Постанова № 73229183, 05.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/6609/17 Головуючий у І інстанції Волчко А. Я.Провадження № 22-ц/780/1255/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 19 05.04.2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 року Апеляційний суд Київської області у складі головуючого – судді Сержанюка А.С., членів колегії – суддів Журби С.О., Коцюрби О.П., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

В С Т А Н О В И В :

21 червня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із названим позовом, де просив визнати недійсними договори купівлі-продажу

земельної ділянки, який зареєстрований в реєстрі за №464 від 21 лютого 2013 року, та укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

домоволодіння, який зареєстрований в реєстрі за №462 від 21 лютого 2013 року та укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

зобов'язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 прдмет спору - будинок №78, що по вул. Леніна в с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області та земельну ділянку площею 0,0800 га, кадастровий номер 3222486201:01:031:0018,

зобов'язати позивача повернути ОСОБА_3 кошти в розмірі 431 400 грн. та вирішити питання відшкодування судових витрат.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 21 лютого 2013 року ним було укладено договори купівлі-продажу вищевказаного домоволодіння та земельної ділянки.

Вартість домоволодіння, загальною площею 90,7 кв.м., житловою площею 44,6 кв. м., з надвірними будівлями та спорудами складала 431 400 грн., а земельної ділянки, площею 0,08 га, - 328 000 грн.

За договором купівлі-продажу домоволодіння від 21 лютого 2013 року позивач отримав кошти у розмірі 431 400 грн. у повному обсязі.

Позивач маючи поганий зір, неуважно прочитавши дрібний шрифт договору 2, п. 2.5, що засвідчує факт повного розрахунку за продану земельну ділянку, поставив свій підпис, а гроші від ОСОБА_3 не отримав.

Натомість, після укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, відповідач надала йому боргову розписку, що гроші за договором купівлі-продажу земельної ділянки віддасть до 22 червня 2014 року.

Гроші позивачу не повернула, вказавши причину глобальної економічної кризи та підняття курсу валют.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю.

Визнано недійсними договори купівлі-продажу домоволодіння, земельної ділянки, зареєстровані 21 лютого 2013 року в реєстрі, відповідно, за №№462, 464, які укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Зобов'язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 домоволодіння №78, що по вул. Леніна в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області та земельну ділянку, площею 0,0800 га, кадастровий номер 3222486201:01:031:0018.

Зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 кошти в розмірі 431 400 грн.

На обґрунтування ухваленого рішення місцевий суд, зазначив, про те, що розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України, в редакції, що діяла на момент ухвалення рішення, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Не погоджуючись із ухваленим рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» подало апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 липня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред’явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 21 лютого 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договори купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 78, які посвідчені та зареєстровані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером №462 та №464, відповідно ( а.с. 27-28, 29-30 ).

За договором купівлі-продажу домоволодіння від 21 лютого 2013 року позивач отримав кошти у розмірі 431 400 грн. у повному обсязі, що визнається сторонами по справі.

Відповідно ж до п. 2.3. договору купівлі-продажу земельної ділянки, продаж зазначеного майна, за домовленістю сторін, вчиняється за 328 000 грн., яку продавець одержав повністю від покупця до підписання цього договору ( а.с. 29-30 ).

Згідно ж п. 2.5. даного правочину, підписання цього договору буде свідчити про факт повного розрахунку за продану земельну ділянку, одержання продавцем від покупця грошей в сумі 328 000 грн., та відсутність по відношенню до покупця будь-яких претензій фінансового характеру ( там же ).

В той же час, 21 лютого 2013 року ОСОБА_3 написала боргову розписку, відповідно до якої вона зобов’язалась у виконання оплати по договору купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0800 га, кадастровий номер, 3222486201:01:031:0018, яка належала позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯИ №784746, виданого Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області на підставі рішення 21 сесії 5 скликання №7 Софіївсько- Борщагівської сільської ради від 03 липня 2008 року, сплатити кошти у розмірі 41 000 доларрів США, що еквівалентно 328 000 грн., строком до 22 червня 2014 року ( а.с. 8 ).

