Постанова № 73228109, 03.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/8889/17 Головуючий у І інстанції Вознюк С. М.Провадження № 22-ц/780/1509/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 53 03.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області

у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Марченка Д.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), третя особа – ОСОБА_3, про скасування наказу про звільнення у зв’язку зі скороченням штату працівників, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просив скасувати наказ від 13 жовтня 2017 року № 767/о Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про звільнення позивача з роботи 13 жовтня 2017 року за скороченням штату працівників, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; поновити позивача на роботі на посаді заступника директора з розвитку Державного підприємства обслуговування повітряного руху України; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 13 жовтня 2017 року по час фактичного поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2014 року ОСОБА_2 працював на посаді першого заступника директора, а з грудня 2015 року - на посаді заступника директора з розвитку Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. За період роботи позивача штатний розпис Украероруху неодноразово змінювався. З 22 вересня 2016 року в дію введено оновлену організаційну структуру Украероруху, в якій посада заступника директора з розвитку була відсутня. 21 березня 2017 року до штатного розпису були внесені зміни, згідно яких посада заступника директора з розвитку виключалась з 20 червня 2017 року. З 21 березня 2017 року до штатного розпису включалась посада заступника директора з авіаційної безпеки, охорони та режиму. 24 березня 2017 року позивача було ознайомлено з попередженням про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням посади заступника директора з розвитку 20 червня 2017 року. Одночасно ОСОБА_2 було запропоновано перелік вакантних посад станом на 22 березня 2017 року. Позивач написав заяву на переведення його на вакантну посаду заступника директора з авіаційної безпеки, охорони та режиму. У відповідь на таку заяву керівник апарату Украероруху запропонував позивачу взяти участь у конкурсі на заміщення вказаної посади. Листом від 11 травня 2017 року керівництво Украероруху в черговий раз повідомило ОСОБА_2 про скорочення та запропонувало вакантні посади станом на 11 травня 2017 року. 16 травня 2017 року позивач направив на ім'я директора Украероруху «Щодо пропозиції працевлаштування», в якому знов підтвердив свою згоду і бажання на переведення на вакантну посаду заступника директора з авіаційної безпеки, охорони та режиму. Однак, директор Украероруху повідомив позивача про відмову у такому переведенні, мотивуючи це рішення висновками начальника департаменту персоналу та начальника юридичної служби про його невідповідність кваліфікаційним вимогам до цієї посади. 02 червня 2017 року позивачу знову нагадали про скорочення та запропонували вакантні посади станом на 02 червня 2017 року. 18 серпня 2017 року ОСОБА_2 запропоновано перелік вакантних посад станом на 15 серпня 2017 року. Ознайомившись з даним переліком, позивач погодився з переведенням на посаду головного радника директора та повідомив про відповідне рішення директора Украероруху листом, до якого додав власноручно написану заяву. Листом від 19 вересня 2017 року позивачу було повідомлено про відсутність посади головного радника директора станом на 13 вересня 2017 року в переліку вакантних посад та ознайомлено з «Пропозицією про працевлаштування» та переліком вакантних посад станом на 19 вересня 2017 року. Ознайомившись з цим переліком, позивач погодився з переведенням його на посаду заступника директора з адміністративно-господарських питань та повідомив про це рішення директора Украероруху, написавши відповідну заяву. Однак, відповідь на таку заяву позивач так і не отримав. 13 жовтня 2017 року ОСОБА_2 вийшов на роботу з лікарняного і в черговий раз подав директору Украероруху заяву про переведення на посаду заступника директора з підтримки виробничої діяльності, однак, відповідь не отримав. 13 жовтня 2017 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи за скороченням штату працівників, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Проте, приймаючи рішення про звільнення позивача у зв’язку зі скороченням, відповідач порушив вимоги ст.ст. 40, 49-2, 49-4 КЗпП України, внаслідок чого були порушені права ОСОБА_2 на працю та отримання заробітної плати.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідач запропонував йому не всі наявні у нього вакансії, які існували з дня попередження про вивільнення до дня розірвання договору. Відповідач не довів неможливість перевести позивача з його згоди на кожну з чотирьох вакантних посад, згоду на які він надавав. Позивачу не було запропоновано посаду радника директора Украероруху, яка стала вакантною з 02 жовтня 2017 року. ОСОБА_2 неодноразово звертався з заявами про переведення його на вакантні посади, однак, йому було необґрунтовано відмовлено у такому переведенні. При розгляді звернень позивача відповідач не застосовував Положення про проведення конкурсного відбору кандидатур на керівні посади та затвердження складу конкурсної комісії Украероруху. Відмова у переведенні позивача на посаду заступника директора з авіаційної безпеки, охорони та режиму є необґрунтованою. Витяги з протоколів від 11 жовтня 2017 року та 13 жовтня 2017 року, на які посилається відповідач, не можуть вважатися доказами по справі. Відповідач порушив граничні строки проведення консультацій з профспілками. Відповідач не мав реального наміру залишити відповідача на роботі, а лише формально пропонував вакантні посади. Відмовляючи позивачу у переведенні на іншу посаду, відповідач повинен був провести процедури визначення відповідності професійних знань, умінь та навичок установленим законодавством вимогам та посадовим обов’язкам відповідних вакантних посад, провести оцінку професійного рівня шляхом атестації.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 27 лютого 2018 року учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Однак, відзиви на апеляційну скаргу від учасників справи не надходили.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 23 вересня 2014 року ОСОБА_2 прийнятий на роботу на посаду першого заступника директора Украероруху. З 25 грудня 2015 року по 07 лютого 2015 року ОСОБА_2 займав посаду виконуючого обов’язки заступника директора з розвитку Украероруху, а з 08 лютого 2015 року - посаду заступника директора з розвитку Украероруху.

