Постанова № 73226494, 03.04.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/455/17

Провадження № 22-ц/779/190/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю. Д.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області у складі:

судді-доповідача – ОСОБА_1,

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.,

за участю секретаря – Петріва Д.Б., представниці апелянта ОСОБА_2, представниці ОСОБА_3 – ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2017 року, ухваленого головуючим суддею Максимчин Ю.Д. в м. Галич, дата складання повного тексту якого не відома, по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

1. Позов заявлено 17.03.17 (а.с. 2-3).

1.1. Обґрунтування позовних вимог.

13.09.2007 ОСОБА_3 відповідно до укладеного між ПАТ КБ “Приватбанк” та ним кредитного договору №163 КК отримав кредит в розмірі 53 000, 00 Долар США зі сплатою відсотків у розмірі 15 % річних за користування кредитом та строком повернення до 12.09.2012.

В забезпечення виконання зобов’язання за даним кредитним договором між ПАТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, згідно якого останній виступає поручителем по зобов'язаннях ОСОБА_3, що випливають із кредитного договору 163 КК від 13.09.2007.

В ході виконання кредитного договору відповідач не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку, а тому виникла заборгованість станом на 12.01.2017 на загальну суму 319 781, 27 (Долар США), що складає:

43 320, 03 Долар США – заборгованість за кредитом;

101 482, 20 Долар США – заборгованість по відсотках за користування кредитом;

90, 10 Долар США – заборгованість по комісії за користування кредитом;

1748, 94 Долар США – пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Просили стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за відсотками, нарахованими за період з 06.02.2015 по 12.01.2017 у розмірі 27679,93 Долари США, що за курсом 27,11 (відповідно до службового розпорядження НБУ від 12 січня 2017 року) складає 750402,90 грн.

1.2. Представник відповідачів подав до суду першої інстанції Заяву про застосування позовної давності (а.с. 52-53) та заперечення проти позову (а.с. 54-56).

1.2.1. Зміст заперечень проти позову в суді першої інстанції та обґрунтування вимог щодо застосування позовної давності.

Відповідно до п.п. 1.3. п.1 Договору 163 КК повернення кредиту, відсотків і винагород повинно було відбуватись відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків, зазначеного в Додатку №1 до даного Договору, а саме, щомісячними платежами, починаючи з 05.11.2007 і до 12.09.2012. Вказаним Додатком №1 також передбачається, що платежі відповідно до Графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди підлягають оплаті в повному розмірі.

Згідно доданого до позову розрахунку заборгованості він свої обов’язки по кредитному договору виконував до 06.03.2009 і саме з вказаного часу виникла прострочена заборгованість за наданим кредитом.

Позивач звернувся з даним позовом до суду 17.03.2017 – більше п’яти років з моменту настання строку погашення чергового платежу, клопотання про поновлення строку позовної давності позивачем не подавалось.

Просили застосувати до спірних правовідносин позовну давність та відмовити в позові.

Оскільки кредитор протягом шести місяців не звернувся з позовом до поручителя, то порука припинилась і це є підставою для відмови в позові у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

1.2.2. Відповідач ОСОБА_3 06.11.2017 повторно подав до суду Заяву про застосування позовної давності (а.с. 103). Додатково пояснив, що від 03.09.2009 він жодних коштів на погашення заборгованості по кредиту не сплачував. Ствердив, що Банк сфальшував меморіальний валютний ордер від 04.07.2017 про оплату від імені відповідача 3639,23 грн в рахунок погашення кредитної заборгованості.

1.3. Представник Банку подав до суду першої інстанції Пояснення з приводу заперечень та заяви відповідача щодо строку позовної давності (а.с. 58, 59-60, а.с. 97-98).

1.3.1. Зміст пояснень Банку.

Пунктом 6.8 Кредитного договору встановлено строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки – пені, штрафів встановлено сторонами тривалістю 5 років, а строк виконання зобов'язання встановлено до 12.09.2012.

Таким чином, строк позовної давності спливає 12.09.2017.

Строк не пропущено, оскільки позивач звернувся з позовом до суду 14.03.2017.

Крім того, згідно розрахунку заборгованості 09.08.2016 надходили кошти на погашення заборгованості, що свідчить про переривання строку позовної давності.

