Рішення № 73226622, 26.03.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/4336/16-ц

2/310/101/18

РІШЕННЯ

Іменем України

26 березня 2018 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого: судді – Черткової Н.І.,

за участю секретаря судового засідання - Димової Л.В.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

представника відповідача- Кривякіної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердянську цивільну справу за позовом Бердянського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю, отриманої незаконним шляхом, -

ВСТАНОВИВ:

Бердянський міський центр зайнятості звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю, отриманої незаконним шляхом. При подальшому розгляді справи позивач уточнив свої позовні вимоги, посилаючись на наступні обставини. Позивач вказав, що 09.04.2013 року до Бердянського міського центру зайнятості з питанням надання допомоги в працевлаштуванні звернувся відповідач. На підставі звернення відповідачу було надано статус безробітного відповідно до ч. 1 ст. 43 ЗУ «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067- VI та призначено допомогу по безробіттю незалежно від страхового стажу.У заяві про надання статусу безробітного відповідачем було зазначено, що він не має заробітку або інших передбачених законом доходів, не забезпечує себе роботою самостійно, не є субєктом підприємницької діяльності, не отримує певні види допомоги, не є членом особистого селянського господарства чи фермером, не навчається на денній формі, тобто не відноситься до занятого населення. Позивач зазначив, що в результаті перевірки було виявлено, що ОСОБА_2 в період перебування на обліку в центрі зайнятості, як безробітний працевлаштувався за наймом на умовах трудового договору з 01.05.2013 року до ТОВ «Станкомтек», де отримував заробітну плату, у зв»язку з чим позивач просив стягнути з ОСОБА_2 отриману допомогу у розмірі 6107 грн.77коп. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні, викладеним в позовній заяві. Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та пояснив, що з моменту набуття статусу безробітного та постановки на облік до центру зайнятості ніде не працював, є інвалідом, тому нікуди не виїзджав із місця Бердянська, не міг працювати в м. Києві, пояснити чому в базі даних про особу з ДРЗДСС вказані його дані, як працюючої особи , ці ж дані містяться і в індивідуальних відомостях про застраховану особу, наданих Пенсійним фондом України, де зазначено, що в період з травня по червень 2013 року мали місце відрахування із заробітної плати, пояснити не зміг. Суд, заслухавши учасників судового розгляду, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. Судом встановлено, що позивачем не був пропущений строк позовної давності для звернення до суду про захист порушеного права, оскільки про це порушення позивачу стало відомо 29.05.2015 року внаслідок розслідування страхового випадку, а з позовом він звернувся 24.06.2016 року, тобто в межах строку, передбаченого ст.257 ЦК України. Встановлено, що 09.04.2013 року до Бердянського міського центру зайнятості з питанням надання допомоги в працевлаштуванні звернувся відповідач, при взятті на облік до центру зайнятості відповідач був ознайомлений з правами і обов'язками безробітних, попереджався про відповідальність за подання неправдивих відомостей. В ході судового розгляду встановлено, що на підставі вищевказаного звернення відповідачу було надано статус безробітного відповідно до ч. 1 ст. 43 ЗУ «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067- VI та призначено допомогу по безробіттю незалежно від страхового стажу у відповідності до п. п. 1, 3, 4 ст. 22 та п. 1 ст. 23 ЗУ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-ІІІ. З матеріалів справи вбачається, що у заяві про надання статусу безробітного ОСОБА_2 було зазначено, що він не має заробітку або інших передбачених законом доходів, не забезпечує себе роботою самостійно, не є суб"єктом підприємницької діяльності, не отримує певні види допомоги, не є членом особистого селянського господарства чи фермером, не навчається на денній формі, тобто не відноситься до занятого населення. Судом встановлено, що в результаті перевірки позивачем було виявлено, що ОСОБА_2 в період перебування на обліку в центрі зайнятості, як безробітний працевлаштувався за наймом на умовах трудового договору з 01.05.2013 року до ТОВ «Станкомтек», у зв»язку з чим виникла переплата з отримання допомоги ОСОБА_2 у розмірі 6107 грн.77коп. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітним визнається особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Відповідно до п. 1 до зайнятого населення, серед інших, належать громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно. Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування. Судом з'ясовано, що відповідач був ознайомлений з правами та обов'язками безробітного, що визначені Законами України «Про зайнятість населення» та Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», попереджався про відповідальність за подання неправдивих відомостей та про зобов'язання своєчасно повідомляти про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, про що свідчить особистий підпис відповідача у вищезазначеній заяві та у додатку № 1 до персональної картки. Згідно з Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року №60/62, позивачем було виявлено, що в період перебування на обліку в Бердянському міському центрі зайнятості з 01.05.2013р. відповідач відносився до зайнятого населення України, оскільки в період перебування на обліку в центру зайнятості як безробітний працевлаштувався за наймом на умовах трудового договору до ТОВ «Станкомтек» (Ролд-груп) та отримував при цьому заробітну плату від даного виду зайнятості, що підтверджується Актом розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №190 від 25 вересня 2015 року. Згідно зазначеного акту ОСОБА_2 перераховано призначену допомогу по безробіттю за цей період та визначено, що відповідач незаконно отримав допомогу по безробіттю за період з 01.05.2013 року по 15.01.2014 року в розмірі 6107,77 грн. Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Враховуючи, що відповідач не повідомив Бердянський міський центр зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення по безробіттю та надання соціальних послуг, суд вважає, що незаконно одержані кошти в сумі 6107,77 грн. підлягають поверненню, шляхом їх стягнення з відповідача на користь позивача. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача допомоги по безробіттю, отриманої незаконним шляхом у розмірі 6107,77 грн., є законними, обґрунтованими, підтверджуються наявними в справі доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі. Твердження відповідача про те, що він нікуди не влаштовувався в 2013 році і взагалі ніде не працював з моменту отримання ним статусу безробітного, що підтверджується відсутністю запису в його трудовій книжці, а також цю обставину підтвердили свідки, опитані судом за клопотанням відповідача, не спростовує письмових доказів, наданих позивачем в підтвердження позовних вимог. Позивачем суду надані: дані про особу з ДРЗДСС, де зазначено, що ОСОБА_2 в травні 2013 року та червні 2013 року працював, як інвалід на підприємстві ТОВ «Станкомтек» («Ролд-груп»), ідентифікація фізичної особи мала місце на підставі ідентифікаційного коду, ці ж дані також містяться і в даних Пенсійного фонду України, а саме і в індивідуальних відомостях про застраховану особу , за травень та червень 2013 року зазначена сума заробітку, з якої сплачено єдиний внесок. Відсутність запису в трудовій книжці про працевлаштування відповідача в цей період, не свідчить про те, що він не працював на цьому підприємстві, показання свідків, опитаних в судовому засіданні також не є належним доказом в підтвердження чи спростування існування правовідносин про працевлаштуванню фізичної особи. Ці свідки не працювали з відповідачем на одному підприємстві і свідчення в частині того, що відповідач за цей період не виїзджав з м. Бердянська не підтверджує той факт, що він не працював на підприємстві, яке знаходиться в м. Києві, оскільки є різна робота, виконання якої, не потребує особистого знаходження робітника за місцем розташування підприємства. Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача не підлягає стягненню судовий збір, оскільки позивач є інвалідом 2 групи та звільнений від сплати судового збору. На підставі ст.ст. 43, 44 Закону України «Про зайнятість населення», п. 2,3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Бердянського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю, отриманої незаконним шляхом, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1 на користь Бердянського міського центру зайнятості (р/р 37175301901011 ГУДКСУ в Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 20524099, одержувач Бердянський міський центр зайнятості) допомогу по безробіттю, отриману незаконним шляхом у розмір 6107 (шість тисяч сто сім гривень), 77 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 ЦПК України рішення суду, що набрало законної сили, є обов’язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред’явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Повний текст рішення суду складено 06 квітня 2018 року.

Суддя