Рішення № 73227498, 05.04.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/69/2018

Справа 331/3838/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді: Жуковій О.Є

за участю секретаря : Качан К.К.

представника позивача : ОСОБА_1

представників відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши в загальному позовному провадженні справу за позовом Комунального підприємства «Наше місто» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_4 , в якому просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 3811,68 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог КП «Наше місто» зазначило, що ОСОБА_4 , як власнику квартири за адресою: АДРЕСА_1 в період з вересня 2016 року по березень 2017 року надавалися послуги з утримання будинку та прибудинкової території, які нею несвоєчасно сплачувалися, у зв»язку з чим утворилася заборгованість.

Ухвалою суду від 01 грудня 2017 року до участі у справі в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_5.

В ході розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги , та в останній редакції позовної заяви просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за надані послуги з вересня 2016 року по лютий 2018 року в сумі 3861,95 гривень.

У вступному слові представник позивача уточнений позов підтримала в повному обсязі , надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнав, в задоволенні позову просив відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_5, який зобов»язаний нести витрати по утриманню будинку. Оскільки нею була сплачена в лютому 2018 року половина суми заборгованості , вважає, що решта суми боргу повинна бути стягнута саме з ОСОБА_5.

Представник відповідача ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог до її довірителя просила відмовити з тих підстав, що ОСОБА_5, який є членом сім»ї колишнього власника житла, після укладання договору купівлі-продажу в квартирі не проживав , наданими послугами не користувався.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, показання свідка ОСОБА_6, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 03 квітня 2015 року належить на праві власності квартира АДРЕСА_2 (Свердлова) в м. Запоріжжя.

На підставі відкритого особового рахунку № 20205608 , який свідчить про наявність укладеного договору між КП «Наше місто» та ОСОБА_4 , позивачем надавалися послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості , за період з вересня 2016 року по лютий 2018 року ОСОБА_4 не здійснювалася оплата за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території , через що утворилася заборгованість 3861,95 гривень.

Згідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобовязаний утримувати майно, що йому належить якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Споживач зобов"язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, ОСОБА_4 , як власник квартири зобов'язана сплачувати житлово-комунальні послуги, а тому з неї слід стягнути наявну суму боргу станом на лютий 2018 року в розмірі 3861,95 гривень.

При цьому суд враховує, що фактично відповідачка ОСОБА_4 визнала факт наявності заборгованості за надані житлово-комунальні послуги , частково здійснивши оплату після звернення позивача до суду з вказаним позовом в лютому 2018 року в сумі 3976,16 гривень.

Вирішуючи позовні вимоги до відповідача ОСОБА_5 суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов»язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов»язання.

Згідно зі ст. 156 ЖК України повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири). Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Проте, в ході розгляду справи встановлено , що відповідач ОСОБА_5 , який до теперішнього часу зареєстрований у квартирі , належній на праві власності ОСОБА_4 , був зареєстрований у вказаному житлі як член сім»ї колишнього власника ОСОБА_7.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_5, в порушення п. 9 умов договору купівлі-продажу квартири , який був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, не був знятий з реєстрації у квартирі у строк до 15 травня 2015 року .

При цьому, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договору найму житла укладено не було і таких доказів суду не надано. Крім того, відповідно до пояснень свідка ОСОБА_6, з моменту продажу квартири ОСОБА_5 проживає разом з ним та його дружиною за адресою: АДРЕСА_3.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку , що сам факт реєстрації в житловому приміщенні, право користування яким ОСОБА_5 фактично втратив з моменту придбання ОСОБА_4 квартири у власність, відсутність між відповідачами укладеного договору найму житла, не породжує у ОСОБА_5 обов»язку приймати участь у витратах по утриманню вказаного житла, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Питання про судові витрати слід вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням положень ч.2 ст. 164 ЦПК України та тієї обставини , що позивачем було сплачено судовий збір за подання заяви про видачу судового наказу, який в подальшому був скасований судом.

Керуючись 3,4,11-13, 19, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Наше місто» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задовольнии частково.

Стягнути з ОСОБА_4( ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Наше місто» ( місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-А , код ЄДРПОУ 40545596) заборгованість в сумі 3861 гривню 95 копійок, судовий збір в сумі 1600 гривень 00 копійок.

В задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Наше місто» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст судового рішення складений 06 квітня 2018 року.

Суддя: О.Є. Жукова

05.04.2018