Постанова № 73227000, 02.04.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/9374/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 квітня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів МАЦУНИЧА М.В., КУШТАНА Б.П.

при секретарі ПИЛИП Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 308/9374/17 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 30 листопада 2017 року, головуючий суддя Леміш О.М., про забезпечення позову ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_3, до Ужгородської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Ужгородської міської ради, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1, про визнання незаконним і скасування рішення та скасування державної реєстрації права власності, -

встановив:

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 оскаржив ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 30.11.2017, якою задоволено заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення зазначеного позову, до вирішення справи по суті накладено арешт на земельну ділянку із кадастровим № 2110100000:61:001:03640 площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Черемшини-Мистецькій мкрн. Стефаника в м. Ужгороді, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1284853921101, власник ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1). Апелянт вважає ухвалу постановленою із порушенням норм процесуального права, оскільки заява про забезпечення позову не є обґрунтованою по суті щодо підстав для проханого забезпечення та унеможливлення відсутністю забезпечення позову виконати конкретне судове рішення. Просить ухвалу скасувати, у забезпеченні позову – відмовити.

У відзиві на апеляцію позивач ОСОБА_2 та представник адвокат ОСОБА_5 вказують на її необґрунтованість, просять скаргу залишити без задоволення, а ухвалу – без змін. Зазначають, зокрема, що апелянт уже отримував у власність у порядку приватизації іншу земельну ділянку, тому спірна ділянка надана йому незаконно. ОСОБА_1 почав роботи з розчищення земельної ділянки, з демонтажу огорожі земельної ділянки позивача для забезпечення можливості відчуження ділянки. Тому відсутність забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта ОСОБА_1, який скаргу підтримав, представника позивача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_5, який апеляцію не визнав, розглянувши на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України апеляційну скаргу у відсутність інших учасників процесу, обговоривши доводи учасників процесу, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого.

Як убачається з наявних матеріалів, ОСОБА_2, зазначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_3, пред’явила позов до Ужгородської міської ради, зазначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Ужгородської міської ради, третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1, про визнання незаконним і скасування рішення та скасування державної реєстрації права власності (а.с. 2-8). ОСОБА_2 просила суд:

визнати незаконним та скасувати п. 2.12 рішення № 280 V сесії VIІ скликання Ужгородської міської ради від 14.07.2016 про надання ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в мкрн. Стефаника вул. Черемшини-Мистецька з подальшою передачею її у власність;

скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:61:001:0364 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в мкрн. Стефаника вул. Черемшини-Мистецька, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна – 1284853921101, власником якої є ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1).

Заявою від 30.11.2017 позивач просив забезпечити позов, а саме, накласти арешт на земельну ділянку (кадастровий номер 2110100000:61:001:03640) площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Черемшини-Мистецькій мкрн. Стефаника в м. Ужгороді, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1284853921101, власник ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) (а.с. 19-21).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 30.11.2017 до вирішення справи по суті забезпечено позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку (кадастровий номер 2110100000:61:001:03640) площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Черемшини-Мистецькій мкрн. Стефаника в м. Ужгороді, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1284853921101, власник ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) (а.с. 23).

Відповідно до ст. 151 ч.ч. 1, 3, ст. 152 ч. 1 п. 1, ч. 3 ЦПК України в редакції, що була чинною на час постановлення оскарженої ухвали, суд за заявою позивача може вжити передбачені ЦПК України заходи забезпечення позову, якщо їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Редакція ЦПК України на час розгляду скарги апеляційним судом питання щодо забезпечення позову за заявою позивача, підстав для забезпечення позову, його видів, співмірності такого забезпечення із позовними вимогами та з вимогами щодо ефективності судового захисту тощо регулює загалом аналогічно (ст. 149 ч.ч. 1, 2, ст. 150 ч. 1 п. 1, ст. 151 ч. 1). Крім того, редакція ЦПК України, що набрала чинності з 15.12.2017, передбачає інститут зустрічного забезпечення (ст.ст. 154, 155 та ін.).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів. Арешт майна як захід забезпечення позову може бути застосований за наявності для того підстав лише щодо відповідача та щодо належного йому майна.

Сторонами у справах позовного провадження є позивач – особа, яка вважає, що її право порушене і яка пред’явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач – особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом (ст.ст. 26, 30, 33 і ст.ст. 42, 48, 51 відповідних редакцій ЦПК України). Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду, пред’явивши позов до однієї чи обох сторін; ці особи мають усі процесуальні права і обов’язки позивача (ст.ст. 34, 125 і ст.ст. 52, 195 відповідних редакцій ЦПК України).

З наявних матеріалів випливає, що ОСОБА_1 не є відповідачем за вищезгаданим позовом ОСОБА_2 Зазначений у заяві його статус як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не підтверджується матеріалами справи, відповідної позовної заяви в ній немає, а саме по собі зазначення такого статусу в заяві позивача не тягне відповідних процесуальних наслідків. В ухвалі суду про забезпечення позову процесуальний статус ОСОБА_1 взагалі зазначений як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. До відзиву на апеляцію сторона позивача додала заяву ОСОБА_1 від 08.08.2017, якою він пред’явив позов до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за якою, як слід розуміти з наявних матеріалів, Ужгородським міськрайонним судом відкрито провадження у справі № 308/7706/17 (а.с. 48-51). Проте, це інша цивільна справа і доказів її об’єднання встановленим порядком в одне провадження на час постановлення ухвали про забезпечення позову і даній справі (ст. 126 відповідної редакції ЦПК України) немає.

Розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, позивач ОСОБА_2 не визначила ОСОБА_1 відповідачем за своїм позовом, а відтак не мала правових підстав ставити перед судом питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно апелянта, рівно як і суд не мав правових підстав для задоволення відповідної заяви. Майнові права ОСОБА_1 наразі необґрунтовано обмежені.

Насамкінець, позивач просив накласти арешт на земельну ділянку із кадастровим номером, який не відповідає зазначеному в позовній заяві і якого не існує, суд таку заяву задовольнив у проханий позивачем спосіб, що вже само по собі виключає можливість такого забезпечення позову та виконання ухвали.

Виходячи з наведеного, на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити, судді суду першої інстанції про забезпечення позову скасувати, у задоволенні заяви про забезпечення позову – відмовити.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд –

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 30 листопада 2017 року скасувати, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 6 квітня 2018 року.

Судді