Рішення № 73229923, 29.03.2018, Новгородківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 393/603/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року смт.Новгородка

Новгородківський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді Мохонько К.М.

за участю секретаря Макаренко Л.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новгородка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фермерського господарства ''Плов'' про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з позовом та просить суд визнати недійсним договір оренди землі від 10.06.2004 року, який зареєстрований за № 122 від 10.06.2004 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ ''Плов'' посилаючись на те, що спірний договір підписаний як зі сторони орендодавця, так і зі сторони орендаря ОСОБА_3 головою та засновником ФГ "Плов".

В судовому засіданні 13.02.18р. позивач та його представник позов повністю підтримали та просять його задовольнити. Представник відповідача в усних поясненнях та відзиві позов не визнав, просить застосувати строк позовної давності. В дане засідання суду сторони не з"явились, представник позивача позов підтримує та просить задовольнити.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, суд з’ясував наступні факти та відповідні їм правовідносини.

28 травня 2002 року виданий державний акт на право приватної власності на землю за змістом якого ОСОБА_2 передається у приватну власність земельна ділянка площею 6,30 га на території Новоандріївської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 6-7).

27 листопада 2003 року ОСОБА_2 видала доручення ОСОБА_3, ОСОБА_4 на розпорядження її земельною ділянкою площею 6,30 га. Доручення видано строком на три роки і дійсне по 27.11.06р. та нотаріально посвідчене (а. с. 17-18).

10 червня 2004 року між орендодавцем (уповноважена ним особа) ОСОБА_3, що діє на підставі доручення посвідченого нотаріусом від імені ОСОБА_2 з одного боку та орендар фермерське господарство "Плов" в особі голови ОСОБА_3 укладений договір оренди землі. За умовами договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 6,30 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новоандріївської сільської ради, Новгородківського району, Кіровоградської області. Договір укладений на 49 років, орендна плата становить 788 грн., тобто 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Договір підписаний як зі сторони орендодавця, так і зі сторони орендаря ОСОБА_3 та зареєстрований у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Центра Державного Земельного Кадастру про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.06.2004 року за № 122 (а. с. 8-10).

9 серпня 2005 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Прізвища після реєстрації шлюбу чоловіка ОСОБА_5, дружини ОСОБА_5 (а. с. 12).

Відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як визначено в ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

З доданого до позовної заяви витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно фермерського господарства "Плов" вбачається, що засновником та керівником ФГ "Плов" є ОСОБА_3, дата державної реєстрації 09.03.2000 року (а. с. 20-29).

Таким чином, зібраними по справі доказами доведено порушення вимог ч. 3 ст. 238 ЦК України при укладенні спірного договору оренди землі від 10.06.04р., що в свою чергу на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України надає правові підстави для визнання цього договору недійсним.

У відзиві від 10.01.18р. на позовну заяву відповідач просить застосувати до позовних вимог строки позовної давності і відмовити в задоволенні позову (а. с. 36-37).

Відповідно до ст. ст. 257, 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В своїх усних поясненнях позивач ОСОБА_1, даних в судовому засіданні 13.02.18р., повідомила, що в 2004 році їй були потрібні гроші і ОСОБА_3 дав ці гроші за користування землею, про що вона написала розписку. Земельна ділянка площею 6,3 га знаходиться в с. Новоандріївка, є державний акт. Позивач розуміла, що вона надає свою земельну ділянку ОСОБА_3 як орендарю і її земля буде ним оброблятись, однак, орендну плату позивач не отримувала. Позивач можливо і підписувала довіреність на ім"я ОСОБА_3, точно не пам"ятає, заяву про скасування довіреності на ім"я ОСОБА_3 не подавала.

Тобто, на час звернення з позовом до суду (листопад 2017 року) пройшло більше 13 років на протязі яких ОСОБА_1 не виявляла бажання поновити свої права відносно своєї земельної ділянки. Більше того, з наданих нею пояснень вбачається, що вона отримала від ОСОБА_3 певну суму грошей та розуміла, що надає землю в оренду. Наведене свідчить про обізнаність позивача ОСОБА_1 починаючи з 2004 року щодо користування та обробітку ОСОБА_3, а фактично фермерським господарством "Плов", її земельної ділянки площею 6,30 га та відповідно початком відліку строку для застосування позовної давності з 2004 року, а не з 2017 року, як це вказано в позовній заяві.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.18р. справа № 397/1402/15-ц провадження № 61-378 св 18, що в силу ч. 4 ст. 263 ЦК України підлягає врахуванню судом при прийнятті свого рішення.

Таким чином, в задоволенні позову слід відмовити за спливом строку позовної давності, як це визначено в ч. 4 ст. 267 ЦК України. Із заявою про визнання поважними причин пропуску позовної давності в порядку ч. 5 ст. 267 ЦК України ні позивач, ні його представник до суду не звертались.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача не підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати, так як суд відмовляє в задоволенні позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 203, 215, 238, 257, 258, 261, 267 ЦК України, ст. ст. 76-81, 89, 141, 223, 263-265, 268, 272 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до фермерського господарства ''Плов'' про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити сторонам по справі.

Дата складення повного судового рішення 05.04.2018 року.

Суддя Мохонько К.М.