Вирок № 73226475, 03.04.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/188/17

Провадження № 11-кп/779/20/2018

Категорія ч.1 ст.122 КК України

Головуючий у 1 інстанції Грещук Р.П.

Суддя-доповідач Гандзюк

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Гандзюка В.П.,

суддів Шкрібляка Ю.Д., Повзла В.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Василаш Х.М., Пославської О.Р., Шандаловича А.І.,

прокурора Марчук О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурорів, які брали участь у розгляді справи судом першої інстанції, - прокурорів Надвірнянської місцевої прокуратури на вирок Надвірнянського районного суду від 25 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1., який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель с. Зелена, дільниця Борсучна, Івано-Франківської області, українець, не одружений, ІНФОРМАЦІЯ_2, працює різноробочим на лісопильному виробництві у ФОП ОСОБА_4, громадянин України, згідно ст. 89 КК України не судимий,

визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України та призначено покарання - 2(два) роки виправних робіт за місцем його роботи з відрахуванням в дохід держави 20% із суми заробітку щомісячно.

Як вбачається з матеріалів провадження, обвинувачений ОСОБА_1 заподіяв потерпілій умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження, які не є небезпечними для життя в момент їх заподіяння та спричинили тривалий розлад здоров’я.

Злочин вчинено за наступних обставин.

18.10.2015 року приблизно о 17 год. 00 хв., ОСОБА_1, перебував у житловому будинку ОСОБА_5, за адресою с. Зелена, дільниця Борсучна Надвірнянського району, де з останнім розпивали спиртні напої.

Близько 18 год.00 хв. до будинку ОСОБА_5 увійшла потерпіла ОСОБА_3, з якою у ОСОБА_1 в ході розмови на грунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт, під час якого ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, повалив ОСОБА_3 на підлогу і почав наносити їй удари руками і ногами по голові та грудній клітці.

Внаслідок нанесення ударів ОСОБА_1 заподіяв потерпілій ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді травми правої половини грудної клітки з переломами ребер, які згідно висновку судово-медичного експерта № 285 від 16.11.2015 року відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що не є небезпечними для життя в момент їх заподіяння та спричинили тривалий розлад здоров'я, синці та садна обличчя відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій, прокурор подав апеляційну скаргу, у якій вважає вирок суду незаконним з підстав неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Зокрема, суд першої інстанції, належним чином не врахував положення ст.65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов’язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Так, у частині призначення покарання ОСОБА_1 міри покарання, вважає, що суд не дотримався вимог ст.65 КК України. При призначенні покарання судом враховано, що обвинувачений вчинив злочин середньої тяжкості, має постійне місце проживання, працює різноробочим на лісопильному виробництві, на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває, характеризується посередньо, його поведінку до та після вчинення злочину.

Ухвалюючи вирок, суд визнав як пом’якшуючі обставини те, що обвинувачений частково визнав вину, розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину та добровільно брав участь у слідчих діях. Обставинами, які обтяжують покарання, суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, а також вчинення злочину відносно особи похилого віку.

Вказує на те, що провадження у даній справі розпочато 18.10.2015 року, обвинувачений тривалий час ухилявся від явки на виклики слідчого відділу Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області для дачі пояснень і надав їх тільки 17.01.2017 року. Таким чином, часткове визнання вини і каяття у вчиненому обвинуваченим не можуть бути враховані як обставини, що пом’якшують покарання.

Вважає призначене покарання ОСОБА_1 занадто м'яким, яке не буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді 1 року позбавлення волі.

У поданих запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 вказує, що судом при призначенні покарання обвинуваченому були враховані всі обставини справи, пом’якшуючі та обтяжуючі обстави покарання. Зазначає, що обвинувачений зробив самокритичні висновки, виправився, офіційно працевлаштувався, де характеризується позитивно, має постійне місце роботи та проживання, а тому його виправлення можливе без ізоляції суспільства. Просить дослідити характеризуючі дані на ОСОБА_1, які долучені до заперечення до апеляційної скарги та відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а вирок суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді, з’ясувавши обставини справи, пояснення прокурора, який просить вирок суду скасувати та призначити більш суворе покарання, думку потерпілої яка вважає призначене покарання надто м'яким, обвинуваченого та його захисника, які висловилися проти задоволення апеляційної скарги, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину, який йому інкримінуються, а також правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.122 КК України, в силу положень ч.3 ст.404 КПК України, перегляду в апеляційному порядку не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Даних вимог закону суд першої інстанції в повній мірі не дотримався.

За правилами ст.65 КК України суд призначає покарання у межах установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

В обґрунтування призначення покарання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України, суд першої інстанції послався на ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального злочину, дані про особу обвинуваченого, те, що має постійне місце проживання, на даний час працює різноробочим, на обліку у психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває, а також його поведінку до і після вчинення злочину. Як пом’якшуючими обставинами суд взяв до уваги, часткове визнання вини ОСОБА_1 та каяття в скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, добровільно брав участь у слідчих діях.

Обставинами, які обтяжують покарання обьвинуваченого, передбачені ст. 67 КК України, судом визнано – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, а також вчинення злочину відносно особи похилого віку.

На думку колегії суддів, суд у вироку недостатньо обґрунтував призначене ОСОБА_1 покарання, так як не повною мірою врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, конкретні обставини скоєного злочину, спричинення потерпілій умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які не є небезпечними для життя в момент заподіяння та спричинили тривалий розлад здоров'я.

При призначенні покарання, судом першої інстанції також не було враховано думку потерпілої, яка вважала, що обвинуваченому має бути призначено більш суворе покарання.

Обставини, якими суд першої інстанції обґрунтував можливість призначення ОСОБА_1 покарання у виді виправних робіт за місцем його роботи не узгоджується із завданням покарання та з вимогами, передбаченими ст. 65 КК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання є необґрунтованим та надто м'яким, а вирок в цій частині підлягає скасуванню, відповідно до вимог передбачених ч.1 ст. 414 КПК України у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

На підставі ч.2 ст. 409 КПК України слід ухвалити новий вирок та призначити більш суворий вид покарання, оскільки покарання призначене судом першої інстанції є явно несправедливим через м'якість, про що обґрунтовано зазначено в апеляційній скарзі.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до середньої тяжкості злочину, думку потерпілої, наведені вище відомості про особу обвинуваченого та встановлені пом'якшуючі і обтяжуючі обставини і вважає за потрібне призначити покарання у виді обмеження волі.

На думку колегії суддів, мінімальний розмір покарання у виді обмеження волі буде справедливим та при його реальному відбуванні сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 404, 405, 407, ч.2 ст. 409, ч.1 ст. 414, п.2 ч.1 ст.420, колегія суддів -

ухвалила :

Апеляційну скаргу прокурорів, які брали участь у розгляді справи судом першої інстанції, - прокурорів Надвірнянської місцевої прокуратури – задовольнити частково.

Вирок Надвірнянського районного суду від 25 жовтня 2017 року відносно ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, в частині призначеного покарання – скасувати.

Постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Строк відбування покарання рахувати з дня прибуття та постановки засудженого на облік у виправному центрі.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Вирок набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий В.П. Гандзюк

Судді Ю.Д. Шкрібляк

ОСОБА_7