ОСОБА_2 має наступні сертифікати: 1) 2013 рік - Навчальний центр ІСАО з авіаційної безпеки ДП «Міжнародний аеропорт Бориспіль». Курс: TYMP 123/Базовий «Базова підготовка персоналу САБ»; 2) 2013 рік - Навчальний центр ІСАО з авіаційної безпеки ДП «Міжнародний аеропорт Бориспіль». Курс: AVISEC (з авіаційної безпеки) «Организация действий в кризисной обстановке»; 3) 2013 рік - ICAO AVIATION SECURITY TRAINING CENTRE, State Enterprise Boryspil International Airport, STR 123 / MANAGEMENT training course; 4) 2016 рік - Українська економічна студія, навчання за програмою «Як забезпечити комплексну безпеку фірми і антитерористичну захищеність її інфраструктури»; 5) 2016 рік - ВСП «ЦАПС» За програмою: «Первинна підготовка з основ авіаційної безпеки» (а.с.99-103).

Згідно наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України № 299 від 28 вересня 2016 року введено в дію оновлену організаційну структуру Украероруху з 22 вересня 2016 року, у переліку якої відсутня посада заступника директора з розвитку Украероруху (а.с.20, 21).

22 березня 2017 року Державне підприємство обслуговування повітряного руху України попередило ОСОБА_2 про наступне вивільнення, у якому, зокрема, зазначено, що у зв’язку зі змінами до штатного розпису № 10.2-11-7 від 21 березня 2017 року посада заступника директора з розвитку Украероруху буде скорочена 20 червня 2017 року. ОСОБА_2 також було запропоновано вакантні посади по підприємству (а.с.22).

24 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до директора Украероруху з заявою про переведення його на запропоновану посаду заступника директора з авіаційної безпеки, охорони та режиму (а.с.38).