Оскільки, Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що й Позичальник, а строк позовної давності не пропущено, відтак і порука припиняється лише 12.09.2017.

1.3.2. В підтвердження оплати від імені ОСОБА_3 заборгованості за кредитом Банк додав до матеріалів справи меморіальний ордер від 03.07.2017 на суму 3639,23 грн (а.с. 84).

1.4. Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

2. Представник позивача ПАТ «КБ «Приватбанк» оскаржив рішення в апеляційному порядку.

2.1. Зміст апеляційних вимог:

- суд першої інстанції не врахував порядок застосування позовної давності по кожному окремо несплаченому щомісячному платежу;

- що предметом позовних вимог є стягнення лише процентів, нарахованих після спливу строку повернення кредиту, об’єктивне право на стягнення яких у Банка існує на підставі абз. 2 ст. 1048 ЦК України, згідно якого у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики на отримання, оскільки правовідносини між сторонами тривають по теперішній час;

- суд не застосував правові позиції ВС України;

- суд не врахував, що порука ОСОБА_5 реалізована рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18.03.2011 (а.с. 123-125), тому у останнього існує солідарний обов’язок по сплаті процентів, які були заявлені Банком як з солідарного боржника.

2.1.1. Просить рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2017 року скасувати, позов – задовольнити в повному обсязі.

2.2. Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

2.3. В судовому засіданні апеляційного суду представниця апелянта ОСОБА_2 підтримала апеляцію, вказавши, що строк дії договору закінчився у 2012 році; позовна давність договором установлена в 5 років. Тому давність не пропущена.

2.4. Представниця відповідачів проти апеляційної скарги заперечила, просила її відхилити з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду.

3. Фактичні обставини справи.

13.09.2007 між ПАТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір 163 КК, за яким ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 53000,00 Доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 15 % річних за користування кредитом та строком повернення до 12.09. 2012 (а.с. 14-16, далі – Кредитний договір).

Кредитним договором передбачено, що погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Відповідач повинен надати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Кредитного договору. У випадку порушення зобов'язань за Кредитним договором, відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання зобов’язання за даним Кредитним договором між ПАТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_5 було укладено Договір поруки № 163 КК від 13.09.2017, згідно якого останній виступає поручителем по зобов'язаннях ОСОБА_3, що випливають із Кредитного договору 163 КК від 13.09.2007 (а.с. 19, далі – Договір поруки).

Відповідач не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Кредитним договором порядку, а тому станом на 12.01.2017 виникла заборгованість на загальну суму 319781,27 Доларів США, що складає:

43320,03 Доларів США - заборгованість за кредитом;

101482,20 Доларів США - заборгованість по відсотках за користування кредитом;

90,10 Доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом;

174888,94 Доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Із цієї суми позивач просив стягнути тільки заборгованість за відсотками, нарахованими за період з 06.02.2015 по 12.01.2017 у розмірі 27679,93 Долари США, що за курсом 27,11 (відповідно до службового розпорядження НБУ від 12 січня 2017 року) складає 750402,90 грн.

Відповідно до п.п. 1.3. п.1 Кредитного договору 163 КК повернення кредиту, відсотків і винагород повинно відбуватись відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків, зазначеного в Додатку №1 до даного Договору, а саме – щомісячними платежами, починаючи з 05.11.2007 і до 12.09.2012 (а.с. 17 – Графік погашення кредиту).

Згідно Додатку №1 передбачено, що платежі відповідно до Графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди підлягають оплаті в повному розмірі.

На а.с. 4-5 міститься Розрахунок заборгованості за Кредитним договором.

Згідно Розрахунку заборгованості останній платіж по Кредитному договору в сумі 1434,42 Долари США було внесено ОСОБА_3 03.09.2009 (а.с. 4 – зворот).

Згідно Розрахунку 09.08.2016 в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором сплачено 1004,02 Долари США (а.с. 5 – зворот), однак відповідач заперечує факт здійснення вказаної оплати ним.

На а.с. 84 міститься Меморіальний ордер від 03.07.2017 на суму 3639,23 грн, сплаченої в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, однак відповідач заперечує про здійснення ним цієї оплати, стверджує про фальшування Банком.

