546 грн. 72 коп.

З врахуванням вищенаведених норм законодавства, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди є підставними, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню розмір матеріальної шкоди в сумі 14546 грн. 72 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Верховним судом України в п. 9 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд враховує характер вчиненого ОСОБА_2 правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача ОСОБА_1, беручи до уваги, що немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного, душевного болю, страждань, а будь-яка компенсація моральної шкоди не може відповідати дійсним стражданням позивача і може мати тільки умовний вираз та виходячи з міркувань розумності та справедливості, вважає за необхідне визначити розмір відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 1000 грн. Більший розмір відшкодування моральної шкоди позивачем не доведений та в такому слід відмовити.

Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, зокрема на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження оплати витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано угоду від 04.09.2017 р. про надання правової допомоги.

Згідно п. 3 даної угоди, сторони погодили гонорар за надання правової допомоги у розмірі 1500 грн., який внесено позивачем 04.09.2017р., а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 1500 грн. витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 1280,00 грн., що підтверджено квитанціями, які міститься у матеріалах справи. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 1280,00 грн.

На підставі ст.ст.22, 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України та керуючись ст.ст.2, 11, 12, 81, 89, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 273, 351-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 14546,72 грн., моральної шкоди у розмірі 1000 грн., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн. та 1280 грн. витрат по сплаті судового збору, а всього 18326(вісімнадцять тисяч триста двадцять шість) грн. 72 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне найменування (ім'я) сторін та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: ОСОБА_1 (проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1);

відповідач: ОСОБА_2 (10.11.1974р.н., проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Сихівський районний суд м.Львова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 30 березня 2018 року.

Суддя Рудаков І.П.