27 квітня 2017 року керівник апарату Украероруху у відповідь на заяву ОСОБА_2 від 24 березня 2017 року повідомив, що наказом директора Украероруху від 25 квітня 2017 року № 148 затверджено Положення про проведення конкурсного відбору кандидатур на керівні посади та визначено склад Конкурсної комісії Украероруху. Оголошення конкурсу, повідомлення про умови та строки проведення конкурсу, вичерпний перелік необхідних документів та порядок їх подання кандидатами буде розміщено департаментом персоналу на офіційному сайті Украероруху. ОСОБА_2 запропоновано взяти участь у конкурсі на заміщення посади заступника директора з авіаційної безпеки, охорони та режиму, про проведення якого у майбутньому можна буде дізнатись з офіційного сайту Украероруху (а.с.39).

16 травня 2017 року ОСОБА_2 повторно звернувся до Украероруху з заявою про переведення його на посаду заступника директора з авіаційної безпеки, охорони та режиму (а.с.58).

15 червня 2017 року ОСОБА_2 було направлено відповідь, у якій зазначено, за висновками начальника департаменту персоналу ОСОБА_4 та начальника юридичної служби ОСОБА_5, ОСОБА_2 не відповідає кваліфікаційним вимогам до посади заступника директора з авіаційної безпеки, охорони та режиму (а.с.41).

18 серпня 2017 року ОСОБА_2 було запропоновано вакантні посади, наявні на підприємстві станом на 15 серпня 2017 року (а.с.70).

08 вересня 2017 року ОСОБА_2 подав заяву, у якій просив перевести його на запропоновану посаду головного радника директора (а.с.83).

19 вересня 2017 року ОСОБА_2 було повідомлено про відсутність посади головного радника директора станом на 13 вересня 2017 року в переліку вакантних посад та знову запропоновано вакантні посади по підприємству в цілому (а.с.85).

02 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Украероруху з заявою про переведення його на посаду заступника директора з адміністративно-господарських питань (а.с.46).

Згідно витягу з протоколу засідання комісії з проведення консультацій з профспілками від 11 жовтня 2017 року № 3 під час розгляду заяв на посаду заступника директора з адміністративно-господарських питань голова комісії запропонував членам комісії розглянути кваліфікаційні характеристики осіб, що підпадають під скорочення і які виявили бажання обійняти посаду заступника директора з адміністративно-господарських питань. За результатами розгляду таблиць та порівняння кваліфікаційних характеристик члени комісії дійшли висновку, що ОСОБА_2 відповідає лише одній кваліфікаційній вимозі «а» (а.с.113-114).

13 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Украероруху з заявою про переведення його на посаду заступника директора з підтримки виробничої діяльності (а.с.98).

Згідно витягу з протоколу засідання комісії з проведення консультацій з профспілками від 13 жовтня 2017 року № 4 ОСОБА_2 не в повній мірі відповідає кваліфікаційним вимогам до посади заступника директора з підтримки виробничої діяльності. Комісія рекомендує при прийнятті рішення стосовно заяви ОСОБА_2 про переведення врахувати, що він не відповідає таким вимогам: стаж на керівних посадах складає 4 роки 02 місяці 07 днів, знання та використання в роботі англійської мови не підтверджено протоколами тестування (а.с.115-116).

Наказом державного підприємства обслуговування повітряного руху України № 767/о від 13 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звільнений за скороченням згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача його права не були порушені, оскільки відповідачем була дотримана процедура такого звільнення. ОСОБА_2 неодноразово надавався перелік вакантних посад на підприємстві, а на обрані позивачем посади останнього не було переведено через відсутність у нього необхідного кваліфікаційного рівня або відсутністю посади на момент звернення з заявою.

Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 зазначає, що з 2014 року він працював у державному підприємстві обслуговування повітряного руху України та станом на жовтень 2017 року обіймав посаду заступника директора з розвитку Украероруху. У вересні 2016 року на підприємстві введено в дію оновлену організаційну структуру з 22 вересня 2016 року, у переліку якої відсутня посада, яку обіймав позивач.

