Ухвала суду № 73227197, 22.03.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/1518/18

Провадження № 1-кп/359/322/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонним суд Київської області у складі:

головуючого судді Кабанячого Ю.В.,

при секретарі Вітківському Є.О.,

за участю прокурора Горбань В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

адвоката ОСОБА_2,

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області обвинувальний акт, який внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110000000048 від 25.01.2017, що надійшов до суду відносно ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч.1 ст.272 КК України,

в с т а н о в и в :

Під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні, який внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110000000048 від 25.01.2017, захисником ОСОБА_2, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, було заявлено клопотання про направлення обвинувального акта прокурору. В обґрунтування зазначив наступне: в обвинувальному акті відносно ОСОБА_1 відсутнє зазначення обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України становлять предмет доказування у кримінальному провадженні (а саме - про: час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення), а також - інші відомості та обставини, які мають правове значення по справі в контексті висунутого обвинувачення.

Зі змісту обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він будучи директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДРА» у невстановлений час та в невстановленому місці придбав у невстановленої особи невстановлену кількість палива, яку у подальшому зберігав та збував через мережу автозаправних станцій (надалі - АЗС), користувачем яких було ТОВ «ЛІДРА», чим порушив встановлений порядок обігу підакцизних товарів, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204 КК України (відноситься до категорії злочинів у сфері господарської діяльності (Розділ VII Особливої частини вказаного кодексу), крім того у невизначений час вчинив порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві, що створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 272 КК України (відноситься до категорії злочинів проти безпеки виробництва (Розділ XI Особливої частини вказаного кодексу).

Отже, з огляду на зміст обвинувального акту ОСОБА_1 інкримінується вчинення декількох альтернативних кримінально-караних дій, передбачених вказаними статтями КК України, що є самостійними складами та по яким обставини вчинення не вказані взагалі (не визначено - в чому ж конкретно полягали дії ОСОБА_3 їх об’єктивна та суб’єктивна сторона), що зазначені у обвинувальному акті та не виключно опис обставин придбання, зберігання та збуту підакцизних товарів та ін.

При складанні обвинувального акту було проігнорувано бланкетні диспозиції ч. 1 ст. 272 та ч. 1 ст. 204 КК України - в результаті чого в тексті відсутнє пряме зазначення того, які конкретно заборонні приписи законодавства, на думку органу досудового слідства, порушив ОСОБА_1, що впливає на повноту формулювання та правильність кваліфікації обвинувачення, про що зазначалося Верховним Судом України, наприклад, при аналізі практики розгляду судами кримінальних справ про злочини, пов’язані з порушенням вимог законодавства про охорону праці.

Також в обвинувальному акті не визначено наслідку, що визначений кримінальним законом в якості обов’язкової умови настання кримінальної відповідальності за протиправне діяння. Твердження про те, що дії ОСОБА_3 створили загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків є припущеннями, які не ґрунтуються на жодному об’єктивному доказі, що суперечить вимогам ст. 62 Конституції України.

Також, у обвинувальному акті взагалі відсутнє зазначення чи перебувають описані в обвинувальному акті дії ОСОБА_1 у причинному зв’язку із припущеннями автора вказаного акту стосовно фізичних наслідків (щодо виникнення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків), а також чи є такий зв'язок прямим, як приклад звинувачення щодо розташування поряд з АЗС споруд, до яких ОСОБА_1 взагалі жодного відношення не має, обладнання АЗС - з урахуванням того, що ТОВ «ЛІДРА» було лише орендарем, а не власником вказаних АЗС.

Отже, за наявності такої невідповідності обвинувального акту вимогам чинного законодавства можливість роз’яснення судом змісту та сутності обвинувачення ОСОБА_1 (ст. 348 КПК України) фізично відсутня. Зокрема суд, при роз'ясненні суті обвинувачення, не може за власною ініціативою роз'яснити правову кваліфікацію обвинуваченому, додавши кваліфікуючі ознаки, які не вказані у формулюванні обвинувачення, чи виключити певні дані з викладення фактичних обставин або змінити посилання на частину статті закону України про кримінальну відповідальність.

Зазначені порушення обвинувального акту усунути у підготовчому засіданні суду неможливо. Призначення ж судового розгляду призведе до подальшого порушення законних прав та інтересів обвинуваченого.

В судовому засідання обвинувачений та його захисник клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Прокурор заперечив щодо задоволення даного клопотання з причин його безпідставності та необґрунтованості.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали обвинувального акту. Суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення. При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

У відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

При викладенні фактичних обставин справи, обвинувачення та кваліфікації дій обвинуваченого прокурор зазначає, що ОСОБА_1 обвинувачується у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов’язана їх дотримувати, що створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.272 КК України. При цьому вказано на порушення ОСОБА_4 ряду норм та стандартів, але не вказано причинний зв'язок між діями чи бездіяльністю із можливими наслідками, так як диспозиція даної стаття передбачає створення потенційно небезпечних факторів, які створюють абстрактну небезпеку заподіяння шкоди.

Крім того, серед інших виявлених порушень норм та стандартів під час експлуатації АЗС, передбачено: порушення п.1 п.п.1.18 Розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні, в приміщенні АЗС допускається складування горючих матеріалів на відстані менше 1 м. від електроустаткування; в порушення п.8.153 табл. 21 ДБН В.2.5-20-2001, відстань від АГЗП до будинків різного призначення (будівлі «АВТОСТОЯНКА» та тимчасового вагончика; в порушення п.8.153 табл. 21 ДБН В.2.5-20-2001, відстань від підземних резервуарів палива АЗС до резервуарів АГЗП менше 40 м.; в порушення п.8.153 табл. 21 ДБН В.2.5-20-2001, не дотримано мінімальну відстань 5 м. від паливо роздавальної колонки АГЗП до резервуару АГЗП. Вказані порушення, які інкримінуються обвинуваченому суд не може роз’яснити в разі потреби, так як відповідно до поданого захисником ОСОБА_5 оренди від 01.01.2016, вказані в обвинувальному акті комплекс АЗС перебувають в оренді, орендарем яких є ТОВ «ЛІДРА», а тому не є забудовником самих АЗС.

Таким чином, не даючи оцінку кваліфікації дій обвинуваченого, необхідно визначитися чи перебувають у причинному зв’язку вищевказані порушення норм та стандартів з безпосередніми діями чи бездіяльністю ОСОБА_1 та чи мав він право або обов’язок усунути дані порушення на орендованому підприємстві та чи впливають дані порушення на вказану кваліфікацію в разі відсутності вини обвинуваченого.

Крім того в обвинувальному акті відносно ОСОБА_1 відсутнє зазначення обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, а саме спосіб вчинення кримінального правопорушення щодо придбання паливних матеріалів.

Таким чином дане обвинувачення унеможливлює судовий розгляд кримінального провадження, у зв'язку з чим обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору через його невідповідність вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Крім того, під час підготовчого судового засідання захисником обвинуваченого було подано заперечення на ухвали слідчих суддів Шевченківського районного суду м.Києва та просили надати правову оцінку.

Суд вважає дане заперечення передчасним зважає чи на задоволення клопотання про повернення обвинувального акту прокурору та роз’яснює, що сторони не позбавленні права звернутися з вказаними запереченнями в подальшому.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 314 КПК України суд,

у х в а л и в :

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12017110000000048 від 25.01.2017, що надійшов до суду відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч.1 ст.272 КК України, повернути прокурору прокуратури Київської області.

Щодо розгляду заперечень на рішення слідчих суддів Шевченківського районного суду м.Києва- залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення. Ухвала щодо розгляду заперечень окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.В. Кабанячий