Постанова № 73227209, 06.04.2018, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/357/18

Провадження № 3/364/98/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2018 р. суддя Володарського районного суду Київської області Макаренко Л.А., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов 28.03.2018 р. від Володарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі – Володарський РВ ДВС ГТУЮ в Київській області) із заявою про притягнення до адміністративної відповідальності від 27.03.2018 р. № 2442/15.5-20/4 та зі складеним згідно з вимогами статей 255, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) протоколом про адміністративне правопорушення від 27.03.2018 р. № 38849852 про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, не працює,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою старшого державного виконавця Володарського РВ ДВС ГТУЮ в Київській області від 05.07.2013 р. відкрито виконавче провадження № 38849852 (далі – ВП № 38849852) за виконавчим листом № 2-392, виданим 16.09.2009 р. Володарським районним судом Київської області, про стягнення із ОСОБА_1 (особа, яка притягається до адміністративної відповідальності) аліментів на користь ОСОБА_2 (за станом на тепер Миколаєнко) ОСОБА_3 (стягувач) на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 31.08.2009 р. і до її повноліття. Проте під час примусового виконання цього виконавчого листа старшим державним виконавцем названого відділу державної виконавчої служби виявлено, що ОСОБА_1 вчинено несплату аліментів на утримання дитини згідно з рішенням суду, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, чим порушив вимоги статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183-1 КУпАП. За станом на 01.04.2018 р. загальна заборгованість ОСОБА_1 зі сплати зазначених аліментів склала 42 940,00 грн.

У судовому засіданні 05.04.2018 р. ОСОБА_1 не заперечував наявності в нього зазначеної заборгованості, звернув увагу на те, що довгий час не працював, зараз у нього вже інша сім’я з двома дітьми. Крім того зазначив, що нині збирає документи для працевлаштування охоронцем у фірму «Дригало» (м. Біла Церква, Київська обл.) з графіком роботи одна доба роботи через дві доби вихідних, тож згодом матиме можливість виплачувати аліменти. Проте жодних доказів суду з приводу наведених ним обставин не надав, при цьому не заперечив, що наприкінці минулого року придбав будинок, про що суду повідомила присутня в судовому засіданні старший державний виконавець Пігулевська К.М. Відповідаючи на запитання суду, ОСОБА_1 також вказав, що жодних дій на врегулювання з боржником та/або державним виконавцем порядку (зміну порядку) сплати ним аліментів не вчиняв, про встановлену законом відповідальності за невиконання рішень суду, а так само за ухилення від сплати аліментів знає, в тому числі з телебачення і новин чув про запровадження адміністративної відповідальності за несплату аліментів.

Представник Володарського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_5 у судовому засіданні надала пояснення щодо обставин здійснення ВП № 38849852, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення та поданні державної виконавчої служби.

Стягувач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилися.

Прокурор, залучений до справи з огляду на рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2016 р. у справі «ОСОБА_5 проти Росії» щодо визнання порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині неупередженості суду через відсутність сторони звинувачення у справі про адміністративне правопорушення, не з’явився.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та інших учасників справи, дослідивши відомості, викладені в поданні про притягнення до адміністративної відповідальності, протоколі про адміністративне правопорушення і доданих до нього матеріалах, суд, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вирішуючи справу, виходить з такого.

Диспозицією статті 183-1 КУпАП (набрала чинності з 06.02.2018 р.) передбачено адміністративну відповідальність за несплату аліментів на утримання, зокрема, дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання.

За визначенням статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП).

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (частина друга статті 68 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, частин першої, другої статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. При цьому закони, які пом’якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів, а закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Разом з тим, чинним законодавством України виділяються триваючи правопорушення.

Так, стаття 38 КУпАП, встановлюючи строки накладення адміністративного стягнення, визначає, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині третій цієї статті.

Розглядаючи дану справу щодо несплати ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини, тобто щомісячних платежів, що стягуються з нього за рішенням Володарського районного суду Київської області від 16.09.2009 р., починаючи з 31.08.2009 р. і до досягнення дитиною повноліття, суд виходить з того, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183-1 КУпАП, є триваючим.

Триваючими є правопорушення, які почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов’язку; початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов’язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином (лист Міністерства юстиції України від 02.08.2013 р. № 6802-0-4-13/11).

Отже, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває й надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). При цьому такі дії (бездіяльність) безперервно порушують закон протягом певного періоду часу. Такий протиправний стан продовжується значний час і весь цей час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків, зокрема невиконання рішення суду щодо сплати періодично (щомісячно) платежів на утримання дітей (аліменти).

Законом України від 07.12.2017 р. № 2234-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованість зі сплати аліментів» (набрав чинності з 06.02.2018 р.), доповнено КУпАП статтею 183-1, якою запроваджено адміністративну відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового стягнення.