4. Оцінки апеляційного суду.

4.1. Рішення суду першої інстанції мотивовано таким:

1) Між сторонами згідно вказаних договорів виникли правовідносини позики, врегульовані нормами ч.1, 2 ст. 1048, ч. 2 ст. 1050 ЦК України і забезпечені порукою згідно з ст. 546, 553- 559 ЦК України.

2) З моменту невиконання Відповідачем-1 умов договору, між Позивачем, Відповідачем-1, Відповідачем-2 виникли зобов’язальні правовідносини (ст.543, 610- 612 ЦК України), згідно з якими позивач набув право вимоги, а у відповідачів виник солідарний обов’язок.

3) З урахуванням того, що до поручителя позов пред’явлено тільки 17.03.2017, а останній платіж Відповідачем-1 було здійснено 03.09.2009 (черговий мав бути 05.10.2009), суд першої інстанції зробив висновок про припинення поруки відповідно до приписів ст. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки протягом 6 місяців з часу виникнення заборгованості по основному зобов’язанню позивач вимоги до поручителя не пред’явив.

4) Ухвалюючи рішення про відмову в позові до Відповідача-1 суд виходив із того, що сторони узгодили строк позовної давності в 5 років, останній платіж згідно з розрахунком було вчинено 03.09.2009, до суду позивач звернувся тільки 17.03.2017, а тому згідно з ст. 261 ЦК України позовна давність спливла, що за приписами ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

4.3. Апеляційний суд не погоджується з висновком суду щодо спливу позовної давності.

4.3.1. У справі № 6-1188цс16 Верховний суд України висловив позицію: «Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності». Аналогічні висновки містяться в правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України №6-249цс15 від 02.12.2015року (р.н. 56305132).

4.3.2. Цивільні права здійснюються, а обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ст. 13, 14 ЦК України). У позовній заяві мова йде виключно про стягнення відсотків за період 06.02.2015 по 12.01.2017 – один рік і одинадцять місяців. Апеляційний суд вважає, що у даній ситуації вирішальне значення має те, з якого моменту почав свій перебіг строк позовної давності щодо зобов’язань за період з 06.02.2015 по 12.01.2017, оскільки позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів процентів обмежені цими термінами.

4.3.3. Про дострокове погашення усієї заборгованості банк до суду не звертався і вимоги такої відповідачам не направляв. За п.1.3.6.8. Договору та Графіку погашення кредиту (а.с. 14-17) останній платіж повинно було бути вчинено 12.09.2012 і розрахунок платежів сягає цієї дати.

Апеляційний суд вважає, що відлік перебігу позовної давності за періодичними платежами розпочався після закінчення дати останнього платежу, обумовленого сторонами. Банк вправі розраховувати на платежі до 12.09.2012, незалежно від того чи спливла давність по вимогам, які не були пред’явлені до цієї дати.

Тому висновок суду, що строк позовної давності щодо вимог позову сплив не відповідає фактам, установленим у справі.

4.3.4. Окрім того, вимоги апеляційної скарги Позивача та її заперечення Відповідачами виходять із спору щодо переривання перебігу позовної давності. Позивач стверджує, що після 03.09.2009 було ще два платежі по погашенню заборгованості – 09.08.2016 та 03.07.2017; Відповідач-1 це категорично заперечує.

4.3.1.1. Щодо платежу 09.08.2017.

Представник позивача не надала інших доказів щодо його сплати, окрім розрахунку. Первинними документами цей платіж не підтверджено. Якої частини заборгованості і за який період конкретно він стосується, не указано. Тому апеляційний суд вважає, що заперечення сплати цього платежу з боку Відповідача-1 доказами в порядку ст. 76 – 81 ЦПК України не спростовані.

4.3.1.2. Щодо платежу 03.07.2017.

В якості його обґрунтування було надано меморіальний ордер. Згідно п. 1.19-1 ст. 1 Закону України «Про переказ коштів та платіжні системи в Україні» меморіальний ордер – розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Апеляційний суд вважає, що вказаний ордер у цій справі не підтверджує визнання боргу Відповідачем-1.

По-перше, цей документ складається з ініціативи Банку і сам по собі не свідчить про волевиявлення Відповідача-1 на визнання боргу. Цей платіж було проведено Позивачем, з його ініціативи.