Однак, ОСОБА_2 грошові кошти за вказаною борговою розпискою, як зазначає, не отримав, у зв’язку із чим 21 червня 2017 року він звернувся до суду із названим позовом, де просив визнати недійсними зазначені правочини та застосувати наслідки їх недійсності ( а.с. 2-3 ).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю.

Визнано договори купівлі-продажу домоволодіння, земельної ділянки, зареєстровані в реєстрі за №№462, 464, відповідно, 21 лютого 2013 року, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - недійсними.

Зобов'язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 будинок №78, що по вул. Леніна в с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області, та земельну ділянку, площею 0,0800 га, кадастровий номер 3222486201:01:031:0018.

Зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 кошти в розмірі 431 400 грн. ( а.с. 36-41 ).

Ухвалюючи судове рішення з приводу заявлених вимог, місцевий суд, з точки зору суду другої інстанції, необґрунтовано прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з посиланням на обставини, зазначені у позові.

Так, на переконання апеляційного суду, названі договори купівлі-продажу майна повністю відповідають вимогам ст.ст. 205, 657 ЦК України.

Зокрема, зазначені правочини укладені за волевиявленням сторін у договорі в письмовій формі, посвідчені нотаріально та зареєстровані, і при їх укладенні, на переконання апеляційного суду, дотримано загальні вимоги до правочинів, передбачені ст. 203 ЦК України.

Окрім цього, як свідчать умови договору про відчуження земельної ділянки, позивач отримав обумовлену суму грошових коштів, що свідчить про повне виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за цим правочином.

Зазначений договір, з точки зору суду другої інстанції, є належним, допустимим, достовірним та достатнім згідно положень ст.ст. 77-80 ЦПК України, який свідчить про повний розрахунок із позивачем за продане ним майно.

Що ж до наданої ОСОБА_2 боргової розписки, то вона, на переконання апеляційного суду, до категорії таких доказів не відноситься, оскільки повністю спростовується зазначеним правочином.

Окрім іншого, вона належить до категорії документів невідомого походження.

Копіями невідомого походження, як зазначено в правових позиціях Верховного суду України, викладених у справах №6-57743св10, №6-29420св10, що є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, є будь-які копії документів, справжність яких неможливо перевірити шляхом співставлення із оригіналом.

Разом з цим, відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Товариство з обмеженою відповідальністю «Народна позика» є власником домоволодіння та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 78 на підставі договору іпотеки від 15 травня 2013 року, укладеного між ним ( товариством ) та ОСОБА_3, зареєстрованого за №1847 ( а.с. 61-62, 63-64, 70-75 ).

Відтак, оскаржуване рішення, на переконання апеляційного суду, окрім іншого, порушує права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Народна позика», як власника спірних домоволодіння та земельної ділянки, які не були залучені у справі.

Не звернув місцевий суд уваги і на те, що у справі відсутні докази порушення, невизнання або оспорювання прав та інтересів позивача за названими вимогами і лише наявність яких ( порушення, невизнання або оспорювання ) є безумовною підставою для їх захисту у відповідності до положень ст. 15 ЦК України.

За таких обставин, суд першої інстанції при ухваленні рішення викладеного не врахував, а відтак - неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не доведені, зробив висновки, які не відповідають матеріалам справи, з порушенням зазначених норм матеріального і процесуального права, ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення щодо заявлених позовних вимог.

Таким чином, зазначені доводи апеляційної скарги, на переконання апеляційного суду, знайшли своє повне підтвердження, унаслідок чого рішення місцевого суду підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову у відповідності до ст.ст. 15, 203, 205, 215, 655, 657 ЦК України ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України.

Окрім цього, ОСОБА_2 не позбавлений можливості звернутися до суду з позовними вимогами щодо виконання зобов’язань, які виникли, на його переконання, на підставі наданої йому боргової розписки.

Згідно положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» сплачений ним ( товариством ) судовий збір при подачі апеляційної скарги у розмірі 8 391 грн. ( а.с. 91 ).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» задовольнити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» судовий збір у розмірі 8 391 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

ОСОБА_6