Згідно зі статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов’язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання; ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, виконавець роз’яснює стягувачу право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів (частина одинадцята статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

З пояснень, наданих учасниками справи в судовому засіданні, зокрема присутньою старшим державним виконавцем Пігулевською К.М., вбачається, що ОСОБА_1 відбував покарання за злісне ухилення від сплати аліментів, після звільнення виконавче провадження щодо стягнення з нього аліментів повернулося до Володарського РВ ДВС ГТУЮ в Київській області і згаданою вище постановою старшого державного виконавця від 05.07.2013 р. відкрито дане ВП № 38849852. З цього часу (з 05.07.2013 р.) ОСОБА_1 і надалі не виконує обов’язку щодо сплати щомісячно аліментів на утримання неповнолітньої дитини, тому у суду відсутні перешкоди для вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.

На підставі частини дванадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець складає протокол про вчинення боржником адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 КУпАП, та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.

Враховуючи усе наведене вище, суд вважає, що у разі, якщо на момент набрання чинності згаданим вище Законом України від 07.12.2017 р. № 2234-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованість зі сплати аліментів», тобто за станом на 01.04.2018 р., в особи наявна заборгованість за несплату нею аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документу до примусового виконання, то така особа після набрання чинності цим Законом має вжити всіх необхідних заходів на погашення такої заборгованості, в іншому разі, тобто невжиття нею відповідних заходів з погашення заборгованості, то така особа підлягає адміністративній відповідальності за статтею 183-1 КУпАП.

Окрім наданих учасниками справи в судовому засіданні усних пояснень винність ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення підтверджується наявними матеріалами справи, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема: обставинами, викладеними у цьому протоколі; копією виконавчого листа суду, виданого 16.09.2009 р. № 2-392; копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.07.2013 р.; копію постанови старшого державного виконавця про примусовий привід ОСОБА_1 до державної виконавчої служби від 26.07.2013 р., від 15.01.2014 р.; копією постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 16.02.2018 р.; відповідей на запити державного виконавця щодо наявності у боржника майна та коштів; копією розписки ОСОБА_1 про його обізнаність про наявність у нього заборгованості через несплату аліментів за станом на 01.04.2018 р. у розмірі 44 390 грн.; копією постанови про арешт майна боржника від 20.03.2018 р.; інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта від 27.03.2018 р. № 118578236, згідно з якою боржником ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 18.10.2017 р. (дата реєстрації нерухомості) було придбано житловий будинок в с. Озерна, Білоцерківського району Київської області.

Також до протоколу додано розрахунок заборгованості по сплаті ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини, з якого вбачається, що за станом на 01.04.2018 р., починаючи з березня 2013 року, склалася загальна заборгованість у розмірі 42 940,00 грн., що перевищує суму платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання. При цьому ОСОБА_1 у 2017 році (рік придбання житлового будинку) не було здійснено жодного платежу на погашення аліментів, у 2016 році – лише сім платежів, п’ять з яких у розмірі меншому ніж визначено судовим рішенням, у 2015 році – лише один платіж у розмірі 300 грн., що також є меншим за визначений судовим рішення.

У зв’язку з наведеним суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за статтею 183-1 КУпАП як несплата аліментів на утримання дитини.

Обставин, що обтяжують та/або пом’якшують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачених статтями 34, 35 КУпАП, не встановлено.

Зважаючи на викладене та враховуючи особу правопорушника, його майновий стан, відсутність обтяжуючих і пом’якшуючої відповідальність обставини, суд дійшов до висновку, що на нього слід накласти єдине можливе адміністративне стягнення, передбачене санкцією статті 183-1 КУпАП у виді виконання суспільно корисних робіт у мінімальному розмірі годин, зважаючи на те, що він вперше притягається до відповідальності за дане правопорушення.

За вимогами статті 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 стягується також судовий збір на користь держави у розмірі 352 грн. 40 коп. (стаття 4 Закону України «Про судовий збір»).

Керуючись статтею 183-1 КУпАП та статтями 8-10, 31-1, 33-35, 38, 40-1, 213, 221, 251, 252, 276, 277, 283-285, 287, 294, 298-300, 325-1 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 КУпАП.

Накласти на громадянина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адміністративне стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт строком 120 (сто двадцять) годин.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в дохід держави судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп. на такий рахунок:

отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві;

код банку отримувача (МФО): 820019;

рахунок отримувача: 31215256700001;

код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Після набрання цією постановою законної сили копію постанови направити до Володарського районного сектору з питань пробації ЦМУ ПВКПП в Київській області Міністерства юстиції – для виконання.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Володарський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, встановленого для її оскарження.

Суддя Л.А. Макаренко

Постанова набрала законної сили з "_____" _____20__ року.

Строк предявлення постанови до виконання три місяці.