Рішення № 73226416, 03.04.2018, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/128/18

Провадження № 2/293/300/2018

03 квітня 2018 року смт Черняхів

Черняхівськийрайонний суд Житомирськоїобласті в складі:

головуючого– судді Васильчука С.Ф.

секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Черняхові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 селищної ради Житомирської області про визнання права власності на самочинне будівницво,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом в якому вказав, що згідно договору купівлі-продажу від 31.12.2004 року придбав у власність нерухоме майно квасильно-засолочний цех з пластин, обкладений цеглею загальною площею 362,2 кв.м. та навіс за ціною 25 000 грн., що розташовані по вул. Некрасова 4-а в смт. Черняхів Житомирської обл. Дане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, яку 02.10.2006 року за рішенням ОСОБА_3 селищної ради передано йому в оренду з правом поновлення строку оренди. В період з 2006-2007 рр. ним господарським способом здійснено самочинне будівництво, а саме: прибудову розмірами 10,00 х 4,50 до квасильно-засолочного цеху по вулиці Некрасова 4-а, у смт. Черняхові Черняхівського р-ну Житомирської області, без отримання відповідного на те дозволу. Під час проведення будівельних робіт було дотримано будівельні, архітектурні, санітарні та екологічні норми, що стверджується звітом про проведення технічного огляду прибудови до квасильно-засолочного цеху від 01.11.2017 року та листом ПАТ «ЕК «Житомиробленерго» від 17.07.2017 року №023/11419, та будь-яких претензій та скарг щодо прибудови не надходило, що свідчить про те, що ним не були порушені права інших осіб будівництвом зазначеного об’єкту. За наслідками обстеження ТОВ «Підприємство «Житомирземпроект» не заперечує проти надання дозволу на реєстрацію та прийняття в експлуатацію спірної прибудови. Однак, ОСОБА_3 селищною радою йому відмовлено у приведенні самочинного будівництва відповідно до чинного законодавства. Дану відмову він вважає безпідставною. У зв’язку з цим, просив визнати за ним право власності на самочинну збудовану прибудову розміром 10,00 х 4,50 до квасильно-засолочного цеху по вулиці Некрасова 4-а, у смт. Черняхові Черняхівського р-ну Житомирської області.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлений позов підтримав, просив його задовольнити з викладених в ньому підстав.

Представник відповідача ОСОБА_3 селищної ради – ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що при ухваленні рішення покладається на розсуд суду, однак зазначив, що за умови вчинення позивачем певних дій, які відповідають чинному законодавству, а саме: прийняття закінченого будівництвом об’єкта в експлуатацію відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою Кабміну від 13.04.2011 року №461, та сплати позивачем пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Черняхів відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд відмовляє в задоволенні позову із наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 31.12.2004 року позивач являється власником квасильно-засолочного цеху та навісу, що розташовані в смт. Черняхів Житомирської області по вулиці Некрасова 4-а. Земельну ділянку площею 0,5291 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована в межах ОСОБА_3 селищної ради за адресою: вул. Некрасова 4-а, смт. Черняхів Житомирська обл., та на якій відповідно перебуває спірне нерухоме майно, передано позивачу в оренду за рішенням ОСОБА_3 селищної ради з правом поновлення строку оренди, про що 02.10.2006 року та 14.06.2017 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди.

В період з 2006-2007 рр. позивачем господарським способом здійснено самочинне будівництво, а саме: прибудову розмірами 10,00 х 4,50 до квасильно-засолочного цеху по вулиці Некрасова 4-а, у смт. Черняхові Черняхівського р-ну Житомирської області, без отримання відповідного на те дозволу.

У відповідності до звіту ТОВ «Підприємство «Житомирземпроект» про проведення технічного огляду прибудови до квасильно-засолочного цеху від 01.11.2017 року та листа ПАТ «ЕК «Житомиробленерго» від 17.07.2017 року під час будівництва позивачем спірного нерухомого майна (прибудови до квасильно-засолочного цеху) було дотримано будівельні, архітектурні, санітарні та екологічні норми.

Однак, нерухоме майно не прийнято в експлуатацію як закінчений будівництвом об’єкт, та відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» позивачем не здійснено сплату пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту (селища Черняхів).

Вказані обставинами сторонами не оспорюються.

В зв’язку з цим, судом у відповідностііз ст. 82 ЦПК України, визнані вказані обставини такими, що не підлягають доказуванню.

Відносини пов’язані з набуттям права власності на новостворений (збудований) об’єкт нерухомого майна регулюються положеннями Цивільного кодексу України, зокрема статтею 331 та законодавством у сфері містобудування.

На підставі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до Закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 12. Постанови від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», роз’яснив, що у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК). При цьому вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Так, виходячи із вимог чинного законодавства обов’язковою умовою виникнення права власності на новостворене нерухоме майно у особи, яка створила це майно, після завершення будівництва об'єкта нерухомості, є введення його в експлуатацію, та державної реєстрації права власності.

Таким чином до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації, право власності на цей об'єкт не виникає.

За таких обставин, враховуючи, що спірне нерухоме майно не прийнято в експлуатацію як закінчений будівництвом об’єкт, позивачу не відмовлено у такому прийнятті, а також те, що суд не може виконувати функції інших органів до повноважень яких віднесено вирішення вищезазначених питань, та те, що єдиною умовою для визнання права власності за особою на самочинно збудований об’єкт нерухомості на підставі рішення суду є будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником, суд приходить до висновку, що в задоволені позову ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4,5, 19, 43,81, 82, 141, 206, 263-265, ст. 354,355 ЦПК України, ст. ст. 182, 328, 331, 376, 392, ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 селищної ради Житомирської області про визнання права власності на самочинне будівницво відмовити за безпідставністю вимог.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Житомирської області через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Головуючий- суддя: С.Ф. Васильчук