Відповідно до ч. 2 ст. 49-4 КЗпП ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

З матеріалів справи вбачається, що після прийняття рішення про введення в дію оновленої організаційної структури, яка передбачає скорочення посади, яку обіймав ОСОБА_2, тобто з 28 вересня 2016 року, державне підприємство обслуговування повітряного руху України повинно було звернутися до профспілкової організації, яка діє на підприємстві, з метою вжиття заходів, передбачених ч. 2 ст. 49-4 КЗпП.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, у встановлені законом строки відповідач не вчинив зазначені заходи. Натомість, відповідач провів консультації з профспілками лише у жовтні 2017 року, тобто через один рік після прийняття рішення про зміну організаційної структури.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ч. 3 ст. 49-2 КЗпП одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Судом встановлено, що відповідач не пропонував позивачу іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, яка б на думку відповідача відповідала фаху та здібностям позивача.

Натомість відповідач неодноразового надавав позивачу всі наявні на підприємстві вакансії в тому числі і ті, яку на думку відповідача ОСОБА_2 не може обіймати.

Позивач у свою чергу, неодноразово звертався до відповідача з заявами про переведення його на посаду заступника директора з авіаційної безпеки, охорони та режиму, головного радника директора, заступника директора з адміністративно-господарських питань, заступника директора з підтримки виробничої діяльності. Вказані посади містилися у переліку вакантних посад, які були надані позивачу відповідачем. Однак, відповідач не перевів ОСОБА_2 на жодну з зазначених посад, мотивуючи це: відсутністю у працівника відповідної кваліфікації, невідповідністю критеріям, які ставляться осіб, які претендують на таку посаду та відсутністю посади головного радника директора у переліку запропонованих посад.

Так, ОСОБА_2 просив перевести його на посаду заступника директора з авіаційної безпеки, охорони та режиму. Однак, відповідач відмовив у такому переведенні, так як працівник не відповідає кваліфікаційним вимогам до посади заступника директора.

Після такої відмови позивачу було знову надано перелік вакантних посад на підприємстві станом на 15 серпня 2017 року.

08 вересня 2017 року ОСОБА_2 написав заяву, в якій зазначив, що серед запропонованих вакантних посад його кваліфікаційному рівню відповідає посада головного радника директора, а тому просив перевести його на вказану посаду.

Відмовляючи ОСОБА_2 у переведенні його на посаду головного радника директора, відповідач керувався тим, що у переліку вакансій така посада станом на 13 вересня 2017 року відсутня. Так, з переліку вакантних посад станом на 15 серпня 2017 року, які були запропоновані відповідачем позивачу вбачається, що вакантною є посада головного радника директора. Позивач скористався своїм правом вибору запропонованих йому посад та просив перевести його на вказану посаду, однак, йому було відмолено. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що вказана посада була зайнята на момент звернення ОСОБА_2 з заявою. Не зміг вказати на такі докази і представник відповідача в суді апеляційної інстанції.

Крім того, позивачу було відмовлено у переведенні його на посаду заступника директора з адміністративно-господарських питань, а згодом заступника директора з підтримки виробничої діяльності.

Відмовою у переведенні на вказані посади стало те, що працівник не відповідає кваліфікаційним вимогам, які встановлені до таких посад, а саме стаж на керівних посадах складає 4 роки 2 місяці та 07 днів, знання та використання в роботі англійської мови не підтверджено протоколами тестування.

Разом з тим, відмовляючи у переведенні ОСОБА_2 на посаду заступника директора з підтримки виробничої діяльності, відповідач не звернув увагу на те, що ОСОБА_2 до цього обіймав адміністративну посаду.

Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, жодних обов’язкових вимог встановлених на законодавчому рівні щодо стажу особи, яка претендує на зайняття керівної посади в Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України немає. Існують лише нормативні акти рекомендаційного характеру.

При цьому, жодних доказів наявності обмежень до призначення позивача на посаду заступника директора з підтримки виробничої діяльності, пов’язаних з відсутністю необхідного стажу, матеріали справи не містять.

Відсутність протоколу тестування на знання та використання в роботі англійської мови не є підставою для відмови у переведенні на вказану посаду, оскільки ніяким чином не свідчить про незнання позивачем англійської мови.

В даному випадку роботодавець не позбавлений права запропонувати працівнику пройти такий тест та отримати відповідний протокол за наслідками його складання, якщо вважає що таке підтвердження йому необхідне. Доказів відмови позивача від тестування, які б організував роботодавець, в матеріалах справи не міститься.

Крім того, під час вирішення питання про переведення позивача на іншу посаду в зв’язку з реорганізацією, перед відповідачем не ставилось питання про призначення працівника на керівну посаду. Предметом розгляду була заява працівника, який уже займав керівну посаду, про переведення його у зв’язку з реорганізацією на рівнозначну посаду.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відмова адміністрації підприємства в переведенні позивача на посаду заступника директора з підтримки виробничої діяльності, яка була вакантною, є незаконною та свавільною.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року роз’яснено судам, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У даному випадку жодних доказів, які б підтверджували, що позивач відмовився від переведення на іншу роботу, а також, що роботодавець не мав можливості перевести позивача з його згоди на іншу роботу матеріали справи не містять.

Таким чином, при звільненні ОСОБА_2 з роботи відповідачем було порушено вимоги ст. ст. 40, 49-2 КЗпП України, а тому позовна вимога про скасування наказу та поновлення позивача на посаді є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Що стосується позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно положень п.п. 2, 8 постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно наявних у матеріалах справи розрахункових листів, останніми повними місяцями роботи позивача були квітень та травень 2017 року, в яких позивач отримав зарплату в розмірі – 37 620 грн. 55 коп. за квітень та 30 350 грн. 17 коп. за травень.

Середньомісячна заробітна плата позивача буде складати 33 985 грн. 36 коп. (67 970,72/2).

Загальна кількість відпрацьованих робочих днів у квітні та травні 2017 року становить 35 днів. Отже, середньоденна заробітна плата позивача складає 1 942 грн. 02 коп. (67 970,72/35).

Враховуючи, що ОСОБА_2 був незаконно звільнений 13 жовтня 2017 року та має бути поновленим на роботі, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач має право на середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 жовтня 2017 року по 03 квітня 2018 року, тобто 5 місяців з 13 жовтня 2017 року по 13 березня 2018 року та 15 робочих днів з 14 березня 2018 року по 03 квітня 2018 року.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу буде складати (33 985,36*5) + (1 942.02 грн.*15) = 169 926,8 + 29 130,30 грн., разом 199 057 грн. 10 коп., без врахування податків та інших обов’язкових платежів.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову, а позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір підлягає стягненню з відповідача у дохід держави. При подачі позовної заяви сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1 920 грн. (640*3), а при подачі апеляційної скарги - 2 880 грн. (1 920*150%). Отже, з відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 4 800 грн. (1 920+2 880). На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2018 року скасувати та прийняти постанову.

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), третя особа – ОСОБА_3, про скасування наказу про звільнення у зв’язку зі скороченням штату працівників, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку задовольнити.

Скасувати наказ від 13 жовтня 2017 року № 767/о Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про звільнення ОСОБА_2 з роботи 13 жовтня 2017 року за скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_2 на посаді заступника директора з розвитку Державного підприємства обслуговування повітряного руху України з 13 жовтня 2017 року.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, місце знаходження – Аеропорт, м. Бориспіль Київської області, ЄДРПОУ 19477064, на користь ОСОБА_2, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 199 057 (сто дев’яносто дев’ять тисяч п’ятдесят сім) гривень, 10 копійок.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, місце знаходження – Аеропорт, м. Бориспіль Київської області, ЄДРПОУ 19477064, в дохід держави судовий збір у розмірі 4 800 (чотири тисячі вісімсот) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Фінагеєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

ОСОБА_6