Постанова № 73227438, 03.04.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/4569/17

Провадження №2-а/333/7/18

РІШЕННЯ

Іменем України

03 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Варнавської Л.О.,

при секретарі Некрашевич Є.В.,

за участю:

представника позивача - адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача - Зінченка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 04.08.2017 року звернулась до суду із адміністративним позовом Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Посилається на таке. Вона є особою, якій встановлено статус інваліда війни ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 13.07.2016 р. 20.04.2016 р. їй встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок поранення, контузії, захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби в раїнах де велись бойові дії, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК серії АВ №0548381. Вона звернулась до Запорізького обласного військового комісаріату із заявою про направлення її документів до комісії Міністерства оборони України з метою призначення і виплати одноразової грошової допомоги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та у Порядку затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 р. №975. 08.06.2017 р. вона отримала витяг з протоколу засідання комісії МОУ №54 від 26.05.2017 р., відповідно до якого їй відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, так як особам, які отримали поранення під час роботи в Афганістані, і які не належать до осіб звільнених з військової служби, не передбачена дана виплата. З діями відповідача не згодна та просить визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови КМУ від 25.12.2013 р. №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та ст.16-16-3 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також зобов'язати відповідача призначити та провести виплату їй одноразової грошової допомоги в розмірі 275600 грн.

Позивачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, була сповіщена належним чином.

В судовому засіданні представник позивача за договором - адвокат ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача Зінченко С.О. проти позову заперечував, оскільки позивач не була військовослужбовцем та на неї не розповсюджуються вимоги ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Заслухавши сторони, дослідивши письмові матеріали, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно виписки з акту огляду МСЕК серії АВ №0548381 ОСОБА_3 встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок поранення, контузії, захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби в раїнах де велись бойові дії (а.с. 8).

З довідки №1116 від 04.03.2016 року Комунарського районного військового комісаріату судом встановлено, що ОСОБА_3 працювала по вільному найму на території Афганістану в період з 23.10.1986 р. по 10.05.1988 р.

З наданого позивачкою військового квитка НОМЕР_2 вбачається що ОСОБА_3 (після укладення шлюбу ОСОБА_3) є військовозобов'язаною, проте на четвертій сторінці є відмітка, що вона не служила.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.05.2017 р. №54 вбачається, що ОСОБА_3 було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки вона не належить до осіб, звільнених з військової служби.

Позивачка в своєму позові посилається на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проте, суд вважає, що дія цього Закону на позивачку не розповсюджується.

Так, дійсно виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (ст. 16 Закону).

Цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

В статті 3 ч.1 цього Закону вказано, що дія цього Закону поширюється на:

1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;

2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає поняття «військовослужбовці» - це громадяни України, які проходять дійсну військову службу у складі Збройних сил України та інших військ відповідно до Закону України.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивачка не була військовослужбовцем, вона перебувала на території Афганістану за вільним наймом, що підтверджується довідкою військового комісаріату та військовим квитком.

Отже, правового обґрунтування для призначення одноразової грошової допомоги у Міністерства оборони України не було, і тому підстав вважати його дії неправомірними у суду не має. Отже, відсутні підстави для задоволення позову .

Керуючись ст.ст. 242- 244, 246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 06.04.2018 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Л.О. Варнавська