Рішення № 73225682, 02.04.2018, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2570/17

Провадження № 2-а/307/13/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2018 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Розман М.М., при секретарі Цех Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тячів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС в особі заступника начальника Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил.

В позовній заяві зазначив, що постановою в.о.заступника начальника Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_2 в справі про порушення митних правил №2639/30500/17 від 27 вересня 2017 року його було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян , що становить 8 500 гривень.

Матеріалами справи про адмінправопорушення встановлено, що ним нібито не вивезено за межі митної території України транспортний засіб марки «FIAT SIENA», реєстраційний номер LCH30207, номер кузова НОМЕР_1, який ввезений на територію України 11.01.2016 року в строк до 16.01.2016 року.

Копію постанови ним отримано по пошті 13.10.2017 року, а тому ним з поважних причин пропущено десятиденний строк для її оскарження, в зв’язку з чим просить поновити строк для оскарження постанови.

Вважає, що постанова про порушення митних правил від 27.09.2017 року є незаконною та підлягає до скасування, а справа закриттю з наступних підстав:

Посилаючись на ст.. 526 МК України зазначає, що справа про порушення митних правил розглянута без його участі .

Також зазначає , що були грубо порушені його права, передбачені ст.. 498 МК України , відповідно до якої особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Однак всупереч наведеному він був позбавлений цих прав, що свідчить про порушенням процесу при розгляді справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 467 Митного кодексу України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Однак на нього накладено стягнення за порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 470 Митного кодексу України , яке не є триваючим, оскільки кваліфікаційною ознакою зазначеного правопорушення є певний строк, при перевищенні якого правопорушення вважається вчиненим. Таким чином позивач вважає, що відповідач мав право накласти на нього адмінстягнення в період з 16.0.2016 року до 16.07.2016 року.

Крім того, відповідно до відміток в його паспорті громадянина України для виїзду за кордон FА577523, виданий 06.07.2015 року вперше він перетинав кордон 17.06.2016 року, тобто він ніяк не міг 11.01.2016 року ввезти легковий автомобіль та вчинити оскаржуване правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 470 Митного кодексу України, а іншого поспорту громадянина України для виїзду за кордон у нього немає.

А тому вважає, що постанова у справі про порушення митних правил підлягає скасуванню, а справа про порушення митних правил підлягає закриттю.

Позивач і його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю посилаючись на викладені в письмовій позовній заяві обставини та позивач додатково пояснив, що такого автомобіля ніколи не мав і в січні 2016 року на територію України із-за кордону не ввозив. Вперше дізнався в серпні 2016 року, коли переїзджав через Ужгород. Його попросили надати пояснення, але він відмовився. Копію йому вручили. Іншого паспорту громадянина України для виїзду за кордон не мав і нікуди не виїзджав.Просив позов задоволити.

На продовження розгляду справи позивач в судове засідання не з'явився, так як просив провести розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю та просить позов задоволити, а тому суд в порядку ч.1 ст.205 КАС України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

На продовженні розгляду справи представник відповідача пояснив, що зі слів позивача він за кордон у зазначений період не виїзджав, можливо інша особа скористалася його документами та перетинала кордон. Позовні вимоги підтримує повністю та просить позов задоволити.

Дослідмвши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що постановою №2639/30500/17 від 27.09.2017 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500 гривень.

Згідно змісту даної постанови позивача визнано винним у тому, що він 11 січня 2016 року ввіз через пункт пропуску «Солотвино» Закарпатської митниці легковий автомобіль марки «FIAT SIENA», реєстраційний номер LCH30207, номер кузова НОМЕР_1 в митному режимі «Транзит».

Відповідно до інформації ПІК «Інспектор 2006» та ЦБД ЄАІС ДМС України ОСОБА_1 мав вивезти автомобіль через митний пост легковий автомобіль марки «марки «FIAT SIENA», реєстраційний номер LCH30207, номер кузова НОМЕР_1 в зоні діяльності однієї митниці в строк до 16.01.2016 року.

Одночасно було встановлено відсутність в АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМС України інформації про вивезення з митної території України вказаного автомобіля станом на 18.08.2017 року( а.с.6, 7).

Зазначене порушення зафіксовано протоколом про порушення митних правил №2639/30500/17 від 17.08.2017 року( а.с. 21-24).

Згідно до визначення ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.491 МК України однією з підстав для порушення справи про порушення митних правил є: безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил.

Як встановлено в судовому засіданні станом на 18.08.2017 року термін перебування вищевказаного транспортного засобу на митній території України ввезеного ОСОБА_1 з метою транзиту, перевищено більше ніж десять діб.

Позивач ОСОБА_1 щодо неможливості вивезення транспортного засобу марки «марки «FIAT SIENA», реєстраційний номер LCH30207, номер кузова НОМЕР_1, до органів доходів і зборів не звертався, про аварію або дії обставин непереборної сили та обставини, події, місцезнаходження даного автомобіля не повідомляв. Документи, що підтверджують неможливість доставити вищевказаний транспортний засіб до органів доходів і зборів не надавав.

Таким чином, ОСОБА_1 перевищив встановлений ст. 95 МК України строк транзитного перевезення автомобіля марки «марки «FIAT SIENA», реєстраційний номер LCH30207, номер кузова НОМЕР_1 , що було встановлено на митному посту.

Згідно до ст. 470 ч. 3 МК України адміністративній відповідальності за цією статтею підлягають особи, винні у перевищенні встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять днів, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів.

Ч.1 ст. 95 МК України встановлені строки для транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці 5 діб).

А згідно з ч.1 ст. 460 МК України визначено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частино третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, незабезпечення дотримання заходів тарифного або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Тобто дана норма визначає умови звільнення особи від відповідальності за вказане порушення митних правил.

Статтею 192 МК України визначено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, перевізник зобов’язаний терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає , що відповідачем в даній справі доведено правомірність оскаржуваного рішення, тобто дотримання при його постановленні норм матеріального і процесуального права, а позивачем ці викладені в процесуальних документах обставини жодними належними і допустимими доказами не спростовані.

Доводи позивача про те, що відповідач мав право накласти адміністративне стягнення лише в строк з 16.01.2016 року до 16.07.2016 року (шість місяців з дня вчинення) суд вважає необґрунтованими, оскільки триваючими визнаються правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.

Крім цього, позивачем не наведено жодних належних і допустимих доказів, які б вказували взагалі на намагання позивача виконати зобов’язання щодо вивезення автомобіля, який був ввезений на митну територію України в митному режимі «транзит» чи принаймні повідомити найближчий митний орган про причини неможливості виконання такого зобов’язання, як передбачено ст. 192 МК України.

Не є обгрунтованим також твердження позивача про те, що його не повідомили про час і місце розгляду даної справи, внаслідок чого він був позбавлений процесуальних прав при розгляді справи, оскільки дана інформація про час і місце розгляду справи зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення, у якому наявний підпис позивача про отримання копії протоколу.

Не знайшли свого підтвердження і доводи позивача про те, що у зазначений період він кордон не перетинав, такого автомобіля ніколи не мав і не ввозив, оскільки це спростовується письмовою інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації від 1 березня 2018 року , за якою позивач 11 січня 2016 року здійснював виїзд і в'їзд в України через пункт пропуску Солотвино( а.с. 48), а твердженняпро те, що його документами могла скористатись інша особа та від його імені перетинати кордон суд вважає неправдивими та надуманими.

Враховуючи наведене, суд вважає , що в задоволенні позову слід відмовити за його недоведеністю.

Оскільки позивач в даній справі звільнений від сплати судового збору, то судові витрати в частині судового збору слід віднести за рахунокдержави.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 79, 242, 243, 246 КАС України, на підставі ст. ст.469, 486, 494, 526 Митного кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС в особі заступника начальника Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про порушення митних правил відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Головуючий: Розман М.М.