Постанова № 73229188, 06.04.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 334/3037/17Головуючий у 1-й інстанції Гнатюк О.М.Пр. № 22-ц/778/1071/18Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «СК «Арсенал Страхування» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2017 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Doloris» (UAB “Doloris”) в особі директора ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «СК «Арсенал Страхування» (далі – ОСОБА_4 «СК «Арсенал Страхування» про стягнення матеріальної шкоди від дорожньо-транспортної пригоди

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ЗАТ «Doloris» (UAB “Doloris”) в особі директора ОСОБА_2 звернулося до суду із вищезазначеним позовом, в якому із урахуванням змінених позовних вимог (а.с. 127), просило стягнути солідарно зі ОСОБА_3 та ПАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь ЗАТ «Doloris» (UAB “Doloris”) вартість відновлювального ремонту автомобіля в сумі 22396,54 грн. та судові витрати в сумі 3090,40 грн., судовий збір в сумі 673,60 грн., а всього: 26160, 54 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 12 квітня 2017 року о 7.44 год. ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухалась по перехрестю вул. Бородинська – вул. Гребельна – вул. Рельєфна у м. Запоріжжя. При цьому в порушення вимог п.13.1 ПДР України не дотрималась безпечної швидкості та безпечної дистанції, здійснила зіткнення із автомобілем «Audi A6» HGM706 під керуванням ОСОБА_2 Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.04.2017 року ОСОБА_3 була притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України. Відповідно до висновку спеціаліста автотоварознавця ОСОБА_5 від 20 квітня 2017 року встановлено, що вартість матеріальної шкоди від ДТП склала суму 22396,54 грн., з яких вартість відновлювального ремонту складає 8891,00 грн., вартість матеріалів 4939,98 грн., вартість деталей, що підлягають заміні з урахуванням коефіцієнту зносу 28551,96 грн. х (1-0,7). ЗАТ «Doloris» є власником автомобілю «Audi A6» HGM706. ОСОБА_2 є засновником вказаної юридичної особи та її директором. 27.01.2017 року ОСОБА_3 з ПАТ «СК «Арсенал Страхування» був укладений договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності по транспортному засобу «Toyota Corolla» держномер АР7373ВТ.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2017 року (а.с. 153-154) позов ЗАТ «Doloris» (UAB “Doloris”) в особі директора ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь ЗАТ «Doloris» вартість відновлювального ремонту автомобіля в сумі 22396,54 грн.

Стягнуто з ПАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь ЗАТ «Doloris» судові витрати в сумі 3090,40 грн.

Стягнуто з ПАТ «СК «ОСОБА_6 на користь ЗАТ «Doloris» судовий збір в сумі 673,60 грн.

В іншій частині вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції (фактично в частині задоволення позовних вимог позивача), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_4 «СК «Арсенал Страхування» у своїй апеляційній скарзі (а.с. 158-160) просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

З 15.12.2017 року набрав законної сили ЦПК України в новій редакції, його нормами апеляційний суд має керуватись при апеляційному перегляді цієї справи.

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 09 січня 2018 року (а.с. 173), справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с.175) в порядку ст. 369 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року (а.с. 175).

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Позивач подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (а.с. 182-184).

Відповідач ОСОБА_3 відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача ПАТ «СК «Арсенал Страхування» апеляційному суду не надала у цій справі.

В силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ПАТ «СК «Арсенал Страхування» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, в силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що позивач ЗАТ «Doloris» (UAB “Doloris”) в особі директора ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 із зазначеним рішенням суду першої інстанції погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували.

Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в оскаржуємій частині, тобто в частині задоволення позовних вимог позивача до ПАТ «СК «Арсенал Страхування» і лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ПАТ «СК «Арсенал Страхування».

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі в оскаржуємій частині до ПАТ «СК «Арсенал Страхування», керувався ст.ст. 10 - 11, 60, 88, 209, 212- 216 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача до ПАТ «СК «Арсенал Страхування» у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині - таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

При перевірці законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі апеляційний суд виходить із положень ЦПК України, в редакції, що була чинною до 14.12.2017 року включно, тобто чинною на час ухвалення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі (08 грудня 2017 року).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно із ст. 214 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі в оскаржуємій частині відповідає.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 02 квітня 2017 року о 7.44 год. ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на перехресті вул. Бородинська-вул. Гребельна-вул. Рельєфна у м. Запоріжжя, в порушення вимог п.13.1 ПДР не вибрала безпечну швидкість руху, не дотрималася безпечної швидкості руху та безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Audi A6» HGM706під керуванням ОСОБА_2,я кий рухався попереду. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засобі отримали механічні пошкодження.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2017 року (а.с. 49) ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

На момент вказаної дорожньо-транспортної пригоди, як вбачається з полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/5431490, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як власника автомобілю НОМЕР_1, була застрахована у ПАТ «СК «Арсенал Страхування» на суму за шкоду, заподіяну майну – 100000, 00 грн., з розміром франшизи – 00,00 грн. (а.с.73).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Е828368 (а.с. 4-6) «Audi A6» HGM706 зареєстрований в Литовській республіці, власником є ЗАТ «Doloris», м. Вільнюс, вул. А. Густайтіса 23-255а (UAB “Doloris”, Vilnius, m. A. Gustaicio 23-255A ).

Згідно із статутними документами ЗАТ «Doloris» (UAB “Doloris”) ОСОБА_2 є єдиним акціонером вказаного товариства та директором (а.с. 11-18).

