Постанова № 73226834, 05.04.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/2338/17

Провадження № 22-ц/779/375/2018

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції Якимів Р. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів: Малєєва А.Ю., Матківського Р.Й.,

секретаря Капущак С.В.,

з участю: апелянта – ОСОБА_2 та її представника

ОСОБА_3,

представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Калуської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду, ухваленого головуючим суддею Якимівим Р.В. 07 липня 2017 року,

в с т а н о в и в:

У липні 2017 року представник ОСОБА_4 звернулась до Калуської міської ради з позовом про визнання права власності на спадкове майно. Позовні вимоги були мотивовані тим, що з метою оформлення спадщини, яка залишилась після смерті її племінника ОСОБА_6, який помер 28.12.2016 року, вона звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_7 Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено у зв’язку із відсутністю правовстановлюючих документів. Посилаючись на те, що інших спадкоємців у нього немає, просила визнати за нею право власності на спадкове майно за законом, а саме: на квартиру № 62 АДРЕСА_1 по вул. Хіміків 6 та гараж по вул. Литвина, Г-17, які знаходяться у м. Калуш Івано-Франківської області.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 07 липня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Постановлено визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті її племінника ОСОБА_6, а саме: на квартиру № 62 АДРЕСА_1 по вул. Хіміків, 6 та індивідуальний гараж по вул. Литвина, Г-17, які знаходяться у м. Калуш Івано-Франківської області.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач ОСОБА_4 вступила у володіння спадковим майном після смерті її племінника ОСОБА_8 Спору з іншими спадкоємцями щодо спадкового майна не має, а тому за нею слід визнати право власності на вищезгадане спадкове майно.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати рішення Калуського міськрайонного суду від 07 липня 2017 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що вона не була залучена до участі у розгляді справи в якості відповідача, чим порушено її право на одержання спадкового майна. Суд першої інстанції, на думку апелянта, не врахував, що спадкова справа після смерті ОСОБА_6 була заведена у квітні 2017 року після її звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки вона проживала разом із померлим близько 23 років. ОСОБА_2 вказувала, що не було прийнято до уваги судом і те, що правовстановлюючі документи на спадкове майно знаходяться у неї.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу з наведених мотивів підтримали, просили її задовольнити.

Представник ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги заперечив, посилаючись на відсутність у ОСОБА_2 на даний час правових підстав для спадкування після смерті ОСОБА_6 Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін.

Представник Калуської міської ради в судове засідання не з’явився, однак до суду подав клопотання, в якому зазначив, що при вирішенні даного спору покладається на розсуд суду, просив справу розглядати без його участі (а.с.79). Підстав для відхилення цієї заяви немає.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та її представника; представника ОСОБА_4, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 28.12.2016 помер ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.22).

ОСОБА_6 був спадкоємцем своїх батьків: ОСОБА_9, який помер 05.12.1940 року (а.с. 23) та ОСОБА_10, яка померла 08.08.1997 (а.с.24).

Після смерті ОСОБА_6 залишилось спадкове майно: квартира АДРЕСА_2, яка належала померлому на праві приватної власності (а.с.5)АДРЕСА_3 в м. Калуш по вул. Пушкіна, 15, яка належала в рівних частках ОСОБА_10,ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (а.с.6), а також гараж, який знаходиться по вул. Литвина, Г-17, що в м. Калуші Івано-Франківської області та належав на праві приватної власності ОСОБА_6 відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.8).

Згідно довідки ЦНАП виконкому Калуської міської ради від 05.04.2017 року в квартирі, що належить ОСОБА_6 ніхто інший не був зареєстрований (а.с.28).

Відповідно до ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Оскільки ОСОБА_6 заповіту не залишив, то в даному випадку спадкування здійснюється за законом.

Частиною 1 статті 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

02.06.2017 позивачка у передбачений частиною 1 статті 1270 ЦК України строк, подала заяву про прийняття спадщини після смерті 28.12.2016 року племінника ОСОБА_6 (а.с.20).

Згідно повідомлення Калуського міського нотаріального округу від 29.06.2017 ОСОБА_4 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно (а.с.9).

Відповідно до 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

В пункті 23 Постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Окрім позивачки із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6Я від 05.04.2017 до нотаріальної контори звернулася також ОСОБА_2, яка не була залучена до участі у справі (а.с.58). За наявності визначених нормами ЦК України умов вона могла б бути віднесена до спадкоємців четвертої черги за законом або спадкувати згідно ст.1259 ЦК України у випадку зміни черговості одержання права на спадкування.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.05.2017 було встановлено факт спільного проживання однією сім’єю ОСОБА_2 не менш як п’ять років з ОСОБА_6 до часу відкриття спадщини (а.с.49-50).

Однак, в засіданні апеляційного суду встановлено, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 14 лютого 2018 року вищевказане рішення скасовано, а заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім’єю із ОСОБА_6, який помер 28.12.2016, не менше п’ять років до часу відкриття спадщини залишено без задоволення. Рішення набрало законної сили 16.03.2018 року.

Крім того, ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_11 до ОСОБА_4 про зміну черговості спадкування майна та визнання права на спадкування залишено без розгляду. Копії названих судових рішень долучено до матеріалів справи.

З наведеного випливає, що апелянт ОСОБА_2, у відповідності до норм чинного ЦК України не входить ні до однієї із черг спадкоємців за законом, як це передбачено статтями 1261-1265 ЦК України, і права на спадкування згідно ст.1259 ЦК України у неї не виникло.

Таким чином, ОСОБА_2, не будучи спадкоємцем за законом, не вправі претендувати на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_6 Отже, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції, не залучивши до участі у розгляді справи, порушив її спадкові права та законні інтереси, є безпідставними.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку зібраним доказам по справі та постановив рішення з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду від 07 липня 2017 року в даній справі - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.

Повний текст постанови виготовлено 06 квітня 2018 року.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: А.Ю. Малєєв

ОСОБА_12