По-друге, в документі не вказано, якого саме періодичного платежу стосується переведення коштів. У Розрахунку та самому ордері не конкретизовано, на погашення якої заборгованості, за який черговий чи інший платіж здійснено перевід коштів з ініціативи Банку. Така неконкретність даних щодо платежу не дозволяє зробити висновок про те, що Відповідач-1 дійсно визнав борг.

По-третє, історія платежів свідчить, що Відповідач-1 перестав виконувати зобов’язання 03.09.2009. За звичайних обставин важко уявити, щоб боржник через 7 років вирішив визнати борг. Апеляційний суд вважає, що така довга перерва у сплаті коштів та заперечення Відповідача-1 про такий платіж не дозволяють зробити висновок про визнання боргу Відповідачем-1 і переривання позовної давності.

Наведені доводи апеляційної скарги апеляційний суд до уваги не приймає.

4.4. Висновки.

4.4.1. Наявність кредитних правовідносин, порушення зобов’язань відповідачами, існування заборгованості та її розрахунок відповідачі не заперечують. Спір, як указувалось, існує щодо застосування позовної давності.

4.4.2. Суд першої інстанції не врахував, що перебіг позовної давності за заявленими вимогами про стягнення процентів за період з 06.02.2015 по 12.01.2017 у розмірі 27679,93 Долари США розпочався не з моменту останнього платежу у 03.09.2009, коли у банку виникло нереалізоване право на дострокове погашення заборгованості, а з часу, коли мав бути здійснений останній платіж – 12.09.2012. Позовна давність за договором – 5 років, банк направив позов до суду – 17.03.2017 – до закінчення строку. Тому підстав для застосування приписів ч. 4 ст. 267 ЦК України не було і зобов’язання за позовними вимогами повинно бути виконано.

4.4.3. Разом із тим, позов пред’явлено ще й до поручителя як солідарного боржника. Апелянт посилався на те, що порука в даному випадку не припинена, а реалізована рішенням суду. Апеляційний суд не приймає цей аргумент, оскільки згадане апелянтом рішення стосується іншого кредитного договору під номером 184 КК, а договір справи під № 163 КК.

12.09.2012 повинен був бути сплачений останній платіж – строк виконання основного зобов’язання. Банк, згідно з приписами ч. 4 ст. 559 ЦК України, повинен був пред’явити вимогу до поручителя протягом шести місяців від указаної дати, чого не зробив. Тому висновок суду про припинення поруки ґрунтується на обставинах справи і законі. Апеляція у цій частині задоволенню не підлягає, у позові до поручителя відмовлено вірно.

5. За умов, що строк звернення до суду по виконанню основного зобов’язання в справі не сплив, вимога до ОСОБА_3 про стягнення відсотків за період з 06.02.2015 по 12.01.2017 у межах строку позовної давності, підлягає задоволенню у повному об’ємі відповідно до приписів ст. 526, 530, ч. 1 ст. 1054 ЦК України. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, відповідачами не спростовано.

Тому з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: с. Дем`янів Галицького району Івано-Франківської області, належить стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» , код ЄДРПОУ 14360570 МФО № 305299, рахунок № 29092829003111, заборгованість за відсотками, нарахованими за період з 06.02.2015 по 12.01.2017 у розмірі 27679,93 долари США, що за курсом 27,11 відповідно до службового розпорядження НБУ від 12.01.2017 складає 750402,90 грн за кредитним договором № 163КК від 13.09.2017 та судові витрати в розмірі 23637,68 грн.

Керуючись ст. 35, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» – задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2017 року – скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: с. Дем`янів Галицького району Івано-Франківської області на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» , код ЄДРПОУ 14360570 МФО № 305299, рахунок № 29092829003111 заборгованість за відсотками, нарахованими за період з 06.02.2015 по 12.01.2017 у розмірі 27679,93 долари США, що за курсом 27,11 відповідно до службового розпорядження НБУ від 12.01.2017 складає 750402,90 грн за кредитним договором № 163КК від 13.09.2017 та судові витрати в розмірі 23637,68 грн.

У задоволенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_5 – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: Р.Й. Матківський

ОСОБА_6