В силу вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2017 року встановлено вину ОСОБА_3 у порушенні правил дорожнього руху, внаслідок чого транспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 28, 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі, якщо цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу, як джерела підвищеної небезпеки застрахована, при настанні з його вини страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи, зокрема шкоду, пов’язану з пошкодженням транспортного засобу потерпілого (витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством).

Згідно із ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом укладеного договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів між ПАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_3 страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільна-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Відповідно до звіту №112 про проведення оцінки транспортного засобу «Audi A6» HGM706 від 20 квітня 2017 року, складеного спеціалістом-товарознавцем ОСОБА_7, який є суб’єктом оціночної діяльності, стаж роботи з 2007 року, вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля без врахування значення коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, становить 42382,84 грн. Вартість шкоди, завданої автомобілю внаслідок ДТП, складає 22396,54 грн. (а.с. 19-48).

Представниками відповідача ПАТ «СК «Арсенал Страхування» не було надано суду першої інстанції будь-яких належних та переконливих доказів, які б свідчили про те, що визначений спеціалістом розмір заподіяної позивачу матеріальної шкоди є завищеним; при цьому, клопотань щодо призначення та проведення автотоварознавчої експертизи в судовому засіданні ПАТ «СК «Арсенал Страхування» також не заявлялось.

Ст. 1190 ЦК передбачає, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоду, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Оскільки шкоду позивачу було завдано саме діями відповідача ОСОБА_3, суд першої інстанції правильно вважав неможливим проведення стягнення у цій справі у солідарному порядку.

В зв’язку з тим, що розмір шкоди, завданої автомобілю позивача, не перевищує страхову суму (ліміт відповідальності) на одного потерпілого, зазначену в полісі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/5431490, то суд першої інстанції правильно вважав, що підстави для відшкодування ОСОБА_3 в порядку ст. 1194 ЦК України, відсутні.

Згідно із положеннями ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»:

34.2. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

34.3. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Відповідно до повідомлення від 12.04.2017 року (а.с. 51) представник ЗАТ «Doloris» ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою про те, що 18.04.2017 року о 9.00 год. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каменсько-Дніпровська 26 буде проводитись огляд автомобіля «Audi A6» HGM706 для визначення збитків в результаті ДТП, яка трапилася 12.04.2017 року між вказаним автомобілем та автомобілем НОМЕР_1. Вказане повідомлення отримано ПАТ «СК «Арсенал Страхування»12.04.2017 року та зареєстроване вх. №1047-17. Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що страховику стало відомо про страховий випадок в той же день.

Проте, страховик протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду не направив свого представника на місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, тому позивачем було самостійно проведено дослідження для визначення розміру шкоди, завданої транспортному засобу.

Водночас, за умовами договору та вимогами закону у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити потерпілому страхове відшкодування. Відсутність заяви потерпілого або страхувальника до страховика з цього питання є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо це перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення чинного законодавства, суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з ПАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь ЗАТ «Doloris» (UAB “Doloris”) вартості відновлювального ремонту автомобіля, судових витрат, судового збору є доведеними та обґрунтованими, такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню у цій справі.

Доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «СК «Арсенал Страхування» є такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції в оскаржуємій частині, а лише відображають позицію відповідача ПАТ «СК «Арсенал Страхування», висловлену у цій справі, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Позов було подано позивачем у цій справі саме до ПАТ «СК «Арсенал Страхування» (ЄДРПОУ 33908322, м. Київ вул. Борщагівська, 154 ТЦ «Мармелад», 4 поверх, як юридичної особи (копія позову а.с. 2), при цьому було додатково зазначено адресу Запорізької дирекції останньої, як адресу для листування у м. Запоріжжя.

Сума, що стягнута за рішенням суду першої інстанції в оскаржуємій частині у цій справі з відповідача ПАТ «СК «Арсенал Страхування» при нульовій франшизі за полісом (копія а.с. 73) знаходиться в межах ліміту страхової суми та підтверджена належними допустимими доказами, наявними у матеріалах цієї справи, які не спростовані, в свою чергу, будь-якими належними, допустимими доказами відповідача ПАТ «СК «Арсенал Страхування» у цій справі.

Хоча, в силу вимог ст. 10 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Підстави для звільнення відповідача ПАТ «СК «Арсенал Страхування» від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, у цій справі відсутні.

Відповідач ПАТ «СК «Арсенал Страхування» та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача в частині його задоволення.

В силу вимог ст. 212 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 58 ч.1 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно).

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ст. ст. 10-11, 57-61, 212 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку.

Порушення норм процесуального права, які є обов’язковими підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, передбачені ст. 376 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15,12.2017 року, у цій справі відсутні.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача ПАТ «СК «Арсенал Страхування».

Оскільки, в силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Однак, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у цій справі відсутні, та зокрема відповідачем ПАТ «СК «Арсенал Страхування» та представником останньої апеляційному суду не надані.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «СК «Арсенал Страхування», як особи, яка подала апеляційну скаргу у цій справі, не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 88 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, вирішено питання про розподіл між сторонами у цій справі судових витрат, пов’язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині у цій справі або ж його зміні.

Також в силу вимог ст. 141 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у разі відмови відповідачу ПАТ «СК «Арсенал Страхування» у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача ЗАТ «Doloris» будь-яких судових витрат, пов’язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, у тому числі у вигляді судового збору, сплаченого ним при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду (а.с. 157, 165).

Керуючись ст. ст. 10- 11, 58-61, 212-215, 224-226 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст.ст. 12, 141, 367-368, 371-372, 374-375, 381-384, п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «СК «Арсенал Страхування» залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2017 року у цій справі в оскаржуємій частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову апеляційного суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюються з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 06 квітня 2018 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1 ОСОБА_8ОСОБА_9