Постанова № 73226119, 03.04.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/5061/16-ц Головуючий у 1-й інст. Шульга О. М.

Категорія 27 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючої – судді Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,

за участю секретаря Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №279/5061/16-ц за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 квітня 2017 року, постановлене під головуванням судді Шульги О.М.,-,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 25 квітня 2012 року між банком та відповідачем укладений кредитний договір, відповідно до якого останньому наданий кредит в сумі 1500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% річних. Умовами договору також передбачено, що кінцевий термін повернення коштів відповідає строку дії картки.

Позивач зазначає, що банк повністю виконав взяті на себе зобов’язання, а боржник не виконує передбачені договором умови щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків, у зв’язку з чим станом на 30 вересня 2016 року утворилась заборгованість в розмірі 28919 грн. 05 коп. грн., яка складається із: основного боргу в сумі 1495 грн. 92 коп.; заборгованості за відсотками в сумі 21800 грн. 42 коп.; 3769 грн. 42 коп. заборгованості зі сплати пені, а також штрафів: 500 грн. (фіксована частина), 1353 грн. 29 коп. ( процентна складова).

Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 28919 грн. 05 коп. заборгованості за даним кредитним договором.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 24395 грн. 92 коп., 1378 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, зазначає, що строк дії договору закінчився у 2015 році, з травня 2012 року він припинив сплату коштів за даним договором. Звернувшись до суду з позовом у листопаді 2016 року, позивач пропустив строк позовної давності.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

При вирішенні спору суд першої інстанції виходив з того, що на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 24395 грн. 92 коп. Колегія суддів не погоджується з таким висновком.

Судом встановлено, що 25 квітня 2012 року між сторонами укладений кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 наданий кредит в сумі 1500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних.

Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконував передбачені договором умови щодо своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків, станом на 30 вересня 2016 року утворилась заборгованість в розмірі 28919 грн. 05 коп. грн., яка складається із: заборгованості зі сплати кредиту в сумі 1495 грн. 92 коп.; заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 21800 грн. 42 коп.; 3769 грн. 42 коп. заборгованості зі сплати пені, а також штрафів: 500 грн. (фіксована частина), 1353 грн. 29 коп. ( процентна складова).

Відповідно до ст.ст. 1054, 526 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ч.1 ст.638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Спірний договір укладений між сторонами шляхом підписання анкети-заяви, у якій зазначено, що вона разом із пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становить договір про надання банківських послуг.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 1495 грн. 92 коп.

Суд також вірно застосував норми матеріального права та правовий висновок Верховного Суду України при вирішенні питання про стягнення штрафів.

Так, за правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, пеня та штраф є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року ( справа №6-2003цс15).

Вирішуючи даний спір, суд обгрунтовано зазначив, що в даному випадку боржник несе подвійну відповідальність, що не узгоджується з положеннями ст.61 Конституції України.

Оскільки умовами договору передбачено нарахування пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та сплату відсотків, на користь позивача також підлягає стягненню 3769 грн. 42 коп.

Однак, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для стягнення пені в межах строку позовної давності.

Так, за правилами п.1 ч.1 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до вимог ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи ту обставину, що до винесення рішення відповідач не звернувся до суду із відповідною заявою, підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

Правильним є висновок судупро те, що із ОСОБА_1 підлягає стягненню й заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами. Проте, колегія суддів не погоджується із розрахунком цієї заборгованості, який здійснений позивачем, оскільки в даному випадку нарахування відсотків здійснювалось на тіло кредиту та відсотки, що не узгоджується з вимогами законодавства.

Враховуючи ту обставину, що заборгованість зі сплати кредиту становить 1495 грн. 92 коп., відсоткова ставка складає 30,00 %, на користь позивача підлягає стягненню 1636 грн. 98 коп. заборгованості зі сплати відсотків за період з 29 березня 2013 року по 30 вересня 2016 року.

Таким чином, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового,- про стягнення на користь ПАТ КБ “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором у розмірі 6920 грн. 32 коп., яка складається із:1495 грн. 92 коп. заборгованості зі сплати кредиту; 1636 грн. 98 коп. заборгованості зі сплати відсотків; 3769 грн. 42 коп. пені.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог на користь позивача підлягає стягненню 330 грн. 72 коп. судового збору, та на користь ОСОБА_1 – 1570 грн. 92 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 квітня 2017 року скасувати та постановити нове судове рішення.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ( м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, №50; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором у розмірі 6920 грн. 32 коп., а також 330 грн. 72 коп. судового збору.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 1570 грн. 92 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 6 квітня 2018 року.

Головуюча Судді: