Ухвала суду № 73228902, 05.04.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН320\5512\17

провадження №22ц/778/918/18

головуючий у 1 інстанції: Фомін В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 квітня 2018 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаОСОБА_1суддів:ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона 05 червня 2010 року з відповідачем ОСОБА_4 уклали шлюб, в період спільного проживання 28 березня 2012 року в них народився син – ОСОБА_6.

Позивачка зазначає, що рішенням Мелітопольського міькрайонного суду від 16 лютого 2017 року по цивільній справі №320/8022/16-ц шлюб був розірваний, а прізвище було змінено з шлюбного «Уляновська» на дошлюбне «Чуніхіна». Крім того, позивачка вказує, що відповідач не приймає ніякої участі в утриманні дитини.

Тому позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі ? частини усіх видів прибутку щомісяця до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 листопада 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер – НОМЕР_2, аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі 1\4 частини з усіх видів доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 серпня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до 28 березня 2030 року включно.

Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, судовий збір на користь держави в розмірі 640 грн. 00 коп. (отримувач – ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача 37993783, Банк – ГУ ДКСУ у м. Києві, код Банку – 820019, р\р 31215256700001, Код класифікації доходів бюджету - 22030106, призначення платежу - ч. 5 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»).

В задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу – відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове, яким стягнути аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів його доходу.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі уклали шлюб 05 червня 2010 року.

Сторони по справі мають малолітню дитину: сина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5.

16 лютого 2017 року Мелітопольським міськрайонним судом було розірвано шлюб між позивачем та відповідачем.

Згідно довідки від 02 серпня 2017 року, виданою головою квартального комітету №35 Мелітопольської міської ради народних депутатів, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, разом зі своїм сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, мешкає за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Б. Михайлова, буд. 88, з 2015 року (а.с. 13).

Згідно довідки від 11 жовтня 2017 року, виданою старшою по будинку, ОСОБА_4 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, разом зі своїми батьками. Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 12.10.2017 року, виданою Відділом реєстрації виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, з 25 січня 2005 року по теперішній час. \а.с. 39\ За вказаною адресою також зареєстровані батьки відповідача (а.с. 40, 41).

Згідно довідки про доходи від 09 жовтня 2017 року, ОСОБА_4 працює у ПП «ПРОФМАШ» слюсарем з механоскладських робіт (а.с. 42).

Згідно ч. 8 ст. 7 СК України визначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Виконання передбачених статтею 150 СК України, обов'язків батьків щодо виховання та розвитку дитини пов'язане з належним утриманням дитини, від якого залежить забезпечення умов для розвитку дитини здоровою як фізичного, так і духовно.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 статті 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд попередньої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення критично віднісся до пояснень представника відповідача щодо того, що відповідач мешкає разом із батьками і це тягне за собою певні витрати на їх утримання, оскільки судом встановлено, що його батьки є особами пенсійного віку, утримують пенсію, відповідач у встановленому законом порядку не сплачує аліменти на їх утримання. Крім того, відповідач є повнолітньої працездатною особою.

Тому суд першої інстанції вважав необхідним задовольнити позов позивачки, стягнувши з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 03 серпня 2017 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Апеляційний суд в складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду попередньої інстанццїі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тих же доводах оцінку яким дав суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Апеляційна скарга не мітить нових доказів, які б вказували на те, що той розмір аліментів який пропонує стягувати з нього відповідач буде достатнім для забезпечення нагальних потреб дитини і буде відповідати її інтересам.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводам апеляційної скарги в тому числі і щодо розміру заробітку відповідача, його спільного мешкання з батьками-пенсіонерами, яким, як він стверджує що надає, як фізичну, так й матеріальну допомогу, щодо сплати комунальних платежів у розмірі 1/3 частки, придбання харчування, утримання його транспортного засобу, піклування про його стан здоров'я, надавалась оцінка судом першої інстанції, вони враховані при визначенні розміру аліментів і не є такими, що впливають на вірні висновки суду. Вказані доводи зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються фактично на тих же доводах, на які посилався скаржник в суді першої інстанції, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків. Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 5 квітня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: